Постанова № 73401533, 11.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 615/1261/17 Головуючий суддя І інстанції Логвінов А. О.

Провадження № 22-ц/790/1813/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Бровченка І.О., Бурлака І.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Валківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту позивач, ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту відповідач, ОСОБА_3.), в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.07.2007 року у розмірі 13153,06 грн. (353,13 грн. - заборгованість за кредитом; 7455,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4242,37 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 602,53 грн. штраф (процентна складова) та судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.07.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № б/н, за яким остання отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 станом на 31.08.2017 року має заборгованість 13153,06 грн., яка складається з: 353,13 грн. - заборгованість за кредитом; 7455,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4242,37 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 602,53 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні вказаного позову.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати по справі покласти на Відповідача.

В обґрунтування скарги зазначено, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи.

Вказано, що за нормою ст. 1054 ЦК України кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредитом є сплата відсотків. На підставі вказаного вважають, що з урахуванням того, що сплата відсотків повинна здійснюватись щомісячно то і позовна давність за вимогами пов'язаними зі стягненням заборгованості по простроченим платежам повинна обчислюватись за період, відповідний терміну загальної позовної давності від дати звернення до суду. Послались на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13, від 19.11.2014 у справі №6-160цс14, від 02.12.2015 у справі № 6-249цс15. Зауважили, що стягнення процентів за користування кредитом є основною вимогою банку.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, за відсутності належним чином повідомлених учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.07.2007 року ОСОБА_3 звернувся до ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», з заявою про одержання кредитної картки «Універсальна» (а.с. 7). Згідно заяви ОСОБА_3 їй надано кредит з лімітом в сумі 2000,00 грн.

Таким чином, між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 виникли договірні відносини з приводу надання останній кредитних коштів. Договір від 27.07.2007 року складається з Заяви позичальника та Умов та правил надання банківських послуг. Згідно Умов відповідач зобов'язався щомісяця здійснювати погашення частини суми заборгованості, проценти за користування кредитом та комісію.

Відповідач належним чином свої зобов'язання не виконувала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювала, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 31.08.2017 року склалась заборгованість: 13153,06 грн., а саме: 353,13 грн. - заборгованість за кредитом; 7455,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4242,37 грн. - заборгованість за пенею та комісією.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору позивачем нараховано штрафні санкції, а саме: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 602,53 грн. - штраф (процентна складова).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до змісту позову відповідач отримав кредит з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. З наданої позивачем довідки, вбачається, що за кредитним договором № б/н відповідачу було надано кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до липня 2011 року. Враховуючи вищенаведене, у позивача виникло право вимагати повернення кредиту згідно умов договору 01.08.2011 року. Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27.07.2007 року, ОСОБА_3 останній платіж з погашення заборгованості здійснено 30.07.2008 року у сумі 1318,89 грн. Проте, як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось 04.10.2017 року.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, районним судом було зроблено вірний висновок, що права позивача були порушені неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.

Однак, ОСОБА_3 14.11.2017 було заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно Умов та правил надання банківських послуг, наданих позивачем, мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань позичальника, які щомісячно підлягають сплаті позичальником на протязі строку дії картки.

Відповідно до п. 3.1.1 Правил користування платіжною карткою (далі - Правила) строк дії картки вказується на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Пунктом 3.1.3 Правил встановлено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії картки) не надійшла письмова заява держателя картки щодо закриття карткового рахунку, а також а умови наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання операцій по картковому рахунку, та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Зі змісту п. 5.4 Правил вбачається, що строк погашення кредиту у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці у полі «місяць».

Відповідно до п. 9.4 Умов обслуговування вбачається, що у разі наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та непогашення його клієнтом на протязі шести місяців, картка закривається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем був пропущений строк позовної давності, оскільки строк дії картки № НОМЕР_1 був визначений до липня 2011 року, а до суду позивач звернувся 04.10.2017.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України у поєднані зі змістом п. 7 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень до ЦПК України в редакції від 15.12.2017 про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України, якщо на день розгляду справи судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скарги про необхідність застосування правових позицій, викладених у постановах від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13, від 19.11.2014 у справі №6-160цс14, від 02.12.2015 у справі № 6-249цс15, оскільки вони прийняті за наслідками розгляду справ, які не є подібними за своїми обставинами до справи, що переглядається. У даному випадку спір по справі виник у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору без встановленого мінімального обов'язкового платежу та - в межах строку дії картки, тоді як вказані правові позиції стосуються вирішення питання пропуску строку позовної давності за спорами, що виникли з договорів, в яких було передбачено виплата боржником щомісячних платежів протягом всього часу дії договору відповідно до графіку, з визначенням з кінцевим терміном основного зобов'язання конкретною датою.

У справі, що розглядається підлягає врахуванню правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 19 березня 2014 року, прийнятої за наслідками розгляду справи № 6-14цс14, яка за обставинами справи є подібною і тому за змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України, у поєднані з п. 7 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень до ЦПК України в редакції від 15.12.2017, є обов'язковою для застосування судами.

За обставинами справи, які є аналогічними з тими, що були встановлені по цій справі, за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за договором кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом і з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, Верховний Суду України у вищевказаній постанові від 19 березня 2014 року надав наступне тлумачення змісту нормам матеріального права: відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

З огляду на те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381-384, 389-392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 квітня 2018 року.

Головуючий -

В.Б. Яцина

Судді -

І.О. Бровченко.

І.В. Бурлака.