Рішення № 73403721, 05.04.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17643/16-ц

Провадження № 2/752/1685/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 квітня 2018 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Мирошниченко О.В.

за участю секретаря Мархотко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Голосіївського районного суду м. Києва, в якому просила суд визнати зобов'язання за договором поруки № 900/900002105/РО від 18 травня 2011 року, укладеним між ПАТ КБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, припиненими.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 26 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір № 900/06-034-306, згідно якого банк зобов'язується надати позичальник кредитні кошти в сумі 40 000 доларів США 00 центів.

В якості забезпечення за кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 18 травня 2011 року.

Позивач та його представник вважає договір поруки припиненим з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

В даному випадку кредитний договір і договір поруки припиняє свою дію 10.05.2023 року в разі якщо б позичальник належним чином виконував умови договору. Позичальник не здійснював оплату регулярних платежі за кредитним договором, проте поручитель ОСОБА_1 здійснювала погашення даного кредиту. Останні погашення по даному кредитному договору здійснювались в 31 березня 2014 року, саме з цього моменту у банку виникло право на звернення до суду з позовом до Позичальника та Поручителя про дострокове стягнення заборгованості.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитором або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом я пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 України).

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від укладення договору поруки.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припини поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягає застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов 'язання не пред 'явить вимоги до поручителя.

Відповідач надсилав вимогу позичальнику та поручителям від 14.04.2014 року, проте з позовом до суду про солідарне стягнення звернувся в 2015 році, тобто із пропуском спеціального строку зазначеного в ч.4 ст. 559 ЦК.

Відповідно Банк пропустив можливість звернення до поручителя, як солідарного боржника по кредитному договору, оскільки від останнього платежу який здійснений позичальником більше 1 року, а це набагато більше ніж встановлено ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав наведених у письмових заперечення на позовну заяву.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи був повідомлений в установленому законом порядку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню у зв»язку з наступним.

Судом встановлено, що 26 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір № 900/06-034-306, згідно якого банк зобов'язується надати позичальник кредитні кошти в сумі 40 000 доларів США 00 центів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В забезпечення виконання кредитного договору 18 травня 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 18 травня 2011 року.

Відповідно п. 1.1. договору поруки № 900/900002105/РО поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором відновлювальної кредитної лінії № 900/06-034-306 від 26 травня 2008 року та договору відновлювальної кредитної лінії на сплату страхових платежів № 900/06-034-306/1 від 26 травня 2008 року.

Згідно п. 2.1 договору поруки від 18.05.20188 року сторонами було визначено зміст забезпеченого порукою зобов'язання, його розмір, строк та порядок виконання, а саме до 10 травня 2023 року.

Відповідно до ст. 546 ЦК України договір поруки є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним усіх зобов'язань і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

31.10.2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» направлено вимогу про усунення порушень на адресу позивальника ОСОБА_2, а також поручителя ОСОБА_1, які були особисто отримані останніми, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.08.2015 року, яким позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 900/06-034-306 від 26 травня 2008 року, що становить заборгованість за кредитом та процентами в розмірі 32 145,14 доларів США, за офіційним курсом НБУ еквівалентно 743 535 грн. 78 коп. та заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 23 371 грн. 08 коп., а всього 766 906 грн. 86 коп.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За змістом положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Системний аналіз наведених вимог закону дає підстави зробити висновок про те, що закон покладає обов'язок доказування на сторони у справі.

Суду не було надано доказів щодо тих обставин, що боржники виконали свої зобов'язання, щодо вимог по кредитному договору.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, зробленого у постанові від 17.09.2014 року у справі № 6-53цс14, який відповідно до ч. 1 ст. 360 -7 ЦПК України є обов'язковим при застосуванні норм права, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд окремо звертає увагу на те, що посилаючись на порушення виконання зобов"язання саме 31.03.2014 року, позивач на обгрутнування вказаної обставини жодних доказів не надає, та матеріали цивліьної справи не містять письмових доказів, яеі б підтверджували саме вказану дату, як дату останнього платежу по кредитному договору.

З огляду на викладене, зазначені позивачем підстави для припинення зобов'язання за договором поруки не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, відповідно заявлені вимоги з зазначених у позовній заяві підстав задоволенню не підлягають.

Наразі, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню останньому за правилами ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 251-252, 525-526, 546, 553-554, 558, 559, 1054, ЦК України, ст. ст. 258,259,263,265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя