Рішення № 7337842, 24.12.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.12.09           Справа № 15/259-09. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вассма”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес ТСК”, с. Сакуниха, Недригайлівський район, Сумська область

про стягнення 21791 грн. 94 коп.

          СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з‘явився.

Від відповідача: не з‘явився.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 21791 грн. 94 коп. заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу №2008-09/02-09 від 05.09.2008р., в тому числі 15 543 грн. 90 коп. основного боргу, 1554 грн. 39 коп. штрафу, 2 743 грн. 38 коп. – пені, 349 грн. 25 коп. 3% річних, 1601 грн. 02 коп. інфляційних витрат, а також 1500 грн. 00 коп. адвокатських витрат.

Відповідач подав письмовий відзив на позов №117 від 10.11.2009р., в якому зазначив, що позивач до розрахунку індексу інфляції не подав підтверджуючий документ, виданий компетентним органом, щодо показника індексу інфляції в період прострочення. Також позивач просить відмовити відповідачу в задоволенні вимоги про стягнення пені в розмірі 2 743 грн. 38 коп., оскільки штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

Позивачем подані письмові пояснення з огляду на відзив відповідача, а саме позивач зазначає, що штраф і пеня це різні штрафні санкції, нарахування яких передбачено договором купівлі-продажу №2008-09/02-09 від 05.09.2008р.

Позивач в дане судове засідання подав письмові пояснення, в яких вказав, що відповідачем частково борг було сплачено на підставі рахунка-фактури №04/0000376 від 05.09.2008р., виставленого відповідачу по договору №2008-09/02-19 від 05.09.2008р. (копія вказаного рахунку-фактури була долучена позивачем до матеріалів справи). Також позивачем пояснено, що поставка товару здійснювалася на підставі договору купівлі-продажу №2008-09/02-09 від 05.09.2008р. і інших правовідносин із відповідачем крім договору купівлі-продажу №2008-09/02-09 від 05.09.2008р. не було.

Крім цього, позивачем подано клопотання №1124 від 17.12.2009р. про розгляд справи без його представника, оскільки він не може прибути в дане судове засідання.

В дане судове засідання відповідач подав клопотання №163 від 17.12.2009р., в якому просить відкласти розгляд справи за відсутності представника відповідача, так як його представник знаходиться у соціальній відпустці за основним місцем роботи та не зможе бути присутнім у судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає враховуючи наступне:

-          до клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не додано жодного доказу, що підтверджує неможливість його представника прибути в дане судове засідання;

-          ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено судом у строк не більше ніж 2-х місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява по справі була одержана 30.10.2009р.;

- згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов‘язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи;

-          відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами процесу.

Тобто, задоволення клопотання призведе до затягування розгляду справи та порушення вимог Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином всім учасникам судового процесу було надана можливість в установлений законом термін обґрунтувати свою позицію, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

05.09.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №2008-09/02-09, яким визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (товар).

Відповідно до п. 2.1 договору, асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках, рахунках та накладних документах, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.2. даного договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Пункт 3.1. договору вказує, що товар може передаватися покупцю партіями.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару (пункт 4.7. договору).

Пункт 5.1. даного договору зазначає, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та вказаною в рахунку-фактурі, що може виписуватись продавцем.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що оплата товару проводиться наступним чином:

-          10% від вартості товару згідно із додатком оплачується покупцем в термін до 08.09.2008 року;

-          90% від вартості товару згідно із додатком оплачується покупцем в термін до 01.12.2008р.

По видатковій накладній №04/0000380 від 11.09.2008р. позивач поставив відповідачу за договором продукцію на загальну суму 17 271 грн. 00 коп., за яку відповідач у встановлений у договорі строк розрахунок повністю не провів, розрахувався лише частково в розмірі 1727 грн. 10 коп.

В підтвердження розрахунку у розмірі 1727 грн. 10 коп. позивачем подано банківську виписку за 08.09.2008р., в якій зазначено, що вказана сума сплачена згідно рахунку №04/0000376 від 05.09.2008р.

У вищезазначеній накладній №04/0000380 від 11.09.2008р. вказано, що підставою поставки є рахунок №04/0000376 від 05.09.2008р.

При цьому, у рахунку №04/0000376 від 05.09.2008р. зазначено, що умовою продажу є договір №2008-09/02-19 від 05.09.2008р.

Крім цього, позивач в дане судове засідання подав письмові пояснення, в яких вказав, що відповідачем частково борг було сплачено на підставі рахунка-фактури №04/0000376 від 08.09.2008р., виставленого відповідачу по договору №2008-09/03-19 від 09.09.2008р. Також позивачем було пояснено, що поставка товару здійснювалася на підставі договору купівлі-продажу №2008-09/02-19 від 05.09.2008р. і інших правовідносин із відповідачем крім договору купівлі-продажу №2008-09/02-19 від 05.09.2008р. не було.

Факт отримання відповідачем товару за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною №04/0000380 від 11.09.2008р., на якій міститься підпис представника відповідача і відбиток печатки, довіреністю на отримання товару серії ЯПГ №170564 від 11.11.2008р. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.

Але, оскільки відповідач заборгованість не погасив, і залишок заборгованості по основному боргу склав 15 543 грн. 90 коп., позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Вказана заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу у розмірі 15 543 грн. 90 коп. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не подано доказів сплати боргу, а також ним не подано аргументованих заперечень щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 15 543 грн. 90 коп. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлена вимога по стягненню з відповідача 1554 грн. 39 коп. штрафу (п. 8.3 договору), за прострочення оплати у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов‘язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Крім цього, відповідно до п. 8.4 договору сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов‘язань за даним договором. Також сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 1554 грн. 39 коп. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 2 743 грн. 38 коп. за період з 01.12.2008р. по 02.09.2009р. (період нарахування сторонами визначений з урахуванням п. 8.4 договору).

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 8.3 договору №2008-09/02-19 від 05.09.2008р.

Так, відповідно до п. 8.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно п. 5.3 договору відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2 743 грн. 38 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, визначеному п. 8.4 договору, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Посилання відповідача на те, що стягнення з нього штрафу та пені за порушення зобов’язань за договором суперечить ст. 61 Конституції України не береться судом на уваги з наступних підстав:

В силу ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стаття 61 міститься у розділі "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина", тому положення ч. 1 ст. 61 стосуються лише фізичних осіб.

Крім того, відповідачем необґрунтовано ототожнюються поняття "притягнення до юридичної відповідальності" та "юридична відповідальність".

Так, "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність", що визначено у п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999р. у справі №1-15/99. При цьому, у контексті змісту положень норм Конституції України, у т.ч. ст. 61, терміни "притягнення до юридичної відповідальності" та "юридична відповідальність" розмежовуються.

Крім того, умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки –пені та штрафу.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору позивач просить стягнути з відповідача 349 грн. 25 коп. 3% річних за період з 01.12.2008р. по 02.09.2009р. та 1601 грн. 02 коп. інфляційних витрат за період з грудня 2008 року – липень 2009 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 349 грн. 25 коп. 3% річних та 1601 грн. 02 коп. інфляційних витрат за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1500 грн. 00 коп. адвокатських витрат згідно договору №12/1-ДРГ від 12.08.2009р. про надання правової допомоги то дані вимоги судом не задовольняються з огляду на наступне:

Позивач вказані вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору №12/1-ДПГ від 12.08.2009 року про надання правової допомоги, працівник ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» - Бонтлаб Василь Васильович здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань та відшкодування адвокатських витрат, та в майбутньому безпосередню буде брати участь в судових засіданнях, надавати заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс юридичних дій пов'язаних зі стягненням із ТОВ «Агробізнес ТСК» боргу та нарахованих пені, 3% річних, індексу інфляції, штрафу за договором купівлі-продажу.

Бонтлаб Василь Васильович є адвокатом, про що свідчать свідоцтво та посвідчення адвоката, а основним видом діяльності ТОВ «Незалежна юридична компанія» є адвокатська діяльність про що свідчить КВЕД 74.11.1., зазначений в довідці ЄДРПОУ товариства.

При цьому, в судових засіданнях по справі приймав участь представник позивача по довіреності б/н від 25.05.2009р. Мельниченко О.В.

Тобто, як вбачається з вищевикладеного, між двома юридичними особами був укладений окремий господарський договір про надання правової допомоги, який був підставою виникнення правовідносин між позивачем та ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» та який містить основні умови таких правовідносин.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 1500 грн. 00 коп. адвокатських витрат не можна віднести до оплати послуг адвоката у розумінні ст. 44 ГПК України, оскільки укладання вказаного договору поклало на його сторони (замовника і виконавця) інші права та обов‘язки, зміст договору був визначений сторонами на основі вільного волевиявлення і вказаний договір №12/1-ДПГ від 12.08.2009 року про надання правової допомоги містить розділ 3, який передбачає окремий порядок розрахунків по договору.

Отже, вказані витрати не можуть бути відшкодовані судом, так як позивачем не доведено, що ці збитки відносяться до договору купівлі-продажу №2008-09/02-09 від 05.09.2008р., у розумінні ст. ст. 611, 623 Цивільного Кодексу України, де боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитки – це об’єктивне зменшення будь–яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов’язання та які знаходяться у причинно–наслідковому зв’язку з неправомірною поведінкою боржника. Віднесення до складу збитків витрат на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з оспорюванню сумою за позовом.

Так, в ч. 1 ст. 224 ГК України зазначено: учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною 2 зазначеної норми передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання, зобов‘язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тому, враховуючи викладене, вимоги позивача по стягненню 1500 грн. 00 коп. адвокатських витрат задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес ТСК” (42142, Сумська область, Недригайлівський район, с. Сакуниха, вул. Рядова, 105, код 32807457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вассма” (04201, м. Київ, пр. Мінський, 4, код 33937992) 15 543 грн. 90 коп. основного боргу, 1554 грн. 39 коп. штрафу, 2 743 грн. 38 коп. – пені, 349 грн. 25 коп. 3% річних, 1601 грн. 02 коп. інфляційних витрат, 217 грн. 91 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 1500 грн. 00 коп. адвокатських витрат – відмовити.

4.          У клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес ТСК” про відкладення розгляду справи – відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю.Резніченко

Повний текст рішення підписано 24.12.2009р.

Суддя