Рішення № 73411123, 26.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/61/18

Провадження № 2/161/1035/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Олексюка А.В.,

при секретарі – Шолом С.І.,

з участю представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 16.04.2014 року укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі – 11200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

В свою чергу, банк свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов’язання за договором.

Станом на 16.11.2017 року заборгованість за кредитним договором становить – 106000,00 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту – 15152,35 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 90847,65 грн.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі – 106000,00 грн., згідно кредитного договору № б/н від 16.04.2014 року.

Крім того, просить суд стягнути з відповідача в його користь понесені судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, проте належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просив суд позов задовольнити (а.с. 11).

Суд вважає за можливе розглядати у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, з підстав викладених у поданому відзиві на позовну заяву. Просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по кредиту та відсотках, які були нараховані на зазначену суму та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримала від ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 11200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 9).

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, складає між нею та банком договір № б/н від 16.04.2014 року, про що свідчить її підпис у заяві, а також в довідці про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду».

Яка вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, ОСОБА_2 отримала кредит 19.02.2010 року на платіжну картку, яка була перевипущена 16.04.2014 року ( а.с. 8).

Отримання нової картки відповідачем та її представником не заперечувалось та не спростовувалось.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 16.11.2017 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить – 106000,00 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту – 15152,35 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 90847,65 грн. (а.с. 6, 7).

Представник відповідача заперечув щодо правильності проведених банком розрахунку боргу за тілом кредиту, вказуючи, що всього за період з 16.04.2014 року по 10.06.2016 року з кредитної картки відповідачем було знято 17852,36 грн., що підтверджується випискою за цей період. В той же час, за період з 16.04.2014 року по 10.06.2016 року відповідачем було внесено картку 18306,99 грн.

Разом з тим, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості.

Згідно з п. 1.1.7.12. Умов та правил надання банківських послуг договір діє 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Відповідно до 2.1.1.2.11. Умов та правил надання банківських послуг картка дійсна до останнього дня місяця, вказаного на ній, включно.

Отже кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки.

Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку даності збігається з моментом виникнення в зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічної позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Оскільки кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки, останній платеж за кредитним договором в розмірі 135,33 грн. був внесений відповідачем 27.12.2016 року, а з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом банк звернувся 03.01.2017 року, тобто позов банком пред'явлений в межах встановленого законом строку позовної давності.

Тому посилання представника відповідача на пропуск позовної давності щодо вказаних вимог не можна визнати правильним.

Разом з тим, щодо визначеного позивачем розміром відсотків за користування кредитом, який також не визнає відповідач, слід зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта (а.с.13 - зворот).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частиною третьою цієї статті визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Таким чином, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Такі ж висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року та 30 листопада 2016 року.

В судовому засіданні встановлено, що банком змінювалися розміри процентної ставки, а саме: за період з 16.04.2014 року по 01.09.2014 року застосовувалася процентна ставка в розмірі 27,6 % річних, за період з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року застосовувалася процентна ставка в розмірі 32,4% річних, а починаючи з 01.04.2015 року процентна ставка збільшена до 42 % річних (а.с. 6, 7).

При цьому судом встановлено, що кредитором змінювався встановлений договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника, тобто в односторонньому порядку. Доказів того, що банком на адресу позичальника направлявся лист про зміну розміру процентної ставки і, що позичальнику був вручений такий лист під розписку, суду також не надано. Додаткових угод про зміну розміру процентної ставки, які укладались між кредитором і позичальником суду не представлено.

Суд для з’ясування вказаних обставин щодо нарахування заборгованості за тілом кредиту та відсотками визнав явку представника позивача обов’язковою, про що неодноразово зазначав в письмових повідомленнях про виклик до суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.

На суд покладається обов'язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Однак, незважаючи на визнання судом явки представника позивача обов’язковою, банк не представив в судове засідання свого представника, та не надав письмових пояснень, навівши обгрунтування нарахування тіла та відсотків за користування кредитом, які просить стягнути з відповідача.

З огляду на викладене, позивач не надав суду достатні, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13,76, 78, 79, 80, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного Кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.04.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Олексюк А.В.