Постанова № 73410462, 11.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2018 р. Справа№ 910/7266/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Зубець Л.П.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі у відповідності до протоколу судового засідання від 11.04.2018

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод"

на ухвалу господарського суду м. Києва від 27.09.2017

за розглядом заяви ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

до публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод"

про зобов'язання вчинити дії

в межах справи № 910/7266/14 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агромісто"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.09.2017 у справі № 910/7266/14 заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. про зобов'язання вчинити дії від 15.08.2017 №02-01/4-600 задоволено; зобов'язано ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" вчинити дії, в результаті яких передати ТОВ "Лотуре-Агро" 6 (шість) штук силосів СМВУ.73.12.К45.В12, вартістю 984 492,00 грн. з ПДВ.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 27.09.2017 у справі № 910/7266/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Лотуре-Агро", арбітражного керуючого Гусара І.О. до Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 27.09.2017 у справі № 910/7266/14; поновлено Публічному акціонерному товариству "Карлівський машинобудівний завод" строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 27.09.2017 у справі № 910/7266/14; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" на ухвалу господарського суду м. Києва від 27.09.2017 у справі № 910/7266/14; встановлено строк для надання відзиву; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.03.2018; зупинено дію оскаржуваної ухвали господарського суду м. Києва від 27.09.2017 у справі № 910/7266/14.

У зв'язку з участю судді Станіка С.Р. у засіданні Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 13.03.2018, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 910/7266/14 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Сотніков С.В., Зубець Л.П.

При цьому, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Сотніков С.В., суддів: Верховець А.А., Мальченко А.О. було прийнято постанову від 23.03.2017 у даній справі, яка була скасована постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2017, що виключає можливість участі судді Сотнікова С.В. у даній справі.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 14.03.2018, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 910/7266/14 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Пашкіна С.А., Зубець Л.П..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" на ухвалу господарського суду м. Києва від 27.09.2017 у справі №910/7266/14 прийнято до свого провадження у новому складі суду.

15.01.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ "Лотуре-Агро" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

19.02.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ "Лотуре-Агро" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

21.02.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області надійшла заява, в якій остання просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" направити до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м. Києва від 27.09.2017 у справі № 910/7266/14, за адресою: пл. Покровська, 2, м. Суми, 40000; розглянути дану заяву Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області за відсутності представника Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області.

02.03.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ "Лотуре-Агро" надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод".

У судовому засіданні 14.03.2018, колегія суддів, задовольнила заяву ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, зобов`язала апелянта направити апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області на адресу, вказану у заяві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 11.04.2018.

У судовому засіданні 11.04.2018 представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник боржника та представник засновника боржника заперечили проти апеляційної скарги та просили суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Представники ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" поклалися на розсуд суду.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших учасників провадження у справі, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 8 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 порушено провадження у даній справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромісто" до боржника в розмірі 2836113,06 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2015 в попередньому засіданні затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 481 430 926,06 грн., визнано кредиторами ТОВ "Лотуре-Агро", зокрема, ПАТ "Банк Камбіо" на суму 2 416 151,59 грн., з яких 1218,00 грн. - вимоги 1 черги, 2 250 873,86 грн. - вимоги 4 черги, 164 059,73 грн. - вимоги 6 черги.; окремо внесено до реєстру вимоги ПАТ "Банк Камбіо" на суму 76 981 434,88 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Постановою господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у даній справі ТОВ "Лотуре-Агро" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру банкрута, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гусара І.О.

Оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" банкрутом за № 31814 здійснено 24.05.2016.

14.08.2017 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре -Агро" арбітражний керуючий Гусар І.О. звернувся до господарського суду м. Києва з заявою про зобов'язання ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" вчинити дії з посиланням, зокрема, на ст. 20 Закону.

27.09.2017 від ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" надійшла заява про застосування строків позовної давності до заявлених ліквідатором вимог, що ґрунтуються на умовах договору зберігання від 18.03.2008 № 180308/Х-Р.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції, задовольнив заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. про зобов'язання вчинити дії від 15.08.2017 №02-01/4-600; зобов'язав ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" вчинити дії, в результаті яких передати ТОВ "Лотуре-Агро" 6 (шість) штук силосів СМВУ.73.12.К45.В12, вартістю 984 492,00 грн. з ПДВ.

З даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з неповним дослідженням матеріалів справи та є такою, що не відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2008 між ТОВ "Лотуре-Агро" та ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" було укладено договір зберігання № 1800308/Х-Р строком на 12 місяців з дня передачі майна на зберігання. Плата за зберігання складала 360,00 гривень (триста шістдесят) на місяць.

18.03.2008 за договором зберігання № 1800308/Х-Р ТОВ "ЛОТУРЕ-АГРО" передало на зберігання ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" 6 (шість) шт. силосів СМВУ.73.12.К45.В12, що підтверджується актом приймання-передачі №1 від 18.03.2008, підписаним представниками сторін правочину та скріпленим відтисками печаток сторін.

Згідно з актом приймання-передачі від 18.03.2008 №1 вартість 6 (шість) шт. силосів СМВУ.73.12.К45.В12 була визначена сторонами у сумі 984492,00 (дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто дві гривні 00 копійок) гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2007 ТОВ "Лотуре-Арго" оплатило ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" 1000000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) гривень за виготовлення 6 (шість) штук силосів СМВУ.73.12.К45.В12. 18.03.2008 ТОВ "ЛОТУРЕ-АГРО", як власник вказаного майна, передало ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" на зберігання 6 (шість) штук силосів СМВУ.73.12.К45.В12.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ч. 3 ст. 344 ЦК України (набувальна давність), особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Для застосування ч. ч. 1 та 3 ст. 344 ЦК України при вирішенні таких спорів, слід враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, зокрема вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» не надано до суду першої інстанції та до апеляційної інстанції жодних документів, які б підтверджували про повідомлення ТОВ «Лотуре-Агро» про загрозу знищення майна, прийняття ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» на баланс майна, зазначеного у договорі зберігання від 18.03.2008 № 1800308/Х-Р, визначення технічного стану майна, природного зносу та інших підстав для утилізації зазначеного майна, а також документів, що підтверджують утилізацію майна, переданого за договором зберігання 18.03.2008 № 1800308/Х-Р.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.12.2007 ТОВ "Лотуре-Агро" оплатило ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" 1 000 000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) гривень за виготовлення 6 (шість) штук силосів СМВУ.73.12.К45.В12., а 18.03.2008 ТОВ "Лотуре-Агро", як власник вказаного майна, передало ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" на зберігання 6 (шість) штук силосів СМВУ.73.12.К45.В12. Зазначене апелянтом не заперечувалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Беручи до уваги викладені вище обставини, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, яким встановлено наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора про зобов'язання вчинити дії.

Разом з тим, в запереченнях проти заяви про зобов'язання вчинити дії, ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" до суду першої інстанції було заявлено про застосування строку позовної давності.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що ліквідатором було пропущено строк позовної давності щодо вимог про зобов'язання вчинення дій.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 111-28 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали), висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Так, до спірних правовідносин у відповідності до статті 111-28 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) підлягає застосуванню висновок Верховного Суду України у справі № 922/5094/14 , де Верховний Суд України вказав, що спеціальним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, дійсній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - спеціальний Закон) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вже зазначалося вище, в матеріалах даної справи наявна заява про застосування позовної давності. Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою вказану заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги заявника ґрунтуються на умовах договору зберігання від 18.03.2008 № 180308/Х-Р.

Договір зберігання, відповідно до якого заявлена вимога про зобов'язання вчинити дії, був укладений між ТОВ «Лотуре-Агро» (Поклажодавець) та ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» (Зберігач) 18.03.2008. Відповідно до п. 2. 1. даного договору термін зберігання встановлений - 12 місяців з дня передачі майна на зберігання. Відповідно до акту приймання-передачі № 1 зазначене майно було передане на зберігання 18.03.2008. Термін дії договору зберігання встановлений п. 11.1. договору: «з дня підписання до закінчення терміну зберігання, зазначеного в п. 2.1. договору». Відповідно до п. 3.5. договору - «Поклажодавець зобов'язаний забрати майно від Зберігача після закінчення терміну зберігання». Таким чином, Поклажодавець (ТОВ «Лотуре-Агро») мав можливість та був зобов'язаний забрати майно від зберігача (ПАТ «Карлівський машинобудівний завод») після закінчення терміну його зберігання, тобто - до 19.03.2009, чого заявником ,ТОВ «Лотуре-Агро», зроблено не було.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі було зазначено, що 27.11.2015 ліквідатор ТОВ "Лотуре -Агро" арбітражний керуючий Гусар І.О. листом № 02-01-59/2 від 27.11.2015 звернувся до керівництва ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" з вимогою повернути ТОВ "Лотуре-Агро" 6 (шість) штук силосів СМВУ.73.12.К45.В12. Вказаний лист з описом вкладення був направлений ПАТ "Карлівський машинобудівний завод".

Проте, судова колегія не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції з огляду на те, що опис вкладення у цінний лист поданий заявником (а.с. 24, т. 1), як доказ направлення ліквідатором листа від 27.11.2015 № 02-01-59/2, датований 04.10.2016. Додатки, зазначені у листі від 27.11.2015 № 02-01-59/2, не співпадають з додатками, зазначеними в описі вкладення у цінний лист від 04.10.2016. Станом на 27.11.2015 ліквідаційна процедура у даній справі ще не була відкрита. Проте в даному випадку відсутні підстави вважати, що цей лист помилково датований 27.11.2015 та дійсна його дата - 04.10.2016, як вказує ліквідатор, оскільки беззаперечних доказів цього не надано. Тобто, вказаний лист від 27.11.2015 № 02-01-59/2 не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ звернення ліквідатора до ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" з вимогою повернути майно саме на ту дату, на яку посилається ліквідатор. Та, як слід, доказів переривання строку позовної давності чи доказів поважності причин пропущення такого строку суду не надано.

Про наявність поважних причин пропущення позовної давності на звернення до суду з даним позовом заявник суду не повідомив, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що ТОВ "Лотуре-Агро" не було вчинено дій, які свідчать про переривання перебігу позовної давності в межах строку давності, тобто в межах строку з 19.03.2009 до 19.03.2012, то вчинення таких дій після 19.03.2012 не може переривати відповідний строк, оскільки на той час він вже закінчився. Навіть, якщо прийняти до уваги зазначений вище лист ліквідатора, строк позовної давності заявником пропущено в будь-якому випадку, починаючи з 19.03.2012.

З огляду на зазначені обставини, судова колегія дійшла висновку про сплив позовної давності за спірними вимогами, заяву про застосування строку позовної давності слід задовольнити, визнавши пропущеним строк позовної давності.

У свою чергу, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позовна давність тісно пов'язана із принципом правової визначеності, який, у свою чергу, є «одним із фундаментальних аспектів верховенства права». Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на призначення позовної давності, пов'язуючи його із необхідністю забезпечити правову визначеність. Як зазначає ЄСПЛ, строки позовної давності «слугують декільком важливим цілям, зокрема вони забезпечують правову визначеність і остаточність, захищають потенційних відповідачів від задавнених вимог, яким було б важко протистояти, і запобігають несправедливості, що могла б виникати, якби суди мусили ухвалювати рішення стосовно подій, які мали місце в далекому минулому, і на підставі доказів, які вже могли б стати ненадійними й неповними з плином часу». Таким чином, сама ідея позовної давності виправдана метою внести певність щодо наявних прав та обов'язків. Така мета слідує із принципу верховенства права, проголошеного в Преамбулі Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і ця мета імпліцитно пронизує усі статті Конвенції.

За таких обставин, враховуючи наявність порушеного права товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро", а також те, що заявник звернувся до господарського суду із даною заявою 16.08.2017, колегія суддів з метою дотримання принципу верховенства права та правової визначеності, керуючись вимогами ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, дійшла висновку про обґрунтованість доводів Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" стосовно спливу встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. А тому, в силу положень ст. 267 ЦК України, у задоволенні заяви ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" про зобов'язання вчинити дії слід відмовити за спливом строку позовної давності.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у даній справі, відповідно до ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню, як така, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права із прийняттям нового судового рішення, яким слід відмовити у задоволенні заяви ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. про зобов'язання вчинити дії від 15.08.2017 №02-01/4-600.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України, ст.ст. 269, ст. 271, ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" на ухвалу господарського суду м. Києва від 27.09.2017 у справі № 910/7266/14 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі № 910/7266/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

«Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. про зобов'язання вчинити дії від 15.08.2017 №02-01/4-600».

4. Направити справу № 910/7266/14 для подальшого розгляду до господарського суду міста Києва у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний: 16.04.2018.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Л.П. Зубець

С.А. Пашкіна