Постанова № 73370753, 11.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2018 р. Справа№ 910/23727/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 11.04.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 (повний текст складено 13.02.2018)

у справі № 910/23727/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ"

до відповідача: Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" в особі філії "Житомирський ВЕТВЗ" Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок"

2. Товарної біржі "Київський кліринговий дім"

про визнання права власності на майно (грошові кошти) та витребування його із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у справі № 910/23727/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з тим, що копію рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у справі № 910/23727/17 позивач отримав лише 19.02.2018.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2018 поновлено Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у справі № 910/23727/17, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 11.04.2018.

В судовому засіданні 11.04.2018 представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у справі № 910/23727/17 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 11.04.2018 представник третьої особи-1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі позивача та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у справі № 910/23727/17 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 11.04.2018 представник третьої особи-2 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі позивача та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у справі № 910/23727/17 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судове засідання 11.04.2018 відповідач свого представника не направив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.09.2017 позивачем на підставі платіжного доручення № 7065 було перераховано філії "Житомирський ВЕТВЗ" Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (третя особа-1) грошові кошти в сумі 400 000,00 грн. з призначенням платежу: "перерахування поворотної фінансової допомоги згідно договору №107-17-ФД від 26.09.2017.".

З тверджень позивача в апеляційній скарзі та позовній заяві вбачається, що перерахування коштів здійснене помилково, у зв'язку з наданням третьою особою-2 неправильних реквізитів, разом з тим доказів на підтвердження того, що третя особа-2 надала йому інші реквізити, ніж указані в договорі, матеріали справи не містять.

Позивачем, 26.09.2017 р. направлено третій особі-1 лист № 071739.115.039.КР-Н від 26.09.2017 р., яким повідомлено про помилкове перерахування коштів.

Третя особа-1, листом №83 від 27.09.2017 р. повідомила позивача про неможливість повернення коштів, у зв'язку з арештом, накладеним Святошинським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), одночасно визнавши, що кошти перераховані помилково.

Матеріали справи, на підтвердження вимог позивача містять договір, укладений 26.09.2017 р. між публічним акціонерним товариством "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (позивач) та Товарною біржею "Київський кліринговий дім" (третя особа 2) про надання поворотної фінансової допомоги № 107-17-ФД (надалі - Договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що позивач надає третій особі 2 поворотну фінансову допомогу, а третя особа 2 зобов'язалася повернути таку фінансову допомогу.

Позивач, 28.09.2017 р. звернувся до відповідача листом № 071742.115.013.КР-Н від 28.09.2017 р. про помилкове перерахування коштів на рахунок третьої особи-1, який залишено відповідачем без відповіді.

Сторонами не заперечується той факт, що 12.10.2017 року наявні на рахунку третьої особи-1 кошти були списані за платіжною вимогою відповідача.

Позивач вважає, що у зв'язку зі списанням коштів з рахунку третьої особи-1, відповідач безпідставно володіє належними позивачу коштами в сумі 400 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як зазначено в п. 2 ч. 2 вказаної статті Закону, державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" до заходів примусового виконання рішень належить звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно з ч. 1-3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Як вбачається з наведених норм, державний виконавець зобов'язаний звернути стягнення на кошти, що знаходяться на рахунку боржника, крім випадків перебування коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. У інших випадках державний виконавець зобов'язаний звернути стягнення на кошти, що перебувають на рахунку боржника.

В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач стверджує про безпідставне володіння відповідачем належними йому коштами, а саме про повернення майна (грошових коштів), набутого без достатньої правової підстави.

Як встановлено ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 1212 положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Вказані норми ЦК України вказують на те, що обов'язок повернути безпідставно набуде майно покладається саме на особу, яка набула або зберегла у себе таке майно без достатньої правової підстави.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується іншими учасниками провадження, що грошові кошти в сумі 400 000,00 грн. були перераховані згідно з платіжним дорученням № 7065 третій особі-1.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме третя особа-1 є тією особою, яка набула майно без достатньої правової підстави та саме на неї покладається обов'язок з повернення помилково перерахованих грошових коштів.

Вказане узгоджується з положеннями пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р., яким встановлено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні та положення ст. 1212 ЦК України, покладають обов'язок з повернення помилково отриманих коштів саме на їх отримувача.

Щодо посилань позивача на ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", апеляційний господарський суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вказана норма встановлює право особи звернутися за захистом свого майнового права (права власності), коли таке право порушується або не визнається органом/особою, який/яка здійснює заходи примусового виконання, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, застосування вказаної норми можливе лише в тому разі, коли порушення права здійснюється органом примусового виконання.

При цьому, спірні правовідносини виникли з факту набуття третьою особою-1 майна (грошових коштів) без достатньої правової підстави, і саме третя особа-1 є тим суб'єктом, на якого законодавець покладає обов'язок з повернення безпідставно набутого майна. Право, за захистом якого звернувся позивач, було порушене не в результаті протиправних дій органу державної виконавчої служби, а в результаті набуття належного позивачу майна без достатньої правової підстави.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" не врегульовують відносини, пов'язані із набуттям майна без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України гроші належать до об'єктів цивільних прав, а саме до речей.

Крім того, гроші не наділені індивідуально визначеними ознаками та вимірюються числом, відтак належать до речей, визначеними родовими ознаками та є замінними в силу положень ч. 2 ст. 184 ЦК України, а відтак особа, яка набула грошові кошти без достатньої правової підстави не позбавлена можливості здійснити повернення цих коштів з будь-якого належного їй банківського рахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав у позивача витребовувати грошові кошти від відповідача.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у справі № 910/23727/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у справі № 910/23727/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у справі № 910/23727/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2018р.у справі № 910/21245/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23727/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко

Повний текст постанови складено 16.04.2018