Рішення № 7337744, 21.12.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.09           Справа № 12/169-09. Суддя господарського суду Сумської області Спиридонова Н.О.

при секретарі Балицькому В.В.

за участю представників сторін:

позивача – Верчик Ю.В. ( дов. № 1463 від 18.05.2009 року )

відповідача - Кобжева О.О. ( дов. № 43 від 15.07.2009 року )

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 12/169-09

за позовом ТОВ «Сумитеплоенерго», м. Суми

до ВАТ «Сумський м’ясокомбінат», м. Суми

про стягнення 68739,07 грн., -

встановив:

У жовтні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на його користь заборгованість за договором № 472-Т від 01.10.2006 року та договором № 1645-Т від 01.10.2006 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 51053,87 грн., пеню в сумі 13389,78 грн., три відсотки річних в сумі 1709,70 грн., інфляційні в сумі 2585,72 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 687,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. ( а.с. 2 – а.с. 4 ).

21.12.2009 року на адресу суду надійшла заява ( вх. № 26624 ) позивача про зміну позовних вимог, в якій позивач зазначав, що на час розгляду даної справи відповідач сплатив частково суму основного боргу, а саме, 26272 грн., а тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь 24781,87 грн. суму основного боргу, пеню в сумі 13389,78 грн., три відсотки річних в сумі 1709,70 грн., інфляційні в сумі 2585,72 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 687,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

В відзиві на позовну заяву відповідач визнає позовні вимоги позивача в частині основного боргу 51053,87 грн., інфляційні в сумі 2585,72 грн., пеню в сумі 12379,77 грн., три відсотки річних в сумі 1641,16 грн. В обґрунтування посилається на те, що 14.09.2009 року господарським судом Сумської області порушено провадження у справі про банкротство ВАТ «Сумський м’ясокомбінат» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому пеня та три відсотки річних повинні бути розраховані позивачем до 14.09.2009 року, тобто до введення мораторію.

21.12.2009 року у судовому засіданні позивачем та відповідачем надано суду узгоджену заяву щодо стягнення заборгованості з ВАТ «Сумський м’ясокомбінат», в якій позивач та відповідач просять стягнути з відповідача на користь позивача 24781,87 грн. суму основного боргу, інфляційні в сумі 2585,72 грн., пеню в сумі 12379,77 грн., три відсотки річних в сумі 1641,16 грн. Дана заява підписана представниками позивача та відповідача.

Суд дослідивши надану узгоджену заяву та довіреності, представників позивача і відповідача, які містяться в матеріалах справи, дійшов висновку прийняти дану заяву, оскільки у представників сторін є достатній обсяг повноважень на підписання зазначеної заяви, вона не суперечать законодавству і не порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси, а у відповідності до частин 4 та 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.20068 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1654-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ( а.с. 6 – а.с. 12 ).

У відповідності до п. 1.1 зазначеного договору виконавець ( позивач ) зобов’язуються надавати споживачеві ( відповідачу ) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строк і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 даного договору розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі ( гривні ) на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів, які визначені умовами цього договору, або додатками до цього договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15 числа розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісячно 6-го числа споживач отримує від виконавця акт прийому –передачі теплової енергії, форма якого є невід’ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо сплати за надані виконавцем послуги.

Також, 01.10.20068 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 472-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ( а.с. 13 – а.с. 17 ).

У відповідності до п. 1.1 зазначеного договору виконавець ( позивач ) зобов’язуються надавати споживачеві ( відповідачу ) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строк і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 даного договору розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі ( гривні ) на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів, які визначені умовами цього договору, або додатками до цього договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15 числа розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісячно 6-го числа споживач отримує від виконавця акт прийому –передачі теплової енергії, форма якого є невід’ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо сплати за надані виконавцем послуги.

На виконання умов договорів № 1654-Т та № 472-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006 року позивач надав відповідачу теплову енергію, що підтверджуються актами прийому – передачі, які додані позивачем до позовної заяви ( а.с. 24 – а.с. 39 ).

Відповідач свої зобов’язання за договорами № 1654-Т та № 472-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006 року виконав не в повному обсязі, а саме, заборгованість відповідача перед позивачем становить - 24781,87 грн. Дану заборгованістю відповідач визнає.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24781,87 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 12379,77 грн., інфляційні в сумі 2585,72 грн. та три відсотки річних в сумі 1641,16 грн.

Відповідно до договорів № 1654-Т та № 472-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006 року, а саме, пункту 5.1.5 - "В разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені термінами договору, за послуги виконавця, споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного виконання зобов’язання, за кожен день прострочення виконання грошового зобов’язання. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу виконавця зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних".

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами № 1654-Т та № 472-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 12379,77 грн., інфляційні в сумі 2585,72 грн. та три відсотки річних в сумі 1641,16 грн., підлягають задоволенню.

У відповідності до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як в позовній заяві, так в заяві про зміну позовних вимог позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь витрати пов’язані із сплатою державного мита за подання позовної заяви в сумі 687,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом, витрат пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язаних з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову – на відповідача;

- при відмові в позові – на позивача;

- при частковому задоволенні позову – на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 413,68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 141,6 грн.

          Керуючись статтями 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 13, 15, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 69, статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 193, 230, 231 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд, -

вирішив:

Прийняти до розгляду узгоджену заяву позивача та відповідача.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумський м’ясокомбінат» (м.Суми, вул.Харківська, 103 ід. код 05496017, р/р 26005036944800 в АКІБ «УкрСиббанк, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (м.Суми, вул.2-га Залізнична, 10 ід. код 33698892, р/р 2600710607 в СОД «Райффайзен Банк Аваль» в м.Суми МФО 337483) заборгованість за договорами № 1654-Т та № 472-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006 року в сумі 24781,87 грн., пені в сумі 12379,77 грн., інфляційні в сумі 2585,72 грн. та три відсотки річних в сумі 1641,16 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 413,68 грн. грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 141,6 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.12.2009р.

Суддя Спиридонова Н.О.

Суддя