Рішення № 7337606, 08.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.09 Справа№ 26/186

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавнича група „Експрес”, с. Рясна-Руська Яворівського району Львівської області

до відповідача1: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Велас”, м. Львів

про: визнання правочину недійсним

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Малярчук О.О. представник (довіреність б/н від 31.08.2009 р.)

від відповідача1 ОСОБА_1 СПД

від відповідача2 ОСОБА_1 представник (довіреність б/н від 20.05.2009 р.)

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Видавнича група „Експрес”, с. Рясна-Руська Яворівського району Львівської області звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю „Велас”, м. Львів про визнання правочину недійсним.

Ухвалою суду від 10.08.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.08.2009 р. Ухвалою суду від 25.08.2009 р. розгляд справи відкладався до 01.09.2009 р. В судовому засіданні 01.09.2009 р. оголошувалась перерва до 08.09.2009 р.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю, просить визнати недійсною угоду про поступку права на вимогу від 16.04.2009 р., укладену між ФО-П ОСОБА_1 та ТзОВ „Велас”.

Свої вимоги зокрема обґрунтовує тим, що в порушення вимог ст. 514 ЦК України відповідач2 передав, а відповідач1 отримав право вимоги до позивача якого не існувало станом на момент укладення оспорюваної угоди. Уступка новому кредитору одного з видів відповідальності боржника за невиконання грошового зобовязання, а саме інфляційних втрат та 3% річних, окремо від суми боргу суперечить Цивільному кодексу України. Що оспорювана угода не спрямована на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені нею, так як до відповідача1 перейшло право вимоги по зобовязаннях, які станом на час укладення оспорюваної угоди були виконані позивачем у повному обсязі первісному кредитору відповідачу2.

Представник відповідачів1,2 в судове засідання зявився, проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

16.04.2009 р. між відповідачем2 та відповідачем1 укладено Угоду про поступку права на вимогу (далі по тексту Угода), відповідно до якої відповідач2 передає, а відповідач1 приймає на себе право вимоги першого і стає першим кредитором по договору № 202/б-4 від 21.01.2003 р., № 31 від 19.02.2002 р., № 32 від 02.04.2002 р. між відповідачем2 та ТзОВ „Видавнича група „Експрес” (код ЄДРПОУ 22393603). Відповідно до п. 2 Угоди, за даною Угодою відповідач1 одержує право (замість відповідача2) вимагати від Боржника (позивача) належного виконання наступних зобовязань: часткової оплати інфляційних втрат та 3% річних за невиконання своїх зобовязань, частка яка визначається на підставі рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2008 р. по справі № 4/1205-9/169.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2008 р. у справі № 4/1205-9/169 задоволено повністю позовні вимоги ТзОВ „Велас” до ТзОВ „Видавнича група „Експрес” та стягнуто 151218,30 грн. боргу за виконані будівельно-монтажні роботи, 11085,00 грн. боргу за отримані світильники, 125273,30 грн. інфляційних втрат, 17902,30 грн. відсотків річних, 3054,80 грн. сплаченого державного мита, 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1821,00 грн. витрат по оплаті за проведення судової будівельно-технічної експертизи. Вказане рішення вступило в законну силу.

Як підставу визнання угоди недійсною, позивач покликається на вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, за якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину (стороною) сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових підстав, що обумовлені ним.

Позивачем не вірно застосовано до даних правовідносин приписи ст. 514 ЦК України, за якими неможливо передати іншому право, яке виникне в майбутньому, оскільки об'єм прав, які передаються цесією визначаються на момент передачі.

Як зазначено в позовній заяві, станом на 16.04.2009 р. передача відповідачу вимоги про сплату інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.05.2008 р. по 13.03.2009 р. не відбулося, оскільки станом на 16.04.2009 р. відповідач2 не пред'явив до позивача вимоги про сплату вказаних інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.05.2008 р. по 13.03.2009 р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

По справі № 4/1205-9/169 з позивача, на користь відповідача2 було стягнуто 151 218,30 грн., основного боргу та 125273,30 грн. інфляційних втрат та 17902,30 грн. 3% річних, а відтак об'єм прав, які передані цесією відповідачу1 виникли у відповідача2 ще при розгляді справи № 4/1205-9/169, а відтак дане твердження позивача не відповідає фактичним обставинам.

Оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні 3% річних, ані індекс інфляції не можуть розцінюватись як заходи відповідальності боржника за порушення виконання зобов'язань (ст. 546 ЦК України).

Таким чином, сума на яку збільшується борг з урахуванням встановлено індексу інфляції та 3% річних є складовими частинами боргу, а не санкціями за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Отже вимоги, щодо сплати боргу ТОВ «Видавнича група «Експрес» пред'явлено по справі № 4/1205-9/169, і задоволені відповідним судом та виконані в спосіб, передбачений законодавством України.

Поміж тим слід зазначити, строк (термін) виконання зобов'язання щодо оплати ТзОВ «Видавнича група «Експрес»(боржник) за виконані роботи ТзОВ «Велас»(первинний кредитор) визначений у відповідних договорах, а відтак не потребує дотримання вимог ч. 2 ст. 530 ГПК України. Даний факт встановлений у справі господарського суду Львівської області № 4/1205-9/169, в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Уступка права вимоги є заміною осіб у зобов'язанні, тобто заміною первісного кредитора у зобов'язані другим кредитором, який є правонаступником прав за договором між первісним кредитором та боржником.

Позивачем не зазначено в чому власне не дотримались відповідачі приписів ч. 3 ст. 512 ЦК України, що у свою чергу унеможливлює заміну кредитора у зобовязанні.

За вказаних обставин позивачем не доведено наявність підстав, які відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України можуть свідчити про недійсність оспорюваної угоди.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги необгрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 203, 512 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Суддя