Постанова № 73396739, 16.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2457/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калитки О. М.

суддів: Бондара В.О. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

за участю представника відповідача Москова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018, суддя І інстанції Н.Ю. Алєксєєва, місце складання вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 05.02.18 по справі № 816/2457/17

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства оборони України третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат

про визнання рішення протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат, в якому просив суд:

- визнати протиправним та недійсним п. 456 протоколу №36 від 20.05.2016 Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України;

- зобов'язати розглянути питання щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду 2 групи з 22.01.2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з урахуванням того, що відповідно до п. "б" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ОСОБА_2 має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилався на те, що в період з червня 1983 року по липень 1985 року проходив військову службу в обмеженому контингенті військових сил в республіці Афганістан, де у 1984 році під час виконання службових обов`язків отримав контузію, осколкові поранення голови, тулуба та контузію. Вказував, що згідно з рішенням Центральної військово-лікарської комісії МО України від 03.07. 2014 року протокол № 1820 наявні в нього поранення та контузія є такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. У зв'язку з цим рішенням Полтавської обласної МСЕК (довідка № АВ 0187203) йому вперше була призначена 2 група інвалідності з 22 січня 2015року, а тому вважає п. 456 протоколу №36 засіданням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року щодо відмови в розгляді документів про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів № 975 від 25 грудня 2013 року, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 у справі № 816/2457/17 задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6,м.Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78 а, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання рішення протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнано протиправним і скасовано пункт 456 рішення Міністерства оборони України про повернення без розгляду на доопрацювання документів щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 22.01.2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року № 36.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 22.01.2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, вказував, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав; наполягав на тому, що позивачем не було подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що останнє не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, натомість, витяг з протоколу ЦВЛК є окремим документом, що передбачений п. 11 Порядку №975 та не може бути зайвим дублюючим документом, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, в відзиві на апеляційну скаргу просив суд розглядати без його участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_2 проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР з 01.04.1983 року по 03.07.1985 року, у тому числі, у в/ч пп 06462 та в/ч пп 92484, що підтверджується військовим квитком НУ №7057650 та з червня 1983 року по липень 1985 року проходив військову службу в обмеженому контингенті військових сил в республіці Афганістан, де під час виконання службових обов`язків весною 1984 року отримав контузію та осколкові поранення голови, тулубу.

Під час проходження служби позивач отримав поранення, контузію у 1984 році, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого ОСОБА_2 в подальшому отримав інвалідність, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1820 від 03.07.2014 року, а також довідкою МСЕК Серія 12 АВ №0187203 від 30.01.2015, відповідно до якої позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 22.01.2015 (а.с. 64-66).

22.12.2015 позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою та усіма належними документами стосовно призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 57-71).

Згідно з рішенням від 20 травня 2016 року, оформленим протоколом №36, комісія Міністерства оборони України повернула позивачу матеріали без розгляду на доопрацювання, оскільки позивачем не було надано повного переліку документів, передбачених Порядком, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, а саме документу, який би свідчив про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - є помилковим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі змістом статей 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно пп. 4 п. 2 ст. 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту Порядок №975).

Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до п. 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 3 Порядку).

Довідкою МСЕК серії АВ № 0187203 від 30.01.2015 позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.64-65).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності на підставі довідки МСЕК від 30.01.2015, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013р.

Згідно з п.11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: - заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; - довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого чинним наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, у разі захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) в період проходження військової служби військовослужбовець направляється на медичний огляд до ВЛК для визначення ступеня його придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.

Рішення ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовця оформлюється свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК, витягом з протоколу засідання ВЛК.

Після проходження ВЛК у разі звернення військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я оформляє необхідні документи на МСЕК для встановлення йому групи інвалідності та (або) відсотка втрати працездатності.

На військовослужбовців строкової військової служби, стосовно яких винесена постанова ВЛК з формулюванням: "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби", командир військової частини подає документи на МСЕК тільки в тому разі, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) не пов'язане із вчиненням військовослужбовцем злочину чи адміністративного порушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (далі - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

В матеріалах справи міститься витяг із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 03.07.2014 № 1820. Як вбачається з даного витягу, у позивача було виявлено, зокрема, в правій тім'яній ділянці лінійної форми рубець, в правій поперековій ділянці округлої форми рубець, які призвели до розвитку наслідків ЗЧМТ (контузія 1987 р.) у вигляді післятравматичної дисциркуляторної енефалопатії ІІ ст. з цефалгічним, вестибуло-атактичним, астено-невротичним синдромом; остехондрозу шийного відділу хребта з больовим синдромом, що підтверджується військово-обліковими та медичними документами. Згідно з цим витягом поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 66).

Також відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) №92 встановлено, що проведенням судово-медичного дослідженням позивача виявлені тілесні ушкодження у вигляді рубця голови, поперекової ділянки спини. По своїм морфологічним характеристикам рубець та залишкові явища черепно-мозкової травми не протирічать періоду бойових дій на території Республіки Афганістан, та механізму їх утворення, загоєння рани та контузії в 1984 році (а.с. 67).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №1820 від 03.07.2014 року, яким встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія, та захворювання) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та акт судово-медичного обстеження №92 засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи оцінку дослідженим під час судового розгляду доказам, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано всі належні документи, визначені Порядком №975, у тому числі такі, що підтверджують причинний зв'язок отримання поранення (контузія) та захворювання позивача з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а також відсутність у діях позивача дій, що поранення (травма, контузія, каліцтво) позивача пов'язане із вчиненням військовослужбовцем злочину чи адміністративного порушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, повертаючи позивачу матеріали без розгляду на доопрацювання, діяв не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин справи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 у справі № 816/2457/17 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 по справі № 816/2457/17 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 по справі №816/2457/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. КалиткаСудді(підпис) (підпис) В.О. Бондар Я.В. П'янова Повний текст постанови складено 16.04.2018.