Рішення № 7337290, 22.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.09 р.                     Справа № 22/194                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Украгросервіс”, м.Київ, ЄДРПОУ 25290393,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас”, с.Мирна Долина Олександрівського району Донецької області, ЄДРПОУ 32844944,

про стягнення 58430,28 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Можейко Є.Ф. – за довіреністю,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Украгросервіс”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас”, с.Мирна Долина Олександрівського району Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 58430,28 грн., у тому числі 41143,59 грн. основного боргу, 4114,36 грн. штрафу, 4937,23 грн. пені, 1487,93 грн. 3% річних та 6747,53 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором №11/02/08-09 від 11.02.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору №11/02/08-09 від 11.02.2008р.; видаткових накладних №УА-00100 від 31.03.2008р. та №УА-00351 від 08.05.2008р.; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОМ №452078 від 27.03.2008р. та №452096 від 05.005.2008р.; банківських виписок по особовому рахунку Позивача за 20.03.2008р., 15.04.2008р. та 23.04.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує приписами листа Верховного суду України №62-97р. від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві як місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас”, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

11.02.2008р. між Приватним підприємством „Украгросервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донбас” укладено договір №11/02/08-09 від 11.02.2008р. строком дії у відповідності до п.9.1 даної угоди до моменту його повного належного виконання.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1 договору Приватне підприємство „Украгросервіс” (Продавець) продає, а Відповідач (Покупець) купує товар згідно з переліком та цінами визначеним у даному пункті договору.

Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що його початкова загальна вартість становить 78430,62грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Розділом 3 договору №11/02/08-09 встановлені умови поставки товару, згідно з якими Продавець передає Покупцю продукцію на умовах СРТ – склад покупця (редакція „Інкотермс”, 2000р.); товар вважається переданим/поставленим Покупцю по кількості відповідно до відвантажувальних документів (товарно-транспортних накладних), а також з моменту підписання товарно-транспортних документів.

За змістом „Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України”, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Враховуючи, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ фрахт/перевезення оплачено до складу Покупця шляхом передання перевізнику (редакція „Інкотермс”, 2000р.), тобто вантажовідправником є Продавець, а Покупець у свою чергу вантажоотримувачем, Позивач та Відповідач є учасниками транспортного процесу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Приймаючи до уваги наведене, зокрема, видаткова накладна є складовою товарно-транспортної документації у розумінні п.3.2 договору.

Матеріали справи містять видаткові накладні №УА-00100 від 31.03.2008р. та №УА-00351 від 08.05.2008р. Відповідно до них Приватне підприємство „Украгросервіс” передало продукцію Відповідачу на загальну суму 49519,44 грн.

Найменування продукції, вказаної в договорі №11/02/08-09 від 11.02.2008р., її вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснювалась за наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

З метою отримання визначеного товару Відповідачем видані уповноваженій особі довіреності серії ЯОМ №452078 від 27.03.2008р. та №452096 від 05.005.2008р.

При цьому, виходячи з даних виписки за 20.03.2008р. по особовому рахунку Приватного підприємства „Украгросервіс” Київської міської філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, Товариством з обмеженою відповідальністю „Донбас” внесена часткова оплата за раксул ультра у сумі 1997,85 грн. Відповідно до виписки за 15.04.2008р. зазначеної банківської установи Відповідачем здійснений частковий розрахунок у сумі 2620,00 грн. за гранстар про, 75 в.г. згідно договору №11/02/08-09. Розрахунок у розмірі 3758,00 грн. з призначенням платежу за трофі, 90% к.е. також в якості підстави здійснення містить посилання на даний договір, що вбачається з виписки за 22.04.2008р.

Отже, зазначене свідчить про часткову оплату, здійснену за товар, обумовлений договором №11/02/08-09 від 11.02.2008р. та визначений у видаткових накладних, наданих до матеріалів справи.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та дослідивши обставини, суд дійшов висновку, що дані правовідносини є договірними.

Одночасно, вище перелічені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Розділом 4 договору встановлено, що оплата товару здійснюється безготівково в національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця частками у встановлені строки. Відповідно до п.4.4 договору №11/02/08-09 від 11.02.2008р. остаточний розрахунок повинен бути здійснений Покупцем до 01.11.2008р.

Як зазначено вище, Відповідачем частково сплачена вартість поставленого товару у загальному розмірі 8375,85 грн., проте, в подальшому оплата отриманого товару не здійснювалась.

Відносно зазначеного, будь яких доказів, що підтверджують протилежне, сторонами не надано.

Отже, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником у сумі 41143,59 грн. не виконане.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги висновки суду щодо виникнення заборгованості Відповідача на підставі договору №11/02/08-09 від 11.02.2008р., позов Приватного підприємства „Украгросервіс” у частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат становить 6747,53 грн. та 3% річних з простроченої суми – 1487,93 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення з 01.09.2008р. по 19.11.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, дійшов висновку про наступне.

Відповідно до змісту п.4.4 договору №11/02/08-09 від 11.02.2008р. строк кінцевого розрахунку Відповідачем за зазначеним правочином встановлений до 01.11.2008р. Отже, день, з якого грошове зобов’язання вважається порушеним, є 01.11.2008р.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з врахуванням кінцевої дати періоду прострочення, визначеної Позивачем, сума інфляційних витрат становить 6336,11 грн. та 3% річних – 1298,56 грн.

Згідно п.6.3 договору №11/02/08-09 у випадку затримки оплати Покупець сплачує пеню за кожен день просрочки в розмірі 1% від неоплаченої частини суми договору, з посиланням на ст.ст.1, 2 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1994р.

Проте, за змістом позовних вимог Приватним підприємством „Украгросервіс” визначено стягнення пені у відповідності до ст.3 наведеного Закону України, якою передбачено розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За викладених обставин, Позивачем заявлено стягнення штрафних санкцій у вигляді пені за період прострочення з 01.09.2008р. по 01.05.2009р. у розмірі 4937,23 грн.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо порушень Позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки період, за який визначена сума пені, перевищує шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договорами №11/02/08-09 від 11.02.2008р. підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Як було зазначено раніше, виходячи з положень п.4.4 вказаного договору, день, з якого грошове зобов’язання щодо сплати суми у розмірі 41143,59 грн. вважається порушеним, є 01.11.2008р.

Приймаючи до уваги наведене, кінцевий строк нарахування штрафних санкцій у відповідності до приписів ст.232 Господарського кодексу України становить 29.04.2009р.

Згідно положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” штрафні санкції нараховуються у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У період з 01.11.2008р. по 29.04.2009р. облікова ставка Національного банку України встановлена на рівні 12,00% (Постанова Національного банку України №107 від 21.04.2008р., Лист Національного банку України №14-011/778-2395 від 16.02.2009р.).

Враховуючи зазначене, сума штрафних санкцій за договором №11/02/08-09 від 11.02.2008р., що підлягає задоволенню складає 4861,69 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас” суми штрафу у розмірі 4114,36 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 6.2 договору №11/02/08-09 від 11.02.2008р. визначено, що у випадку ухилення від виконання умов цього договору Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від суми укладеного договору.

Тобто, з викладеного вбачається відповідальність за ухилення від виконання зобов’язання, його не виконання.

Дослідивши матеріали справи, враховував часткове здійснення платежів за поставлений товар, суд дійшов висновку про допущення Відповідачем правопорушення у вигляді неналежного виконання договірних зобов’язань, а саме просрочки грошового зобов’язання. Ухилення від виконання зобов’язання документально Позивачем не доведено. Матеріали справи не містять доказів у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України наміру Відповідача не здійснювати розрахунок за поставлену продукцію.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства „Украгросервіс”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас”, с.Мирна Долина Олександрівського району Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 58430,28 грн., у тому числі 41143,59 грн. основного боргу, 4114,36 грн. штрафу, 4937,23 грн. пені, 1487,93 грн. 3% річних та 6747,53 грн. інфляційних витрат задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас” (84000, Донецька область, Олександрівський район, с.Мирна Долина, ЄДРПОУ 32844944, банківські реквізити не відомі) на користь Приватного підприємства „Украгросервіс” (03680, м.Київ, вул.Козацька, 120/4, ЄДРПОУ 25290393, банківські реквізити не відомі) 53639,95 грн., у тому числі 41143,59 грн. сума основного боргу, 4861,69 грн. пені, 1298,56 грн. 3% річних та 6336,11 грн. інфляційних витрат.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас” (84000, Донецька область, Олександрівський район, с.Мирна Долина, ЄДРПОУ 32844944, банківські реквізити не відомі) на користь Приватного підприємства „Украгросервіс” (03680, м.Київ, вул.Козацька, 120/4, ЄДРПОУ 25290393, банківські реквізити не відомі) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 537,04 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 216,65 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 22.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя