Рішення № 73379887, 04.04.2018, Вишгородський районний суд Київської області

04.04.2018 Справа № 363/1273/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Баличевої М.Б., за участі секретаря Кашоїди М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди в якому просить стягнути з відповідача на його користь по відшкодуванню шкоди в порядку регресу суму в розмірі 5 350 грн. та судові витрати в розмірі 1600 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.12.2015 року між ПрАТ «СК «УСГ» та ПІІ «ВІП - Рент» був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-2700/15-1890, предметом якого є страхування транспортного засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_1. 19.08.2016 року в м. Києві відбулася ДТП за участю транспортного засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Мазда», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 Постановою Оболонського районного суду м. Києва вищевказана ДТП відбулась внаслідок порушення відповідачем ПДР України. В подальшому до позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, при цьому надав всі необхідні документи. 15.09.2016 року позивачем на підставі рахунку № СФ - 809 від 31.08.2016 року та акту виконаних робіт № БН - 803 від 31.08.2016 року, було складено страховий акт № КА - 7671 та розрахунок до нього. На підставі вищевказаних документів позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5 350 грн. На підставі викладеного, позивач змушений звернутися із вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 15.11.2017 року було залучено у якості співвідповідача Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд».

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення проти позовних вимог та пояснила, що на момент ДТП, що мала місце 13.08.2016 року її цивільно - правова відповідальність була застрахована, як власника транспортного засобу - Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Скайд» зі строком дії до 16.03.2017 року, а тому вважає особою відповідальною за заподіяний збиток є страховик, який застрахував її цивільно - правову відповідальність.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення про його виклик на сайті суду, заяв чи клопотань від останнього на адресу суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом встановлено, що 01.12.2015 року між ПрАТ «СК «УСГ» та ПІІ «ВІП - Рент» був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-2700/15-1890, предметом якого є страхування транспортного засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_1.

13.08.2016 року в м. Києві відбулася ДТП за участю транспортного засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Мазда», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Вказані обставини встановлені постановою Оболонського районного суду м. Києва вищевказана ДТП відбулась внаслідок порушення відповідачем ПДР України.

В подальшому до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» звернувся страхувальник ПІІ «Віп - Рент» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, при цьому надав всі необхідні документи.

15.09.2016 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі рахунку № СФ - 809 від 31.08.2016 року та акту виконаних робіт № БН - 803 від 31.08.2016 року, було складено страховий акт № КА - 7671 та розрахунок до нього., на підставі яких позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5 350 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16824 від 15.09.2016 року.

Під час розгляду справи було встановлено, що цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 станом на момент ДТП була застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Скайд» із строком дії 17.03.2016 року до 16.03.2017 року, що підтверджується Полісом № АЕ/7014321 від 16.03.2016 року.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», метою обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є не тільки забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, але і захист майнових інтересів страхувальників. Звернення страховика, який виплатив страхове відшкодування, одразу до винної особи суперечить вказаній меті обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та зводить нанівець потребу в існуванні цього інституту цивільного права.

В правовій позиції, висловленій при розгляді справи №6-2808цс15 (на яку посилається позивач), Верховний Суд України роз'яснив, що право потерпілого па відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Однак обставини справи №6-2808цс15 розглянутої Верховним Судом Україні 20.01.2016 року істотно відрізняються від фактичних обставин даної цивільної справи. Зокрема, позивачами у справі №6-2808цс15 були фізичні особи, яким була заподіяна шкода у зв'язку зі смертю їх близького родича. В даній цивільній справі позивачем є не фізична особа, а ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», яке здійснює професійну діяльність в сфері страхування.

Крім того, позивач в цивільній справі не є потерпілим в розумінні п.1.3 ст.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 440, 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до вимог п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди також додаються витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок настання страхового випадку ПрАТ «СК «УСГ» виплатило страхове відшкодування у розмірі 5 350 грн. на користь ПІІ «ВІП - РЕНТ», оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди автомобілю останнього.

За правилами ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до вимог ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За правилами ст. 38 Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлене право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до вимог п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» оскільки в силу ст. 452 ЦК України особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону предявлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові. З винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобовязання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах. Регресна вимога може бути предявлена протягом трьох років, з дня виконання зобовязання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Оскільки в судовому порядку було встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження автомобіля, суд дійшов висновку, що вимога позивача до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

За правилами ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст.ст. 6, 22, 29, 38, 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 979, 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 81, 141, 259, 268, 284, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, р/р 2650684603 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 30859524) шкоду в порядку регресу в сумі 5 350 (п'ять тисяч триста п'ятдесят) гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень, а всього стягнути 6 950 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Вишгородський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2018 року.

Головуючий М.Б. Баличева