Постанова № 7338250, 24.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2009 р. Справа № 45/243-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача – Суржок О.М. –дов.

відповідача –Кукаркін О.О. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 3670Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 09 листопада 2009 року у справі № 45/243-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НС Імпорт», м. Харків

про стягнення 257 508,13 грн.,

встановила:

Позивач, ТОВ «Союз-Віктан Трейд», у вересні 2009 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 240 769,72 грн. заборгованості за отриманий товар на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 0294-526 від 30.12.2008 року, 12388,08 грн. пені, 2648,46 грн. втрат від інфляції, 1701,87 грн. річних, а також понесені позивачем судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09 листопада 2009 року у справі № 45/243-09 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 240769,72 грн. основного боргу, 12388,08 грн. пені, 1701,87 грн. річних, 2648,46 грн. інфляційних, 2575,08 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09 листопада 2009 року по даній справі в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Так, як вказує відповідач, ним по суті не заперечується факт отримання від позивача в межах спірного договору товару на суму 240769,72 грн., однак, на думку відповідача, така заборгованість частково є погашеною шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в іншій же частині позивач повинен отримати у відповідача товар на підставі листа відповідача про повернення такого товару, на умовах спірного договору.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, оскільки позовні вимоги позивача підтверджені належними доказами, а твердження відповідача, викладені у апеляційній скарзі, позбавлені належної переконливості. У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що жодних листів про повернення товару, про залік зустрічних однорідних вимог та про направлення на його адресу актів, на які відповідач посилався як на умову проведення взаємозаліку, він від відповідача не отримував. Крім того, позивач стверджує, що спірний договір поставки підписаний ним з протоколом розбіжностей, відповідно до якого повернення товару можливе лише за згодою сторін, а позивачем такої згоди надано не було.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до положень ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого по договору товару, у зв‘язку з чим у нього виник борг у розмірі 240769,72 грн. На підставі умов договору та норм чинного ЦК України позивачем також були нараховані та заявлені до стягнення відповідні суми пені, інфляційних та річних.

Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд посилався на їх підтвердженість матеріалами справи та відповідність нормам чинного законодавства.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 30 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 0294-526, згідно умов якого позивач зобов’язався поставляти відповідачу товар окремими партіями на підставі замовлень відповідача; найменування, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами у накладних, які є невід'ємними частинами договору; видаткова накладна є документом, який підтверджує факт досягнення між сторонами згоди відносно асортименту, кількості та ціни як за одиницю товару так і партії в цілому, а відповідач зобов’язався приймати товар та оплатити його вартість на умовах відстрочення платежу, на протязі 30 календарних днів з моменту поставки; датою поставки вважається дата приймання товару відповідачем, про що свідчить накладна, підписана сторонами (п. п 1.1, 1.2, 1.3, 2.2, 6.1 договору).

Наявна у матеріалах справи копія договору, що надана позивачем разом з позовною заявою (арк.справи 8-10) не містить застережень, що договір підписаний разом з протоколом розбіжностей, а відтак, відповідно до положень ст. 181 ГК України, договір вважається укладеним на умовах, встановлених цим договором. Наданий позивачем до матеріалів справи протокол розбіжностей (арк.справи 11) не приймається судом у якості належних доказів, оскільки його підписання здійснено з порушенням вимог ст. 181 ГК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, на виконання умов договору, позивач в період квітень-травень 2009 року передав відповідачу товар на загальну суму 240769,72 грн., що підтверджено доданими до матеріалів справи накладними № РН-26-012178 від 03.04.09 р, № РН-26-013865 від 15.04.09 р, № РН-26-013867 від 15.04.09 р., № РН-26-014140 від 16.04.09 р., № РН-26-017154 від 07.05.09 р., товарно-транспортними накладними та дорученнями на отримання ТМЦ відповідача за вказаний період (арк.справи 12-30).

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції з урахуванням положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України вірно зазначено, що відповідач в порушення договірних умов не розраховувався своєчасно за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього і утворилась заборгованість перед позивачем за вищевказаними видатковими накладними станом на 06.06.2009 р. –строк оплати по останній накладній (дата, з якої позивачем нараховані пеня, інфляційні та річні).

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду стосовно стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 240769,72 грн. з наступних підстав.

Аналіз положень укладеного між сторонами договору дає підстави вважати, що такий договір є змішаним, оскільки містить елементи різних договорів, в тому числі і положення щодо можливості повернення нереалізованого товару.

Так, як вбачається із п. 2.8 договору, у разі нереалізації поставленого по даному договору товару, покупець має право у будь-який момент здійснити повернення товару постачальнику. Постачальник зобов'язаний прийняти від покупця повернення товару та вивезти його з території складу покупця на протязі не більш ніж через 7 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від покупця.

Відповідачем до суду першої інстанції надано лист № 190 від 14.08.2009 р., в якому останній повідомляє позивача про факт нереалізації певної частини товару, його бажання повернути товар на загальну суму 75311,88 грн. та просить вивезти такий товар зі складу відповідача (арк.справи 45). До листа відповідачем додано перелік нереалізованого товару на загальну суму 75311,88 грн., поштову квитанцію про його відправлення від 14.08.2009 р. та опис вкладення до цінного листа, з якого вбачається, що такий лист відправлений за належною адресою позивача (арк.справи 43, 44, 46). Посилання ж позивача про неотримання такого листа не підтверджені жодним належним доказом.

Таким чином, з урахуванням поштового обігу та передбачених договором строків, позивач повинен був щонайменш з 25.08.2009 р. вивезти спірний товар з території складу відповідача, таке право у нього до цього часу не втрачено, а тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та неправомірно задоволені місцевим господарським судом (позовна заява до суду першої інстанції подана 07.09.2009 р.).

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідні докази взагалі не були досліджені судом першої інстанції, в оскаржуваному рішенні їм не надана відповідна правова оцінка.

Що ж стосується позовних вимог в частині 165457,92 грн. основного боргу (240769,72 грн., що заявлено до стягнення, мінус 75311,88 грн. - суми повернення товару):

як свідчать матеріали справи, у суді першої інстанції відповідач вказував на зарахування зустрічних однорідних вимог в цій частині, посилаючись на те, що між ним та позивачем існували договірні стосунки на підставі укладеного договору № 52 про надання послуг із супроводження товару від 30.12.2008 р., в межах якого відповідачем надані позивачу послуги на загальну суму 165457,92 грн.

В підтвердження відповідного відповідачем надано лист № 190 від 14.08.2009 р. про направлення таких актів, акти здачі-прийняття робіт, поштову квитанцію про його відправлення від 14.08.2009 р. та опис вкладення до цінного листа, з якого вбачається, що такий лист та акти відправлені за належною адресою позивача (арк.справи 43-51). Посилання ж позивача про неотримання такого листа не підтверджені жодним належним доказом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що він критично ставиться до тверджень відповідача щодо зарахування зустрічних позовних вимог та відсутності у нього заборгованості перед позивачем, оскільки відповідачем не надано суду ані доказів укладення договору, на який він посилається, ані доказів отримання товару на умовах договору № 52, ані доказів його виконання сторонами. Надані відповідачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) жодними документами не підтверджені, докази зарахування зустрічних позовних вимог у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, колегія суддів не може погодиться з такими висновками суду, вважає, що вони зроблені передчасно, без дослідження усіх фактичних обставин справи.

Так, на вимогу апеляційного господарського суду відповідачем надано договір № 52 від 30.12.2008 р. Як встановлено вище, акти виконаних робіт та докази їх належного відправлення на адресу позивача були надані до суду першої інстанції.

До суду апеляційної інстанції відповідачем також надано лист від 19.10.2009 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 165457,92 грн., опис вкладення та поштову квитанцію від 20.10.2009 р. про направлення такого листа на адресу позивача.

З урахуванням поштового обігу, позивач, у будь-якому випадку, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення повинен був отримати такого листа, та, у разі наявності відповідних заперечень, направити їх на адресу відповідача, про що повідомити суд.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач у судове засідання 09.11.2009 р. до суду першої інстанції не з'явився, жодних заперечень з приводу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не надав. У суді апеляційної інстанції представник позивача зазначав, що відповідної заяви від відповідача не отримував, однак, належних та допустимих доказів відповідного не надав, що позбавляє його твердження належної переконливості (з урахуванням того, що відповідачем надані належні та допустимі докази відправки такого листа).

Згідно зі ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Аналіз вищенаведених положень чинного законодавства та фактичних обставин справи дає підстави суду апеляційної інстанції вважати, що між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму основного боргу 165457,92 грн., оскільки матеріали справи містять належні докази направлення відповідачем на адресу позивача відповідної заяви, такі вимоги є однорідними (грошові), а позивачем жодних мотивованих заперечень з приводу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не надано.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що договір № 52, підстави правомірності підписання актів виконаних робіт в межах цього договору, питання щодо фактичного виконання таких робіт не є предметом даного судового розгляду, під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції позивачем не надано доказів того, що ним не прийнято взаємозалік з обґрунтованих підстав, не надано доказів направлення на адресу відповідача мотивованих заперечень з приводу неприйняття такого заліку, а тому по даній справі колегією суддів лише засвідчується факт здійснення між сторонами взаємозаліку за заявою однієї із сторін (відповідача), що узгоджується з приписами ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України.

Разом з тим, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог фактично відбулося під час розгляду справи у суді першої інстанції, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню з віднесенням судових витрат на відповідача (оскільки на час подання позову заборгованість була дійсною).

Що ж стосується позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та річних:

із посиланням на п. 7.2 договору та ст. 625 ЦК України позивачем було пред’явлено до стягнення 12388,08 грн. пені, 1701,87 грн. річних та 2648,46 грн. інфляційних, які нараховані за період з 06.06.2009 р. по 30.08.2009 р. (інфляційні –за червень 2009 р.).

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, сума пені, інфляційних та річних підтверджена наданим розрахунком, є обґрунтованою, а тому позовні вимоги у цій частині місцевим господарським судом були правомірно задоволені.

При цьому, колегія суддів також враховує, що за період нарахування пені, інфляційних та річних сума основного боргу не була погашена, зобов'язання по сплаті основного боргу не були припинені, а відтак, у цій частині позову підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення в частині стягнення основного боргу прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 1-1ст. 80, ст.ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 09 листопада 2009 р. у справі № 45/243-09 в частині стягнення основного боргу у розмірі 240769,72 грн., витрат по сплаті держмита у розмірі 753,12 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 69,02 грн. скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення 75311,88 грн. основного боргу відмовити. В частині стягнення 165457,92 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В іншій частині (в частині стягнення 12388,08 грн. пені, 1701,87 грн. річних, 2648,46 грн. інфляційних, 1821,96 грн. витрат по сплаті держмита та 166,98 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд»(04053 м. Київ, вул. Воровського, 4, Код 33643230 п/рахунок 260040132092 в ЗАТ «Сбербанк России»у м. Києві МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НС Імпорт»(61036, м. Харків, вул. Морозова, 11, Код 33605043 п/рахунок 26007074211901 в ВАТ «Сведбанк»МФО 300164 у м. Києві) 1203,85 грн. витрат по оплаті держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя