Постанова № 73372291, 11.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/6317/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Провадження № 22-ц/773/351/18 Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Киці С.І.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1, поданою від її імені представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що між банком та ОСОБА_1 23 жовтня 2007 року було укладено кредитний договір №11239509000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 42300 доларів США зі сплатою 13,90% річних на строк до 23 жовтня 2017 року. Договором передбачена можливість встановлення нового розміру процентної ставки, а також штрафні санкції.

Позичальник ОСОБА_1 не виконувала належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 11.05.2016 року утворилася заборгованість по кредиту на суму 14661,57 доларів США, з яких 11931,72 доларів США - непогашений кредит, 2729,85 доларів США - несплачені проценти, а також заборгованість по сплаті пені у розмірі 51842,83 грн., з яких 37112,41 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 14730,42 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача заборговані кошти, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 05 жовтня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11239509000 від 23 жовтня 2007 року в сумі 14661,57 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту і процентів в сумі 51842 грн. 83 коп..

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 6318 грн. 87 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені відповідача ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, сторони у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не з'явився у судове засідання без поважних причин, оскільки посилання у клопотанні про відкладення розгляду справи на його участь у цей же день і час у іншій справі Луцького міськрайонного суду носить інформативний характер, який свідчить лише про те, що у Луцькому міськрайонному суді 11.04.2018 року на 12 годину призначена до розгляду певна справа. Будь-яких належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_2 має будь-яке відношення до цієї справи і, якщо має, то що зазначена справа призначалася судом у судове засідання раніше справи за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 - до клопотання не приєднано.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11239509000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 42300 доларів США зі сплатою 13,90% річних на строк до 23 жовтня 2017 року. Договором передбачена можливість встановлення нового розміру процентної ставки, а також штрафні санкції. Відповідач зобов'язалася погашати кредит щомісячними платежами відповідно до встановленого графіка (а.с.5-14).

20 грудня 2010 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якої внесено зміни щодо строку сплати процентів та погоджено новий графік погашення кредиту (а.с.15-19).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3.4.1. Кредитного договору позичальник зобов'язаний використовувати кредит на зазначені у цьому Договорі цілі, а також повернути суму кредиту і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на рахунок Банку в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.4.3. Кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково повернути Банку в повному розмірі всю суму кредиту та повністю сплатити плату за кредит у разі застосування Банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 6 Договору.

Згідно з п.4.1. Кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Станом на 11.05.2016 року утворилася заборгованість по кредиту на суму 14661,57 доларів США, з яких 11931,72 доларів США - непогашений кредит, 2729,85 доларів США - несплачені проценти, а також заборгованість по сплаті пені у розмірі 51842,83 грн., з яких 37112,41 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 14730,42 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, що стверджується відповідним розрахунком позивача, а також виписками по рахунку і відповідач на вимогу банку заборгованість не погасила (а.с.20-22, 23-33, 171-191).

Виходячи з умов кредитного договору, кредитор мав право вимагати дострокового виконання зобов'язання від боржника.

Посилання скаржника на те, що банк не надав документів первинного бухгалтерського обліку про видачу відповідачу кредиту - відхиляються апеляційним судом з таких підстав.

Банком надано фотокопію заяви ОСОБА_1 на видачу готівки від 23.10.2007 року, у якій наявний її підпис, як підпис отримувача (а.с.170).

Кредитний договір із зазначених підстав відповідач не оспорювала.

Дослідивши розрахунок заборгованості, апеляційний суд приходить до висновку, що зазначений позивачем розмір заборгованості є вірним та таким, що підтверджений виписками по рахунку, а тому підлягає стягненню із відповідача, як це і передбачено умовами кредитного договору.

У матеріалах справи наявна виписка по рахунку, у якій зазначені всі платежі, проведені позичальником.

Процесуальне законодавство покладає обов'язок доказування своїх вимог і заперечень на усіх учасників справи, а не лише на позивача.

Жодних доказів, які б підтверджували сплату позичальником інших платежів по кредиту, ніж зазначено у наданих банком доказах - сторона відповідача не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Згідно ст.60 ЦПК України (у редакції на дату ухвалення рішення) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Покликання скаржника на ту обставину, що суд порушив норми процесуального права, розглянувши спір у відсутності відповідача, не впливають у даному випадку на правильність ухваленого рішення, оскільки жодних належних та допустимих доказів у заперечення позовних вимог та щодо того, що розмір заборгованості має бути іншим, або що така заборгованість взагалі відсутня - відповідач як суду першої інстанції, так і апеляційному суду не надала.

Крім того, доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасний контроль за рухом справи в суді, сторона відповідача суду апеляційної інстанції не надала.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами та не містять підстав для скасування оскарженого рішення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1, подану від її імені представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: