Рішення № 7337287, 22.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.09 р.                     Справа № 22/195                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Украгросервіс”, м.Київ, ЄДРПОУ 25290393,

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Світоч”, с.Степанівка Олександрівського району Донецької області, ЄДРПОУ 30835681,

про стягнення 21134,36 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Можейко Є.Ф. – за довіреністю,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Украгросервіс”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Світоч”, с.Степанівка Олександрівського району Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 21134,36 грн., у тому числі 14197,07 грн. основного боргу, 2839,41 грн. штрафу, 1703,65 грн. пені, 449,25 грн. 3% річних та 1945,02 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором №23/06/08-108 від 23.06.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору №23/06/08-108 від 23.06.2008р.; видаткової накладної №УА-00555 від 05.06.2008р.; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПВ №381115 від 05.06.2008р.; банківської виписки по особовому рахунку Позивача №106 за 26.11.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує приписами листа Верховного суду України №62-97р. від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

          Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням представленої до суду заяви про зменшення позовних вимог на суму 14197,07 грн. у зв’язку з повним розрахунком Відповідача за поставлений товар по договору №23/06/08-108 від 23.06.2008р. Відповідно до викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 6937,29 грн., у тому числі 2839,41 грн. штрафу, 1703,65 грн. пені, 449,25 грн. 3% річних та 1945,02 грн. інфляційних витрат та покласти судові витрати на останнього.

На підставі статті 22 ГПК України, яка передбачає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, враховуючи що ці дії не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-кого, суд приймає до уваги зазначену заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві як місцезнаходження Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Світоч”, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

23.06.2008р. між Приватним підприємством „Украгросервіс” та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Світоч” укладено договір №23/06/08-108 від 23.06.2008р. строком дії у відповідності до п.9.1 даної угоди до моменту його повного належного виконання.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1 договору Приватне підприємство „Украгросервіс” (Продавець) продає, а Відповідач (Покупець) купує товар згідно з переліком та цінами, визначеними у даному пункті договору.

Пунктом 2.1 цього договору передбачено його початкову загальну вартість, яка становить 14197,07грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Розділом 3 договору №23/06/08-108 встановлені умови поставки товару, згідно з якими Продавець передає Покупцю продукцію на умовах СРТ – склад покупця (редакція „Інкотермс”, 2000р.); товар вважається переданим/поставленим Покупцю по кількості відповідно до відвантажувальних документів (товарно-транспортних накладних), а також з моменту підписання товарно-транспортних документів.

За змістом „Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України”, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Враховуючи, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ фрахт/перевезення оплачено до складу Покупця шляхом передання перевізнику (редакція „Інкотермс”, 2000р.), тобто вантажовідправником є Продавець, а Покупець у свою чергу вантажоотримувачем, Позивач та Відповідач є учасниками транспортного процесу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Приймаючи до уваги наведене, зокрема, видаткова накладна є складовою товарно-транспортної документації у розумінні п.3.2 договору.

Згідно видаткової накладної №УА-00555 від 05.06.2008р. Приватне підприємство „Украгросервіс” передало продукцію Відповідачу на загальну суму 14197,07 грн. Найменування продукції, вказаної в договорі №23/06/08-108 від 23.06.2008р., її вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявною у матеріалах справи видатковою накладною. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами та печатками сторін на даних документах.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПВ №381115 від 05.06.2008р.

Внаслідок цього обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що постачання за вказаними видатковими накладними здійснювались в межах договору №23/06/08-108 від 23.06.2008р.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, врахував факт відповідності найменування та вартості продукції, вказаної в договорі №23/06/08-108 від 23.06.2008р. найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявною у матеріалах справи видатковою накладною, суд дійшов висновку, що надані Позивачем накладні та довіреності є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття їх останнім в межах спірного договору.

Одночасно, вище перелічені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Розділом 4 договору встановлено, що оплата товару здійснюється безготівково в національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця частками у встановлені строки. Відповідно до п.4.4 договору №23/06/08-108 від 23.06.2008р. остаточний розрахунок повинен бути здійснений Покупцем до 01.11.2008р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником у сумі 14197,07 грн. у встановлені договором строки не виконано.

За твердженнями Позивача, в ході розгляду даної справи, Відповідачем сплачена сума основної заборгованість за поставлений товар відповідно до договору №23/06/08-108 від 23.06.2008р., у підтвердження чого останнім представлено виписку Закритого акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк” №106 за 26.11.2008р.

Виходячи з наведеного, на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України провадження по справі в частині стягнення 14197,07 грн. основного боргу у зв’язку з їх добровільним погашенням слід припинити.

Разом з тим, прострочення Відповідачем грошового зобов’язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат становить 1945,02 грн., 3% річних з простроченої суми – 449,25 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення з 01.11.2008р. по 19.11.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, дійшов висновку про те, що сума інфляційних витрат за період прострочення оплати вартості поставленої продукції за вказаним договором складає 2186,35 грн., 3% річних – 448,08 грн.

Проте, позов в частині стягнення інфляційних витрат підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Згідно п.6.3 договору №23/06/08-108 від 23.06.2008р. у випадку затримки оплати Покупець сплачує пеню за кожен день просрочки в розмірі 1% від неоплаченої частини суми договору, з посиланням на ст.ст.1, 2 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1994р.

Проте, за змістом позовних вимог Приватне підприємство „Украгросервіс” визначено стягнення пені у відповідності до ст.3 наведеного Закону України, якою передбачено розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За викладених обставин, Позивачем заявлено стягнення штрафних санкцій у вигляді пені за період прострочення з 01.11.2008р. по 01.05.2009р. у розмірі 1703,65 грн.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо порушень Позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки період, за який визначена сума пені, перевищує шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договорами №23/06/08-108 від 23.06.2008р. підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Як було зазначено раніше, враховуючи положення п.4.4 вказаного договору, день, з якого грошове зобов’язання щодо сплати суми у розмірі 14197,07 грн. вважається порушеним, є 01.11.2008р.

Приймаючи до уваги наведене, кінцевий строк нарахування штрафних санкцій у відповідності до приписів ст.232 Господарського кодексу України становить 29.04.2009р.

Згідно положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” штрафні санкції нараховуються у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У період з 01.11.2008р. по 29.04.2009р. облікова ставка Національного банку України встановлена на рівні 12,00% (Постанова Національного банку України №107 від 21.04.2008р., Лист Національного банку України №14-011/778-2395 від 16.02.2009р.).

Враховуючи зазначене, сума штрафних санкцій за договором №23/06/08-108 від 23.06.2008р., що підлягає задоволенню складає 1677,58 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Світоч” суми штрафу у розмірі 2839,41 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 6.2 договору №23/06/08-108 від 23.06.2008р. визначено, що у випадку односторонньої відмови від виконання умов цього договору Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від суми укладеного договору.

Тобто, з викладеного вбачається відповідальність за односторонню відмову від виконання зобов’язання, його не виконання.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи повну оплату поставленого товару у добровільному порядку, суд дійшов висновку про допущення Відповідачем правопорушення у вигляді неналежного виконання договірних зобов’язань, а саме прострочення грошового зобов’язання. У розумінні ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, суду не надано доказів, які б обґрунтували односторонню відмову Відповідача від виконання умов укладеного між сторонами правочину (дані позовні вимоги).

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства „Украгросервіс”, м.Київ, до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Світоч”, с.Степанівка Олександрівського району Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 21134,36 грн., у тому числі 14197,07 грн. основного боргу, 2839,41 грн. штрафу, 1703,65 грн. пені, 449,25 грн. 3% річних та 1945,02 грн. інфляційних витрат задовольнити частково.

2.В частині стягнення 14197,07 грн. основного боргу з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Світоч”, с.Степанівка Олександрівського району Донецької області, на користь Приватного підприємства „Украгросервіс”, м.Київ, провадження по справі припинити.

3.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Світоч” (84000, Донецька область, Олександрівський район, с.Степанівка, ЄДРПОУ 30835681, банківські реквізити не відомі) на користь Приватного підприємства „Украгросервіс” (03680, м.Київ, вул.Козацька, 120/4, ЄДРПОУ 25290393, банківські реквізити не відомі) 4070,68 грн., у тому числі 1677,58 грн. пені, 448,08 грн. 3% річних та 1945,02 грн. інфляційних витрат.

4.Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Світоч” (84000, Донецька область, Олександрівський район, с.Степанівка, ЄДРПОУ 30835681, банківські реквізити не відомі) на користь Приватного підприємства „Украгросервіс” (03680, м.Київ, вул.Козацька, 120/4, ЄДРПОУ 25290393, банківські реквізити не відомі) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 183,25 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 203,99 грн.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.У судовому засіданні 22.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

7.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя