Постанова № 73396367, 11.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/12657/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Лемцьо І.В.,

представника позивача- Симотюка М.А.,

представника відповідача- Сахмана П.В.,

представника третьої особи- Майора І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 813/3307/17 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» до Офісу великих платників податків ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово - промисловий центр» про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Мартинюк В.Я.,

час ухвалення рішення - 30.11.2017 року, 15:13 год.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 01.12.2017 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ПрАТ "Галнафтохім" звернулося в суд з позовом до відповідача - Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2017 року №0009194814, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині донарахування податкових зобов'язань у сумі 2686374,77 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте Офісом великих платників податків ДФС податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2017 року №0009194814 в частині збільшення податкових зобов'язань на суму 2686374,77 грн., в тому числі за основним платежем - 1790916,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 895458,26 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що згідно з аналізом зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Екопром Лімітед» та ТОВ «Танос Груп» встановлено факти реалізації контрагентам- покупцям товарів відмінних від фактично придбаних у контрагентів- продавців (підміна товарів), у зв'язку з чим неможливо відслідкувати ланцюг постачання ідентифікованого товару. Отже, ТОВ «Екопром Лімітед» та ТОВ «Танос Груп», які є контрагентами постачальника позивача, не підтверджено реальність придбання ТМЦ у контрагентів-постачальників та в подальшому їх реалізації контрагентам-покупцям за листопад- грудень 2016 року. Крім того, перевіркою встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово- господарських операцій позивача з його контрагентом- ТОВ «Торгово- промисловий центр», оскільки не підтверджено фактичне отримання постачальником, робіт (послуг), а також дані фінансово-господарські операції не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема, первинні документи, які б містили відомості про господарські операції не надані в повній мірі, тому, відповідно, відсутнє підтвердження фактичного виконання робіт отримання товарів, та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення їх без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу податкового кредиту. Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого підприємством безпідставно завищено податковий кредит. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача (апелянта) - Сахман П.В. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача - Симотюк М.А. подав відзив на апеляційну скаргу, у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Торгово - промисловий центр" - Майор І.В. подав відзив на апеляційну скаргу, у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиви на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30 червня по 01 вересня 2017 року Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "Галнафтохім" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2017 року, якою встановлено, зокрема, порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1865529,00 грн.

За результатами перевірки складено акт №164/28-10-48-14/239586/22 від 08 вересня 2017 року.

15 вересня 2017 року на підставі вказаного акта Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0009194814, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2798293,50 грн., у тому числі за основним платежем - 1865529,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 932764,50 грн.

Позивач оскаржує вказане податкове повідомлення-рішення в частині збільшення податкових зобов'язань на суму 2686374,77 грн., в тому числі за основним платежем - 1790916,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 895458,26 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Торгово-промисловий центр", оскільки господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочин, укладений з цим контрагентом, не визнаний у встановленому законом порядку недійсним. Висновки податкового органу про завищення податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими. Позивачем для перевірки представлено податковому органу ряд документів, які є належним підтвердженням реальності операцій між позивачем та ТОВ "Торгово-промисловий центр", а також свідчать про належне документування їх здійснення і вказують на коректність обчислення та сплати податків і зборів по таких операціях. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість шляхом донарахування податкових зобов'язань у сумі 2686374,77 грн. прийняте на підставі помилкових висновків Офісу великих платників податків ДФС про порушення ПрАТ "Галнафтохім" податкового законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

П.44.1 ст.44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Висновки контролюючого органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1790916,51 грн. ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ТОВ "Торгово-промисловий центр".

Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2016 року ПрАТ "Галнафтохім" (покупець) та ТОВ "Торгово-промисловий центр" (продавець) уклали договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №1412, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар у кількості, асортименті та якості у терміни, на умовах, передбачених у цьому договорі і додатках (специфікаціях) які є невід'ємною частиною цього договору, згідно з умовами договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав видаткові накладні: №РН-0000001 від 22 січня 2017 року, №РН-0000002 від 27 січня 2017 року, №РН-00011 від 04 березня 2017 року, №РН-00012 від 06 березня 2017 року на загальну суму 895458253 грн., в тому числі ПДВ- 1790916,51 грн.

На цих накладних від постачальника проставлено підпис директора Сідак В.В,. та печатку ТОВ "Торгово-промисловий центр", та відмітки про отримання - проставлено підпис ген.диретора ПрАТ "Галнафтохім" та печатку ПрАТ "Галнафтохім".

ПрАТ "Галнафтохім" проведено оплату за товари проягом періоду з грудня 2016 року по березень 2017 року у сумі 16383415 грн. у безготівковій формі шляхом переказу кошитів на розрахунковий рахунок ТОВ "Торгово-промисловий центр" відповідно до платіжних доручень №1 від 21 грудня 2016 року, №2 від 28 грудня 2016 року, №3 від 29 грудня 2016 року, №366 від 13 лютого 2017 року, №6 від 13 березня 2017 року, №664 від 17 березня 2017 року.

Позивач належним чином відобразив у бухгалтерському обліку вказану господарську операцію із контрагентом ТОВ "Торгово-промисловий центр".

Позивачем на підтвердження реального виконання вказаного договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції надано також додаткові угоди, специфікації, видаткові накладні, посвідчення якості зерна, тощо.

Отриманий від ТОВ "Торгово-промисловий центр" товар був реалізований в подальшому покупцю-нерезиденту INFOZEMPLIN s.r.o. на підставі контракту від 20 грудня 2016 року.

Для перевезення товару (сої врожаю 2016 року) від місця поставки по договору поставки ТОВ "Торгово-промисловий центр" до покупця - INFOZEMPLIN s.r.o. позивачем 16 січня 2017 року укладено договір транспортного експедирування №1601ТЕП з ТОВ "Агро Комплекс".

На підтвердження вищезгаданих господарських операцій та реального транспортування товару позивачем надано договір транспортного експедирування, додаткові угоди до нього, банківські виписки, залізничні накладні, відомості вагонів попередні митні декларації, акти надання послуг, договори доручення, договір на митне обслуговування, експортні залізничні накладні, фіто санітарні сертифікати.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

З огляду на викладене, надані платником податків - ПрАТ "Галнафтохім" на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за звітний період, докази підлягають оцінці у зазначеному аспекті.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні документи повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять вичерпні дані щодо переліку поставленого товару, наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій з ТОВ "Торгово-промисловий центр".

Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам податковий орган не надав, а тому вказані документи мають статус юридично значимих.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження податкового органу про неможливість встановлення придбання контрагентом позивача товарів і неможливість відслідкувати ланцюг постачання ідентифікованих товарів, які були реалізовані позивачу відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, як підтвердження нереальності господарської операції ПрАТ «Галтафтохім» та ТОВ «Торгово- промисловий центр», оскільки наведена в акті перевірки інформація не свідчить про те, що ТОВ "Торгово-промисловий центр" не придбавав товар, який в подальшому був реалізований на адресу позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами постачальника позивача за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентом зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеним договором купівлі- продажу, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочину та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом- ТОВ "Торгово-промисловий центр" договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Покликання апелянта на результати опрацювання зібраної податкової інформації отриманої від податкових органів на обліку в яких перебуває контрагент позивача колегія суддів вважає безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача - ТОВ "Торгово-промисловий центр" не можуть бути допустимими доказами по справі, оскільки чинним законодавством України не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і можливі неправомірні дії і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), на підставі принципу індивідуальної відповідальністі, відповідно до якого допущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Колегія суддів вважає обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних безпідставним, оскільки об'єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку та пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, разом з тим, інформаційні бази даних податкового органу не є об'єктом документальної перевірки та не є належними доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги покликання контролюючого органу в акті перевірки на податкову інформацію №6/07-16-14-04/22090788 від 05 квітня 2017 року, складену ГУ ДФС у Закарпатській області "Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ "Торгово-промисловий центр" за звітні періоди декларування податку на додану вартість листопад, грудень 2016 року з питань підтвердження фінансово-господарських операцій з ТОВ "Екопром Лімітед" за листопад 2016 року та ТОВ "Танос Груп" за грудень 2016 року.

Матеріалами справи підтверджується, що господарські ПрАТ "Галнафтохім" з ТОВ "Торгово-промисловий центр" у період, що підлягав перевірці, мали реальний характер, належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача по КВЕД: код 46.75 «оптова торгівля хімічними продуктами», а тому ПрАТ "Галнафтохім" правомірно визначено розмір сум, що підлягають включенню у податковий кредит за звітний період.

Щодо покликань апелянта на відсутність ділової мети у спірних господарських операціях, а саме: відсутність використання у власній господарській діяльності, то колегія суддів вважає такі безпідставними та звертає увагу на те, що під час розгляду справи Офісом великих платників податків ДФС не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів при вирішенні цієї справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері, сутність якої полягає у тому, що дії платника податків, пов'язані з веденням господарської діяльності, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій та бухгалтерській та кадровій звітності, - є достовірними, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості не відповідають дійсності. При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства.

Ч.2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Разом з тим, Офісом великих платників податків ДФС не доведено факт порушення ПрАТ "Галнафтохім" вимог чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за звітний період.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2017 року №0009194814 в частині збільшення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ на суму 2686374,77 грн. прийняте неправомірно та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного від 30 листопада 2017 року у справі № 813/3307/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О.І.Мікула

Судді: В.Я. Качмар

А.Р.Курилець

Повне судове рішення складено 16 квітня 2018 року.