Рішення № 7337922, 09.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2009 р. Справа № 57/274-09

вх. № 8545/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Нестеренко Є.Г. - начальник відділу правового забезпечення, дов. №01-38/1053 від 16.04.2009р.

Прокурор - Анголенко П.О., посв. №211 від 01.10.2007р.

Відповідач - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної ради м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Високий

про стягнення 69205,57 грн., розірвання договору оренди та виселення

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної ради з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в сумі 62923,44 грн. та пені 6282,13 грн. на загальну суму 69205,57 грн., а також покласти на відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору оренди комунального майна № 5/188 від 16.10.2006 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17 листопада 2009 року о 10:30 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 17 листопада 2009 року, 01 грудня 2009 року, у звязку з невиконанням сторонами вимог суду, та неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладався.

У призначеному 01 грудня 2009 року судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримували та наполягали на його задоволенні. Позивач, через канцелярію суду надав додаткові документи (вх. № 15917), які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої прокурором довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 01.12.2009 року, місцезнаходження відповідача АДРЕСА_1, Харківський район, Харківська обл., саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а прокурором позовну заяву, але ухвала суду від 21.10.2009 року повернулась до суду.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач ФОП ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутні в судовому засіданні 09 грудня 2009 року позивач та прокурор вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, прокурора, судом встановлено наступне.

16 жовтня 2006 року між Управлінням з питань майна комунальної власності облдержадміністрації (далі Управління) та ФОП ОСОБА_1 (відповідачем) була укладена додаткова угода до договору оренди нежитлового приміщення від 02 листопада 1999 року, якою договір оренди нежитлового приміщення від 02 листопада 1999 року викладено в новій редакції. Управління передало відповідачу (орендарю) в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 115,7 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі ОКП Харківського державного академічного театру опери та балету ім.. М.В. Лисенка, склад і вартість якого визначено відповідно до висновку про вартість майна, майно передається в оренду з метою розміщення пункту прокату весільних суконь.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 16 жовтня 2006 року.

Розділом 3 договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням Харківської обласної ради ХХХІV сесії ІV скликання від 31 січня 2006 року і становить за рік 10984,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень місяць 2006 року становить 933,64 без врахування ПДВ та індексу інфляції за жовтень місяць 2006 р., який враховується при сплаті. Ставка орендної плати (тариф) становить 4% за рік, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.2 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата оплачується орендарем щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним і розподіляється таким чином

- 70% - до обласного бюджету (позивач);

- 30% - балансоутримавачу;

Пунктом 5.2. договору передбачено, що орендар зобовязаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до рішення сесії Харківської обласної ради від 15.12.2006р. № 130-У "Про порядок управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" припинені дії повноважень щодо управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, які були делеговані Харківською обласною радою обласній державній адміністрації.

На виконання п. 5 вищевказаного рішення здійснено передачу всієї документації, що знаходилась в управлінні з питань майна комунальної власності облдержадміністрації Харківській обласній раді. Тобто органом уповноваженим управляти майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області є Харківська обласна рада (позивач), що діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виступає орендодавцем майна комунальних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів.

17 червня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 5/188 комунального майна, відповідно до якої сторони внесли зміни до деяких пунктів договору, у тому числі збільшили розмір орендної плати, та встановили, що орендна плата за рік становить 64950,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди після перегляду розміру орендної плати становить за вересень 2007 року 5412,50 грн. без врахування ПДВ . Ставка орендної плати (тариф) становить 15% за рік, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку визначеному чинним законодавством України.

Окрім того, сторонами продовжено строк дії договору на 2 роки 11 місяців, що діє до 30.06.2010 року.

Як вказує прокурор у позовній заяві відповідач порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду приміщення за час дії договору, Відповідач звертався до позивача з листом про розстрочення виниклої у період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року заборгованості, однак, як зазначає прокурор ці зобовязання відповідачем не виконуються.

Станом на 28.09.2009 року, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у сумі 62923,44 грн., що і стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати, в сумі 62923,44 грн. грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди комунального майна № 5/188 та додаткових угод до нього від 16.10.2006 року та від 17 червня 2008 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати 62923,44 належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.5 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

У звязку з простроченням внесення орендної плати прокурор, станом на 28.09.2009 року нарахував відповідачу у розмірі 6282,13 грн.

Проте, як пояснив представник позивача у судовому засіданні та як свідчить наданий ним розрахунок пені, за прострочення внесення орендної плати відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з 30 березня 2009 року по 29 вересня 2009 року склала 6189,31 грн., розрахунок якої перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення пені з відповідача у сумі 6189,31 грн. В решті заявленої прокурором пені суд відмовляє як зайво нарахованої.

Розглянувши вимогу прокурора щодо розрівання договору оренди № 5/188 комунального майна від 16.10.2006 року та виселення відповідача з орендованих приміщень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як встановлено судом, договір оренди № 5/188 комунального майна від 16.10.2006 року діє до 30 червня 2010 року, тобто станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до пунктів 10.3 та 10.4 Договору оренди, зміни до умов цього розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Проте прокурором не надано доказів дотримання сторонами встановленого діючим законодавством порядку щодо зміни або розірвання договору оренди № 5/188 комунального майна від 16.10.2006 року.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як свідчать надані прокурором докази відповідач щомісячного вносив частину заборгованості з орендної плати.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Прокурор в позовній заяві та під час розгляду справи не довів жодного обґрунтування підстав розірвання договору оренди № 5/188 комунального майна від 16.10.2006 року та виселення відповідача з орендованого приміщення у відповідності до вимог діючого законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора про розірвання договору оренди № 5/188 комунального майна від 16.10.2006 року та виселення відповідача з орендованого приміщення є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні цих позовних вимог .

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 54, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625,782, Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291,343, Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, Харківський район, харківська обл.; відомості про банківські рахунки, дату та місце народження відсутні) на користь Харківської обласної ради, р/р 33213870700003, одержувач коштів ВДК у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ: 24134567 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) 62923,44 грн. заборгованості з орендної плати та 6189,31 грн. пені.

В частині стягнення 92,82 грн. пені відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, Харківський район, харківська обл.; відомості про банківські рахунки, дату та місце народження відсутні) на користь Держбюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) 691,13 грн. державного мита.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, Харківський район, харківська обл.; відомості про банківські рахунки, дату та місце народження відсутні) на користь Держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м.Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) 235,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 11 грудня 2009 року

справа № 57/274-09