Рішення № 73372338, 12.04.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

12.04.2018 227/2596/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року. м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого Притуляка С. А

за участю секретаря судового засідання Коверченковій М.О.,

за участю:

позивача -ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» Універсальна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 6351,40 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, 2000,00 грн. в якості відшкодування витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження визначення розміру матеріальних збитків, 510,00 грн. франшизи, 10000,00 грн. моральної шкоди, а також 950,00 грн. витрат на правову допомогу та 640,00 грн. по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач керуючи своїм автомобілем скоїв ДТП, внаслідок якого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, тим самим позивачеві заподіяно матеріальний збиток на загальну суму 75849,08 грн., з яких 69497,68 грн. йому відшкодувала страхова компанія. Суму невідшкодованого матеріального збитку у розмірі 6351,40 грн., а також франшизу у розмірі 510,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача. Також позивачем було понесено витрати на проведення авто товарознавчого дослідження для визначення розміру заподіяного збитку, у сумі 2000,00 грн. Крім того, внаслідок неможливості користування автомобілем (виїжджати з родиною на відпочинок, їздити по своїх справах тощо) порушився звичний ритм життя позивача. Крім того, буквально за 5 хвилин до зіткнення позивач разом із дружиною та дітьми збирався сідати в машину, яка стояла біля будинку, а тому думки про те, що могло б статися, якщо б вони вийшли раніше дуже знервували його та родину. Також він зазначив, що автомобіль, який було пошкоджено відповідачем був давньою мрією позивача, був придбаний ним новим, в максимальній комплектації та мав на момент ДТП лише 17000 км. пробігу. Внаслідок ДТП було пошкоджено геометрію кузову і автомобіль довелося продати за 50000,00 грн., а взамін купити старий автомобіль. Зазначені обставини завдали позивачеві неабияких душевних страждань, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 10000 грн. моральної шкоди.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення 510,00 грн. франшизи та 2000 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що матеріальний збиток, завданий позивачеві це витрати на ремонт пошкодженого автомобіля, а оскільки позивач автомобіль продав, то і відновлювати нема чого. Також посилаючись на те, що новий автомобіль було придбано через декілька місяців після ДТП, не страждав так довго, як вказує, а тому відповідач згоден сплатити йому 2000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав відповідача, а також доповнив його пояснення тим, що оскільки позивач продав свій пошкоджений автомобіль за 50000,00 грн., то він таким чином з запасом відшкодував собі різницю між завданим збитком та страховим відшкодуванням у сумі 6351,40 грн. Також вказував на необґрунтовано завищений розмір заявленої до стягнення моральної шкоди. Зазначав, що витрати на проведення авто товарознавчого дослідження позивач мав би вимагати від страхової компанії. Також позивачем не додано до позової заяви договору про надання правової допомоги, на підставі якого відповідна допомога надавалася позивачеві, а наданий чек адвоката ОСОБА_4 не є належним доказом оплати її послуг, оскільки не містить відмітки касового апарату, та не є приходно-касовим ордером.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату і час судового розгляду повідомлявся належним чином, неодноразово і завчасно.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

12 лютого 2017 року приблизно о 16 год. 35 хв. в смт Святогорівка по вул. Бєлозерській біля буд. 25, водій ОСОБА_2 (відповідач по справі) керував автомобілем НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який стояв та належав ОСОБА_1 (позивачеві по справі). В результаті ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ст.124 КУпАП.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05.04.2017р. (арк..с.8), яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

Згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження №12 за фактом аварійних пошкоджень автомобіля НОМЕР_3, складеного 15.03.2017р. судовим експертом ОСОБА_5 (арк..с.10-20), розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3 на момент проведення дослідження може складати 75849,08 грн. без урахування ПДВ.

ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», з яким відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АЕ/8008981, (арк..с.21), на підставі Страхового акту №28676/1, було частково відшкодовано позивачеві ОСОБА_1 завданий ОСОБА_2 матеріальний збиток, а саме у розмірі 69497,68 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 (арк..с.22).

Усі вказані обставини сторонами не оспорювалися.

Таким чином, невідшкодованим позивачеві залишився завданий відповідачем матеріальний збиток у розмірі 6351,40 грн.

В ході підготовчого судового засідання сторони заявили, що надали усі докази, які вони вважають за необхідне надати суду для дослідження. Будь-яких клопотань про витребування доказів, виклик свідків, проведення судових експертизи тощо сторони не заявляли, вважали за необхідне дослідити лише ті докази, які містилися в матеріалах справи.

У зв'язку з чим, суд розглядає дану справу на підставі наявних у ній доказів на момент ухвалення судового рішення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Збитками за нормами пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною (Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-954цс16).

З огляду на наведене, враховуючи те, що позивачеві фактично було завдано матеріальну шкоду у розмірі 75849,08 грн., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, а страхова компанія відшкодувала цю шкоду лише частково, а саме в сумі 69497,68 грн., різниця між завданою та відшкодованою шкодою підлягає стягненню з відповідача, як особи, яка цю шкоду завдала.

При цьому цьому критичній оцінці підлягають заперечення відповідача та його представника проти стягнення вказаної суми, мотивовані тим, що позивач продав свій автомобіль, оскільки дані твердження жодним чином не спростовують висновки суду про завдання відповідачем позивачеві матеріальної шкоди, яка підлягає безумовному відшкодуванню в даному випадку.

Не відшкодованою залишилась франшиза у розмірі 510 грн., яка у відповідності до ч.18 ст.9 ЗУ «Про страхування» є частиною збитків, що не відшкодовується страховиком згідно із договором страхування, а обов'язок по сплаті франшизи є обов'язком ОСОБА_2, як особи, винної у завданні шкоди.

У відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

На підставі викладеного, оскільки вина відповідача ОСОБА_2 у заподіянні шкоди доведена, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , 510,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. витрат на проведення авто товарознавчого дослідження з метою визнання розміру завданого матеріального збитку, суд зазначає наступне.

Положенням п. 34.2 -34.3 ст. 34 Закону № 1961 передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Отже, вказані норми стосуються компенсації витрат страховою компанією потерпілому в разі невиконання нею обов'язку щодо визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно страхового акту №28676/1, сума страхового відшкодування визначена страховою компанією у розмірі 69497,68 грн.

Із вказаною сумою очевидно не погодився позивач та звернувся до суб'єкта оціночної діяльності з метою визначення завданого йому ДТП збитку, як то розміру витрат на ремонт автомобіля та втрата його товарної вартості, сплативши за послуги даного суб'єкта 2000,00 грн., що підтверджується копією квитанції, наявної в матеріалах справи (арк..с.9).

Таким чином, у зв'язку з пошкодженням належного позивачеві майна, з метою відновлення свого порушеного права, останнім були здійснені певні витрати, які з огляду на положення ст..22 ЦК України є збитками, які підлягають відшкодуванню особою, яка завдала майнової шкоди.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Так, п. п. 2,3 ч.2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та знищенням чи пошкодженням її майна.

Оскільки під час розгляду даної справі встановлено факт пошкодження автомобіля позивача неправомірними діями відповідача, суд, відповідно до вимог ст.ст. 23,1167 ЦК України, визнає право позивача на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до п.п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року, суд має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов'язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, судом враховано, що позивач морально переживав через те, що його власність була пошкоджена і тривалий час вимушений поновлювати порушені права, у тому числі звертатися до відповідача з- проханням у добровільному порядку сплатити заподіяну шкоду, але відповідач відмовся від її своєчасного відшкодування.

При цьому, з огляду на характер механічних пошкоджень, які унеможливлювали використання автомобіля за призначенням, суд приймає як обгрунтовані твердження позивача, мотивовані неможливістю користуватися належним йому автомобілем, в тому числі поїздок на відпочинок.

З урахуванням викладеного, суд, вважає достатнім, розумним та справедливим розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем - 5000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст..141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за можливе покласти на нього витрати по сплаті судового збору в повному обсязі.

Що стосується стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 950,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як зазначено у п.48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 950 грн. позивачем надано копії: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_4, довідка адвоката ОСОБА_4 про взяття її на облік як платника податків, заявку на надання юридичних послуг, протокол погодження ціни юридичних послуг, акт приймання-передачі юридичних послуг, а також товарний чек на суму 950,00 грн.

Однак, з вказаних вище документів не вбачається того, що відповідні послуги у вигляді консультації та складанні позовної заяви надавалися саме в межах даної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» Універсальна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Крім того, товарний чек на 950,00 грн. виданий адвокатом ОСОБА_4 не може вважатися допустимим доказом на підтвердження оплати її послуг, оскільки не є платіжним документом.

На підставі викладеного і керуючись 22,23, 1166, 1167 , 1192 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 28, 81, 82, 89, 141, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-281, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» Універсальна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, на користь ОСОБА_1, НОМЕР_5, ІПН НОМЕР_6, 6351,40 грн. матеріальної шкоди, 2000,00 грн. витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження, 510,00 грн. франшизи, 5000,00 грн. моральної шкоди та 1280,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 12 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Притуляк С.А.

05.04.2018