Ухвала суду № 7339133, 05.01.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-605/2010 Головуючий 1-ї інстанції – Подколзін В.М.

Категорія - 32 Доповідач - Кондратьєва О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 січня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої - Кондратьєвої О.М.,

суддів – Могутової Н.Г., Соломаха Л.І.,

при секретарі – Артамоновій С.О.,

за участю – сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве звернулось до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2009 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 12000 грн., у решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати зазначене рішення, постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що підпунктом 2 пункту 44 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до пункту 3 розділу XI „Прикінцеві положення” Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” і передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року. Таким чином, на теперішній час відповідальності Фонду за моральну шкоду немає і тому правових підстав для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди згідно зазначеного Закону не існує.

До того ж, ніяких доказів, підтверджуючих заподіяння моральної шкоди, які б можна було дослідити у судовому засіданні, позивач не надав. Акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 є документом, що підтверджує факт його наявності. Довідка МСЕК є підставою для розрахунку та відшкодування матеріальної шкоди – частини втраченого заробітку і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Тобто документи, на які посилається позивач, ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Також Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не може бути належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, т.я. компенсацію повинен сплатити власник підприємства, на якому позивач отримав ушкодження здоров’я. Не врахований судом і пропуск позивачем строку давності для звернення до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1, виходив з того, що позивач протягом 40 років працював на підприємствах вугільної промисловості на роботах з повним робочим днем в підземних умовах. Під час роботи в шкідливих умовах виробництва отримав профзахворювання на хронічний обструктивний бронхіт. Висновком МСЕК від 08.08.2002 року ОСОБА_1 було первісно встановлено 40% втрати професійної працездатності в зв»язку з вказаною хворобою з встановленням 3-ї групи інвалідності. При переогляді на МСЕК 10 вересня 2003 року розмір втрати працездатності був підтвердженим на безстроковий період.

Факт наявності ушкодження здоров’я позивача підтверджений актом розслідування хронічного професійного захворювання, висновком МСЕК про втрату працездатності у зв’язку із профзахворюванням, встановленням йому групи інвалідності. Ніяких додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не передбачає. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд врахував ступінь втрати професійної працездатності, обставини справи та виходячи із принципу розумності та справедливості, стягнув на користь позивача 12000 грн.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що судом при розгляді даної справи порушень зазначених норм припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Відповідно до п.п.„е” п.1 ст.21 Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов’язаний у встановленому законом порядку відшкодувати потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

З матеріалів справи вбачається, що стійка втрата працездатності в розмірі 40% в зв”язку з професійним захворюванням на хронічний обструктивний бронхіт ОСОБА_1 була встановлена вперше висновком МСЕК від 8 серпня 2002 року (а.с.34), коли право на відшкодування моральної шкоди заподіяної нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням було передбачено відповідним Законом, зокрема частиною 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”.

Таким чином, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування судом Закону України № 717 від 23.02.2007 року „Про внесення змін до закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року не заслуговують на увагу, оскільки частиною 2 ст.5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі.

Не ґрунтуються на законі й посилання в скарзі на ст. 237-1 КЗпП України і необхідність покладення обов”язку по відшкодуванню моральної шкоди на підприємство, на якому ОСОБА_1 отримав ушкодження здоров”я, т.я. вимогами ст.9 Закону України „Про охорону праці” передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров”я або у разі смерті працівника, з 1 квітня 2001 року здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

До того ж, згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю, тому доводи відповідача про пропуск ОСОБА_1 строків для звернення до суду також не можуть бути задоволеними.

На підставі ст.81ч.3 пп.3 ЦПК України з апелянта слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2009 року залишити без змін.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн. (п»ятнадцять грн.) за наступними реквізитами: отримувач – Державний бюджет, р/рахунок 31219259700001, банк - ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО – 834016, ЕДРПОУ -34686537.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий: Судді: