Постанова № 7337029, 22.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 грудня 2009 р. № 15/165-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Короткевича О.Є. (доповідач у справі) суддів :Коваленка В. М., Міщенко П. К. розглянувши матеріали касаційної скарги ПАТ "Банк Національний Кредит" на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року

Господарського суду м. Києва від 03.06.2009 року у справі№ 15/165-б за заявою Приватного підприємства "Біс-Аверсс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний бізнес" проБанкрутство За участю представників учасників судового провадження: від ліквідатораНе зявився від скаржникаКопейчиков М. В. дов. від 21.12.2009 року В С Т А Н О В И В : 13.03.2009 року господарським судом м. Києва за заявою Приватного підприємства "Біс-Аверсс" порушено провадження у справі № 15/165-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний бізнес" (Далі –ТОВ "Український енергетичний бізнес"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство. Постановою господарського суду м. Києва від 24.03.2009 року в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визнано ТОВ "Український енергетичний бізнес" код 31087322 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство ТОВ "Український енергетичний бізнес", а ліквідатора банкрута призначено ініціюючого кредитора Приватне підприємство "Біс-Аверсс" та зобов'язано останього провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута. Ліквідатором подано до суду звіт та ліквідаційний баланс підприємства - банкрута в порядку ст. 32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Господарський суд м. Києва в судовому засіданні розглянув поданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс ТОВ "Український енергетичний бізнес" та ухвалою від 03.06.2009 року (суддя Хоменко М. Г.) затвердив звіт та ліквідаційний баланс підприємства банкрута та припинив провадження по справі керуючись ст. 32, п. 6 ст. 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. За результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ "Банк Національний Кредит" на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.06.2009 року постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року ухвалу господарського суду м. Києва від 03.06.2009 року по справ №15/165-б залишено без змін. Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, ПАТ "Банк Національний Кредит" звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 03.06.2009 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та про припинення провадження у справі, аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.2009 року прийнято касаційну скаргу ПАТ "Банк Національний Кредит" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України право подати апеляційну скаргу (подання) на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають лише сторони у справі, а також прокурор.

Між тим, згідно з ч. 3 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати як сторони, так й інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою на ухвалу суду від 03.06.2009 року звернулось ПАТ "Банк Національний Кредит".

Відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 16.06.2009 року Акціонерному комерційному банку "Національний кредит" (правонаступником якого являється ПАТ "Банк Національний Кредит") відмовлено у прийняті заяви про визнання кредитором ТОВ "Український енергетичний бізнес" на суму 4 190 664, 49 грн. Вищезазначена ухвала суду в законному порядку не скасована та не оскаржена.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Банк Національний Кредит" не є кредитором у справі №15/165-б та на має статусу особи, яка має право на звернення з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 03.06.2009 року у даній справі.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної, оскільки суд апеляційної інстанції переглянув ухвалу суду першої інстанції за апеляційною скаргою юридичної особи, що не мала права на звернення з апеляційною скаргою та вважає за необхідне припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Банк Національний Кредит" на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.06.2009 року у справі №15/165-б.

В порядку ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором було подано звіт по ліквідації підприємства банкрута та ліквідаційний баланс.

Ухвала господарського суду м. Києва від 03.06.2009 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ Український енергетичний бізнес" вищезазначеним вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На вимогу господарського суду м. Києва викладену в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Український енергетичний бізнес" від 13.03.2009 року Приватне підприємство "Біс-Аверсс" не надано доказів про фактичне припинення підприємницької діяльності боржника, а суд також не здійснив своїх повноважень передбачених ст. 38 ГПК України та не витребував відомостей щодо боржника про припинення підприємницької діяльності, які є необхідні для встановлення обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи (т. 1 а. с. 91), в тому числі з заяви ДПІ у Печерському районі згідно декларації від 09.02.2009 року за 2008 рік валовий дохід від усіх видів діяльності боржника складає 23 433 092 грн.

Розглядаючи справу господарський суд не встановив наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.

Хоча дослідження цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення питання про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вбачається, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Як вбачається з вимог ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Відповідно ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Отже, законодавцем передбачено обов’язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Відповідно ст. 31 ГПК при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно ч. 5 ст. 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

В порушення вимог вищезазначеного закону ліквідатором не додано доказів до звіту про письмове повідомлення ліквідатором усіх можливих кредиторів відсутнього боржника.

Відповідно ч. 2 ст. 25 Закону протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Проте в порушення вищезазначених вимог закону ліквідатор не подав доказів до звіту про звернення до керівних органів банкрута за адресою відповідно до установчих документів з вимогою передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

Господарський суд м. Києва на зазначені обставини уваги не звернув натомість завчасно вирішив питання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підприємства банкрута та дійшов передчасного висновку щодо ліквідації підприємства-банкрута.

Окрім того, ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, даних інвентаризації майна боржника, банківських установ не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Судом першої інстанції неналежно досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника та виконання ним своїх обов’язків під час ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку про відповідність звіту ліквідатора вимогам Закону.

Отже, затверджуючи звіт ліквідатора боржника, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, судом першої інстанції не було належним чином досліджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника, не було з'ясовано чи вчинив ліквідатор боржника всі необхідні заходи по пошуку майна, яке належить банкруту, що підлягає включенню до ліквідаційної маси та чи повідомив належним чином ліквідатор боржника всіх відомих йому кредиторів про визнання ТОВ "Український енергетичний бізнес" банкрутом.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи на розгляд до місцевого суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 32, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, ст. ст. 34, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу ПАТ "Банк Національний Кредит" задовольнити.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року у справі №15/165-б скасувати. Припинити апеляційне провадження за апеляційної скаргою ПАТ "Банк Національний Кредит" на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.06.2009 року у справі №15/165-б.

3.          Ухвалу господарського суду м. Києва від 03.06.2009 року у справі №15/165-б скасувати.

4.          Справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий О. Є. Короткевич

Судді В. М. Коваленко

П. К. Міщенко