Рішення № 7337244, 17.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.09 р.                     Справа № 43/259                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Зубченко І.В.

Присекретарі судового засідання Братченко Т.А.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БАКАР ЛТД”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІРОЛ КЕДБЕРІ“, м. Донецьк

про стягнення основного боргу – 121860грн., пені – 22302,03грн., індексу інфляції – 14501,34грн., 3% річних – 2834,48грн., всього – 161497,85грн.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: представник не з’явився

від відповідача: представник не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “БАКАР ЛТД”, м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІРОЛ КЕДБЕРІ“, м. Донецьк, про стягнення основного боргу – 121860грн., пені – 22302,03грн., індексу інфляції – 14501,34грн., 3% річних – 2834,48грн., всього – 161497,85грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за контрактом №10/11 від 22.11.06р., в частині оплати вартості пластикових диспенсерів. Як на правові підстави позову - посилається на ст.ст.526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Судом були досліджені наступні докази: контракт №10/11 від 22.11.06р., специфікації від 08.05.07р., 25.09.08р., 30.09.08р., видаткові накладні №РН-0000052 від 15.10.08р. у сумі 24000грн., №РН-0000054 від 28.10.08р. у сумі 24900грн., №РН-0000055 від 28.10.08р. у сумі 57960грн., №РН-0000056 від 28.10.08р. у сумі 15000грн., рахунки-фактури №СФ-0000044 від 25.09.08р. у сумі 57960грн., №СФ-0000045 від 30.09.08р. у сумі 48900грн., №СФ-0000046 від 30.09.08р. у сумі 15000грн., довіреність №56 від 29.10.08р., лист №03/04/09 від 17.04.09р. з доказами направлення відповідачеві.

16.12.09р. позивач звернувся до суду з клопотання №01/12-09 про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з необхідністю додаткового часу для підготовки до судового засідання.

Відповідач у судові засідання не з’явився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 28.10.09р., 26.11.09р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №21-10/5444-1 від 07.08.09р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІРОЛ КЕДБЕРІ“ (ідентифікаційний код - 34336131) є юридичною особою та знаходиться за адресою вказаною у позові та договорі.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин нез’явлення у судове засідання справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, представникам у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.06р. між ТОВ “БАКАР ЛТД” (підрядник) та ТОВ “ДІРОЛ КЕДБЕРІ“ (замовник) був укладений контракт №10/11. За умовами контракту підрядник зобов’язався з власних матеріалів виготовити та передати у власність замовника вироби, відповідні затвердженому замовником ескізу, в строки, кількості, асортименті та за ціною у відповідності з додатковою письмовою угодою сторін, яка є невід`ємною частиною контракту, згідно графіку, письмово затвердженого сторонами, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити обумовлені вироби у строки визначені контрактом (розділи 1, 2 контракту).

Контракт набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (пункти 10.1., 10.2. контракту).

Означений контракт підписаний сторонами з прикладанням фірмових печаток підприємств.

Згідно з абз.2 п.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Між сторонами по справі був укладений контракт, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України) та правила підряду (глава 61 ЦК України).

Згідно видаткових накладних №РН-0000052 від 15.10.08р. у сумі 24000грн., №РН-0000054 від 28.10.08р. у сумі 24900грн., №РН-0000055 від 28.10.08р. у сумі 57960грн., №РН-0000056 від 28.10.08р. у сумі 15000грн. позивач передав відповідачеві пластикові диспенсери, загальною вартістю 121860грн., а відповідач прийняв означений товар, що підтверджується підписами та печатками сторін на накладних, внаслідок чого обов’язок передачі позивачем товару у загальній сумі 121860грн. вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов розділу 3 контракту.

Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку №КО-1 і №М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98р. №263, накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та обставини справи, надані позивачем видаткові накладні – є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття цього товару останнім.

Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов’язань за контрактом щодо передачі товару – суду не надані.

За нормами статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно пункту 2.1. контракту всі розрахунки здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів згідно виставлених підрядником рахунків-фактури. Згідно пунктів 2.2., 2.3. контракту замовник перераховує на р/р підрядника передплату у розмірі 70% для початку виробництва робіт. Оплата залишившихся 30% здійснюється замовником протягом 3 банківських днів з моменту поставки виробів та на підставі накладної, яка свідчить про відвантаження та отримання виробів.

Позивачем було виставлено відповідачеві рахунки-фактури №СФ-0000044 від 25.09.08р. у сумі 57960грн., №СФ-0000045 від 30.09.08р. у сумі 48900грн., №СФ-0000046 від 30.09.08р. у сумі 15000грн., у загальній сумі 121860грн. Відповідач, в свою чергу, підписуючи видаткові накладні №РН-0000052 від 15.10.08р., №РН-0000054 від 28.10.08р., №РН-0000055 від 28.10.08р., №РН-0000056 від 28.10.08р., у яких у графі “замовлення” є посилання на досліджувані рахунки-фактури, погоджувався з фактом виставлення йому таких рахунків.

За таких обставин граничний строк виконання грошового зобов`язання у сумі 24000грн. – 20.10.08р., грошового зобов`язання у сумі 97860грн. – 30.10.08р.

Проте, свої зобов’язання, як про це заявлено позивачем, відповідач, всупереч умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК України, належним чином не виконав. Внаслідок чого, за відповідачем нараховується заборгованість у сумі 121860. Належних доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає доводеним факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 121860грн.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання за умовами пункту 9.1. контракту тягне за собою обов’язок сплати пені у розмірі 0,5% від вартості поставлених виробів за кожен день прострочки.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення пеню у сумі 22302,03грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставлених виробів за кожен день прострочки за період з 01.11.08р. по 10.08.09р., що відповідає змісту статей 549-550 ЦК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, проте суперечить ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

За підрахунками суду розмір пені, який підлягає стягненню становить 14650,13грн., де період нарахування з 01.11.08р. по 03.05.09р. (6 місяців).

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання також тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

За розрахунком позивача, сума інфляційних та 3% річних за період з 01.11.08р. по 10.08.09р. становить 14501,34грн. та 2834,48грн. відповідно.

Судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок 3% річних. Розмір 3% річних, який є арифметично вірним складає 2832,86грн.

Розрахунок інфляційних є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого приймається судом до уваги як доказ по справі.

За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач у судові засідання не з`явився, правом на захист не скористався, проти доводів позивача не заперечив та заявлені вимоги не спростував.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, а також те, що позивачем невірно розраховано пеню та 3% річних, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 153844,33грн.

Згідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 549-551, 625, 655-697 ЦК України, ст.ст.193, 232 ГК України, ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, п.2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку №КО-1 і №М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98р. №263, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БАКАР ЛТД”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІРОЛ КЕДБЕРІ“, м. Донецьк про стягнення основного боргу – 121860грн., пені – 22302,03грн., індексу інфляції – 14501,34грн., 3% річних – 2834,48грн., всього – 161497,85грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІРОЛ КЕДБЕРІ“ (83008, м. Донецьк, вул. Умова; ЄДРПОУ 34336131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БАКАР ЛТД” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а; ЄДРПОУ 21459228, р/р 26003179732 в Деснянському відділенні “Райффазен Банк Аваль” м. Київ, МФО 380805) основний борг – 121860грн., пеню – 14650,13грн., індекс інфляції – 14501,34грн., 3% річних – 2832,86грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1538,43грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224,81грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити за недоведеністю.

Суддя                               

Надруковано 3 прим.: 2 – сторонам, 1 – у справу.