Ухвала суду № 73406756, 13.04.2018, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/119/18

Провадження № 4-с/685/1/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року.

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Теофіполь

справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницької області про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зняття арешту з майна боржника,

встановив :

скаржник звернулася в суд із скаргою на дії державного виконавця Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницької області про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зняття арешту з майна боржника за виконавчим провадженням №34169014, мотивуючи його тим, що у провадженні державного виконавця Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_2 перебувало виконавче провадження №34169014, яке надійшло на виконання до відділу ДВС 06 вересня 2012 року на підставі виконавчого листа від 26 березня 2012 року №2/2217/83/12 про стягнення 33556,89 грн з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра». З метою забезпечення виконання державним виконавцем Григор'євою І.В. 26 вересня 2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 27 червня 2014 року старшим державним виконавцем Григор'євою І.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку із відсутністю у боржника майна. 22 січня 2018 року скаржниці стало відомо про те, що арешт із майна (згідно постанови від 26 вересня 2012 року) державним виконавцем не було знято та (або) не скасовано начальником відділу ДВС, при цьому виконавче провадження №34169014 за виконавчим листом від 26 березня 2012 року №2/2217/83/12 є завершеним. Крім того, в порушення ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем при винесенні постанови від 26 вересня 2012 року про арешт всього майна боржника, не було вказано якого саме майна, лише у 2013 році державним виконавцем встановлено, що майна у боржника немає. Постанову про накладення арешту на майно скаржник не отримувала. Просила скаргу задовольнити та скасувати постанову державного виконавця від 26 вересня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зняти арешт з майна ОСОБА_1

Сторони, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно, в суд не з’явилися, представник скаржника подав заяву про розгляд скарги у його відсутності.

Стягувач ПАТ КБ «Надра» про причини неявки не повідомив, клопотань не подав.

Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним скаргу задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день пред’явлення виконавчого листа до виконання, далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 та 4 ст.57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті.

Ч.1,5 ст. 47 Закону передбачає, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалася або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. В такому випадку повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 Закону – протягом року з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили (ст. 26 Закону). Пропуск встановленого строку пред’явлення документу до виконання є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до інформаційної довідки державної виконавчої служби від 22.01.2018 року та листа державного виконавця від 13.04.2018, на виконанні в Теофіпольському РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області перебував на виконанні виконавчий лист №2/2217/83/12 від 26.03.2012 Теофіпольського райсуду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 33556,89 грн. боргу - виконавче провадження №34169014. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження винесена 26.09.2012 року, постановою від 27 червня 2014 року повернено виконавчий лист стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення. Матеріали виконавчого провадження знищені у зв’язку із закінченням терміну зберігання. Станом на 13.04. 2018 року стягувач повторно не пред'являв виконавчого листа до виконання.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у зв’язку з тим, що виконавчий лист повернено 27.06.2014 року, станом на день розгляду скарги стягувач не пред’явив його повторно до виконання, то в силу ст. 49,50 Закону виконавче провадження є закінченим, арешт, накладений на майно скаржника необхідно зняти.

Оскільки матеріали виконавчого провадження знищені і суд не має можливості дослідити докази того, чи постанова про накладення арешту на майно від 26.09.2012 року відповідала вимогам законодавства, чинного на той час, скаржник не надав доказів на обґрунтування цих вимог, суд вважає, що в частині вимог про скасування постанови про накладення арешту на майно необхідно відмовити.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 1, 22, 26, 47, 49, 50, 57 Закону України “Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла станом на час виникнення правовідносин, ст.19, 81, 450, 451 ЦПК України, районний суд

постановив :

скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницької області щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов’язання зняти арешт з майна задовольнити частково.

Зняти арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1), накладений постановою державного виконавця від 26 вересня 2012 року у виконавчому провадженні №№34169014 виконавчого листа від 26.03.2012 №2/2217/83/12.

В частині скасування постанови про накладання арешту на майно від 26.09.2012 відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Головуючий: