Постанова № 73410389, 12.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2018 р. Справа№ 910/21227/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання : Головатенко А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року (дата підписання рішення 21.01.2018 року)

у справі № 910/21227/17 (суддя: Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс"

про стягнення 170 550,00 грн

без виклику сторін

Встановив

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс" (далі - відповідач) про стягнення 170 550,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, тим, що відповідачем в перевізних документах (накладній) №33103649 від 26.05.2017 року невірно зазначив масу вантажу, що є підставою для покладення на відповідача як відправника вантажу відповідальності у вигляді штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно до ст. 118, 122 Статуту залізниць України.

Господарський суд міста Києва позов задовольнив частково своїм рішенням від 15.01.2018 року у справі № 910/21227/7. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" штраф в сумі 17 418,20 грн та судовий збір в розмірі 261,20 грн. В іншій частині позову відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що штраф за неправильно зазначену у накладній масу має визначатися з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу.

Також, скаржник вказав, що ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць передбачено стягнення штрафу не лише за невірно зазначену у накладній масу вантажу (а не частину вантажу), а і за невірно вказану, зокрема, адресу та коду одержувача, при цьому сума незалежно виконаного зобов'язання в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України відповідає розміру провізної плати за всю відстань перевезення, а відсоток становить п'ятикратний її розмір. При цьому маса вантажу не має жодного значення для визначення штрафу при невірно вказаній адресі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2018 року справу № 910/21227/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Оскільки у справі № 910/21227/17 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Київський апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року у справі № 910/21227/17 своєю ухвалою від 05.03.2018 року.

Розпорядженням В.О. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/786/18 від 22.03.2018 року справу № 910/21227/17, у зв'язку із перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2018 року справу № 910/21227/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2018 року прийнято матеріали справи № 910/21227/17 з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Гаврилюка О.М., Шаптала Є.Ю.

19.03.2018 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення без змін, зазначивши, що ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць не передбачають прямої вказівки, що штраф має розраховуватися саме з повної вартості перевезення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 26.05.2017 року зі станції Старокостянтинів Південно-Захілної залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці товариством з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс" на підставі накладної №33103649 було відправлено вагон №68717875 з вантажем - брухт чорних металів.

02.06.2017 року на проміжній станції Волноваха Донецької залізниці було здійснене комісійне переважування вагону, та встановлена розбіжність фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою. На підставі цього станцією Волноваха складено комерційний акт №486202/75.

03.06.2017 року на станції призначення Сартана, на підставі комерційного акту станції Волноваха здійснено контрольне переважування зазначеного вагону та складено комерційний акт №484809/463 від 04.06.2017 року.

З комерційного акту №484809/463 від 04.06.2017 року вбачається, що під час контрольного зважування на вагах станції, вагону №68717875 відправленого за накладною №33103649 встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масі на 1700 кг. Результат перевантажування зафіксовано в журналі контрольного зважування вантажів 03.06.2017 року.

Відповідно до накладної №33103649 відправником вантажу є товариство з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс". Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці (підтверджується графою 24 провізних документів), завантаження проводилось вантажовідправником, про що свідчать відповідні відмітки в перевізних документах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 2 Статуту залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (далі Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, а саме Правилами оформлення перевізних документів, передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Як передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов'язаний на вимогу залізниці пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Згідно з п. 2.1 Правил перевезення вантажів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, яким зокрема встановлено, що відправником заповнюються графа 24 "маса вантажу, визначена відправником" заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Пунктом 5.5 Правил перевезення вантажів визначено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно ст. 105 Статуту, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно з п. 6.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року, стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість.

У застосуванні ст.ст. 118, 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки (п.6.2 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року).

Позивачем за неправильно зазначену у накладній масу вантажу відповідачу було нараховано штраф у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення, а саме: провізна плата по накладній №33103649 за вагон №68717875 складає 34 110,00 грн, штраф складає 34110,00 грн *5 = 170 550,00 грн.

Попри цьому, Київський апеляційний господарський суд, відзначає наступне.

Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту, яка передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, сума штрафу визначена у п'ятикратному розмірі до вартості провізної плати, що дорівнює 500% цієї вартості. При цьому, статут не містить приписів стосовно того, що є базою нарахування штрафу, зокрема, вартість провізної плати всього вагону чи вартість провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу, виявленої залізницею при перевірці.

Водночас, зміст загального поняття штрафу наведено у ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Тобто, за загальним правилом штраф обраховується не з загальної вартості послуг (робіт, товарів), а з вартості послуг (робіт, товарів), які виконані з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). І відповідно, зважаючи на те, що інше прямо не передбачено Статутом, штраф за неправильно зазначену у накладній масу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу.

Проте, як вбачається із наданого позивачем розрахунку штрафу, суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено з вартості провізної плати всього вантажу, що як правильно встановлено судом першої інстанції, прямо суперечить ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, а також не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, на яких має ґрунтуватися зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в поставах Вищого господарського суду України від 13.12.2017 року у справі №910/4183/17 та від 24.05.2017 року у справі №904/10497/16.

Так, ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Крім того, частиною 4 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету міністрів України, якщо постанова Кабінету міністрів України суперечить положенням цього кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього кодексу або іншого закону.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що штраф за неправильно зазначену у накладній масу має визначатися з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу.

Так, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 17418,20 грн, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, провізна плата вантажу масою 69 900 кг становить 34 110,00 грн, а фактична маса вантажу - 68 200 кг, що на 1700 кг менше, ніж зазначено у накладній, дозволяє зробити висновок про те, що вартість провізної плати недостачі 1700 кг становить 3 483,64 грн (69900/34110,00х1700), а правильний розмір штрафу, який підлягає стягненню з відправника у зв'язку із зазначенням у накладній маси вантажу на 1700 кг менше фактичної маси вантажу, становить 17418,20 грн (5х 3483,64 грн).

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як обґрунтоване твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць передбачено стягнення штрафу не лише за невірного зазначену у накладній масу вантажу, а і за невірно вказану, зокрема, адресу одержувача, яка в даному випадку була зазначено невірна, оскільки, зазначена обставина не була підставою позову в суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року у справі №910/21227/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21227/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

Є.Ю. Шаптала

Дата складення повного тексту 17.04.2018 року.