Ухвала суду № 73407508, 05.04.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15556/16-ц

УХВАЛА

05 квітня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд у складі:

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницький справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1», заінтересовані особи: державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_2, ОСОБА_3, на повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, -

встановив :

05.03.2018 року ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» звернувся до суду із вищезазначеною скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця Першого ВДВС м. Хмельницька ГТУЮ в Хмельницькій області ОСОБА_4 щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.02.2018. Скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.02.2018 р. Зобов’язати головного державного виконавця Першого ВДВС м. Хмельницька ГТУЮ в Хмельницькій області ОСОБА_4 відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №686/І5556/16 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1 банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що 16.02.2017 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області видано виконавчий лист №686/15556/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1 банк» заборгованості за кредитним договором. ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» ОСОБА_5 пред’явив для виконання і відкриття виконавчого провадження зазначений виконавчий документ до Першого ВДВС м. Хмельницька ГТУЮ в Хмельницькій області. 14.02.2018 головним державним виконавцем Перший ВДВС м. Хмельницька ГТУЮ в Хмельницькій області ОСОБА_4 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв’язку з тим, що стягувачем не надано підтвердження сплати авансового внеску (надійшло до Банку 23.02.2018). З такими діями не погоджуються, оскільки вони звільнені від сплати авансового внеску.

В судове засідання представник заявника не з’явився, будучи повідомленими належним чином.

Представник Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в судове засідання не з’явилася, направила суду відзив, в якому зазначила, що від сплати авансового платежу звільнений Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а не банк, а тому повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є законним, просила відмовитив задоволені скарги.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ст. 450 ЦПК України)

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги, з наступних підстав.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що 16.02.2017 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області видано виконавчий лист №686/15556/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1 банк» заборгованості за кредитним договором.

ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» ОСОБА_5 пред’явив для виконання і відкриття виконавчого провадження зазначений виконавчий документ до Першого ВДВС м. Хмельницька ГТУЮ в Хмельницькій області.

14.02.2018 головним державним виконавцем Перший ВДВС м. Хмельницька ГТУЮ в Хмельницькій області ОСОБА_4 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв’язку з тим, що стягувачем не надано підтвердження сплати авансового внеску (надійшло до Банку 23.02.2018).

Відповідно до ст. 3 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" примусове виконання виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, здійснюється відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.12.2016 р. N 1798-VIII).

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" авансовий внесок стягувача є одним з джерел коштів виконавчого провадження, за рахунок яких здійснюються витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 8 частини 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

В решті випадків авансування є обов'язковим.

Стягувач - ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1», як на підставу звільнення від сплати авансового внеску, посилається на те, що він є державним органом.

Для вирішення питання про наявність підстав для звільнення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) від сплати авансового внеску необхідно насамперед визначити його правовий статус. Так, відповідно доч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. При цьому ч. 2 цієї статті встановлено, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Учасниками Фонду відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є банки. Таким чином, зміст норм щодо правового статусу Фонду не дає підстав для віднесення його до державних органів у розумінні ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" незважаючи на те, що повноваження Фонду мають публічно-правовий характер.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Правовий статус банків визначено також ст. 334 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 року № 436-IV), згідно якого банки є суб'єктами господарювання, а саме, банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність", ст. 336 Господарського кодексу України банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку. Учасниками банку можуть бути учасники цивільних відносин. Держава Україна може бути учасником банку в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, громадські об'єднання, політичні партії, релігійні та благодійні організації.

З системного аналізу статей 334, 336-337 Господарського кодексу України, ст. 152 ЦК України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", "Положення про порядок реєстрації, видачі ліцензії, регулювання діяльності санаційного банку та нагляду за ним" випливає, що банк, в тому числі і санаційний, є суб'єктом господарювання і наявність у Держави статусу учасника банку, корпоративних прав (частки у статутному капіталі банку), не перетворює банк, навіть санаційний, в орган державної влади (державний орган).

Відповідно до ст. 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Державний орган - це складова частина механізму держави, яка має власну структуру, визначені законом повноваження владного характеру по управлінню конкретної сферою суспільного життя і тісно взаємодіє з іншими елементами державного механізму, утворюючими єдине ціле.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

При цьому органи виконавчої влади в Україні - це органи, які реалізують державну владу у формі організації виконання законів.

Таким чином, державний орган - це структурний елемент апарату держави, наділений державновладними повноваженнями й покликаний здійснювати від імені держави управлінські функції в суспільстві. Органи держави мають певні ознаки, які відрізняють їх від державних підприємств, установ.

Державна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Конституція України регламентує такі основні складові організації і діяльності органів державної влади: а) закріплює загальне призначення цих органів як засобу, інструменту реалізації народовладдя, народного суверенітету (ст.5); б) встановлює основні принципи їх організації і діяльності (поділ влади, участь громадян в управлінні державою, законність діяльності тощо) (ст.ст.5,6,19); в) розмежовує повноваження загальнодержавних і місцевих органів (ст.ст.116,119); г) встановлює структуру державних органів і правовий статус найважливіших з них : Верховна рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України тощо (розділи 4,5,6,12). Система державних органів утворює державний апарат. Основоположною ознакою належності державного органу до державного апарату є наявність у органу держави державно-владних повноважень. Головні в них закріплені в Конституції України.

Однак Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» не наділений державно-владними повноваженнями та його діяльність не спрямована на виконання функцій держави.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, на час запровадження тимчасової адміністрації, набуває повноваження усіх органів управління ПАТ, проте не замінює юридичну особу в зобов’язаннях, та не являється стягувачем за вищевказаним виконавчим листом, як помилково вважає заявник.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 07.10.2015 року у справі № 6-1521цс15.

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» не надав суду документів, що підтверджують його статус як органу законодавчої, виконавчої або судової влади.

Крім того, стягувачем у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду про стягнення заборгованості є банк, а не Фонд, що підтверджується нормою п. 5 частини 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй повноважень має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду. На це також вказав Верховний Суд України у постанові від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1521цс15 за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й уповноважена особа Фонду виступає в указаному спорі від імені сторони такого правочину, не здійснюючи при цьому владних повноважень.

Враховуючи зазначене, підстав для звільнення Фонду від сплати авансового внеску за виконання рішення суду згідно зі ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" немає, а державний виконавець, повертаючи стягувачу без прийняття до виконання виконавчий лист, діяв відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" і право заявника порушено не було.

Враховуючи, що в даному випадку, уповноважена особа- фонд виступає, як ліквідатор банку і діє на стадії виконання судового рішення по цивільній справі, проте не є стягувачем, суд приходить до висновку, що заявник не виконує в даному випадку повноваження органів державної влади, не наділений владними повноваженнями, а тому суд вважає, що дії державного виконавця щодо повернення стягувачу виконавчих документів без прийняття до виконання, по причині не підтвердження факти сплати авансового внеску, є правомірними, а скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» є такою, що задоволенню не підлягає.

На пiдставi викладеного, керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК Укрaїни, суд -

постановив:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1», заінтересовані особи: державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання неправомірними дій, скасування повідомлення та зобов’язання до вчинення дій, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 10.04.2018 року.

Суддя