Рішення № 73370172, 11.04.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/153/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: Воробйов А.В. - по довіреності №б/н від 01.03.2018року;

від відповідача: Величко К.Г. - по довіреності №б/н від 06.12.2016року; Сердюков Б.Л. - по довіреності №б/н від 03.01.2018року

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (вул. Сирецька, 27, Київ 73, 04073) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАМПАНЬ УКРАЇНИ" (вул. Центральна, 75, Надеждівка, Арцизький район, Одеська область ,68454) про тлумачення умов договору, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ШАМПАНЬ УКРАЇНИ", в якому просить господарський суд: про тлумачення умов договору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує різним тлумаченням сторонами окремих положень договору поставки № 45 від 09.12.2016 року, посиланнями на логічне тлумачення, закони формальної логіки, закон суперечності, відсутність однакового розуміння сторонами умов договору поставки № 45 від 09.12.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/153/18, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.02.2018 року.

28 лютого 2018 р. через канцелярію суду відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "ШАМПАНЬ УКРАЇНИ" було надано відзив на позов.

Відповідач свою правову позицію, обґрунтовує відсутністю обов'язкової для Сторін процедури укладання графіку оплати за Товар, відсутністю будь-якого причинно-наслідкового зв'язку між поставкою партії товару і обов'язку Сторін договору затверджувати відповідний графік оплати за отриманий товар. Крім того, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ШАМПАНЬ УКРАЇНИ" посилається на дві судові справи, в яких позивач Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" приймало участь у якості відповідача, та в яких судом вже було розтлумачено п. 2.1. договору поставки, який є тотожним до п. 2.1. договору поставки № 45 від 09.12.2016 року, внаслідок чого належить застосувати принцип преюдиції судового рішення в порядку ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Ухвалою суду від 28.02.2018 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи для надання позивачу часу для письмового оформлення відповіді на відзив та відповідних заперечень, підготовче засідання відкладено на 14.03.2018 року.

13.03.2018 року Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" звернулось до Господарського суду Одеської області з клопотанням про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечення явки в засідання із належним чином оформленими повноваженнями. Заперечення на відзив позивачем не надано.

Суд, розглянувши клопотання позивача про відкладення 14.03.2018року відмовив в його задоволенні та закрив підготовче провадження у справі № 916/153/18 призначивши справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "21" березня 2018 р. о 16:30

21.03.2018року Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду справи №916/153/18.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №93 від 22.03.2018р., заяву Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду справи №916/153/18 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2018р., вказану заяву призначено до розгляду судді Степановій Л.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.03.2018р. заяву Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду справи №916/153/18 було залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2018р. провадження у справі поновлено та призначено справу до судового розгляду по суті в засідання суду на 11.04.2018року.

11.04.2018року позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення додаткових доказів до справи №916/153/18, а саме прийняти висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №53 від 10.04.2018року. Також, позивач просить суд визнати поважними причини неподання з боку позивача висновку лінгвістичної ( семантико-текстуальної) експертизи №53 від 10.04.2018року.

В судовому засіданні 21.03.2018року суд протокольно залишив клопотання позивача про залучення додаткового доказу без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7, 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до ст. 207 ГПК України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Обґрунтовуючи клопотання позивач зазначає, що провадження у справі було порушено судом ухвалою від 30.01.2018р.. У першому підготовчому засіданні, яке відбулось 28.02.2018р., судом було оголошено відкладення до 14.03.2018р. Представництво інтересів позивача по даній справі здійснював представник за довіреністю Воробйов А.В., який подав 13.03.2018р. до суду клопотання про відкладення проведення підготовчого засідання, яке було призначене на 14.03.2018р., через неможливість забезпечення явки в засідання із належним чином оформленими повноваженнями. Проте, незважаючи на першу неявку представника позивача в судове засідання, подане клопотання про відкладення підготовчого засідання, судом було закрите підготовче засідання та призначено справу для розгляду по суті на 21.03.2018р. Приймаючи до уваги, що судом було безпідставно скорочено строк підготовчого провадження, що обмежило можливість подання з боку АТ «КЗШВ «Столичний», а також враховуючи, що заявлений із цього приводу відвід судді був відхилений, АТ «КЗШВ «Столичний» не мало своєчасної можливості заявити клопотання про призначення судової лінгвістичної експертизи, проведення якої є необхідним для правильного вирішення даного спору в розрізі його предмету та підстав, під час підготовчого засідання.

Посилання позивача на закінчення 13.03.2018року повноважень на представлення інтересів в суді Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний", що зумовило його нез'явлення в судове засідання, яке було призначене на 14.03.2018року та в зв'язку з цим не мало своєчасної можливості заявити клопотання про призначення судової лінгвістичної експертизи, судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії довіреності яку позивачем було надано в судовому засіданні 21.03.2018року, довіреність датована 01.03.2018року.

Отже, посилання позивача на нібито закінчення 13.03.2018року повноважень на представлення інтересів в суді Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" спростовують копією довіреності від 01.03.2018р., яка дійсна до 01.08.2018року.

Так як відповідачем заявлене клопотання про залучення додаткових доказів до справи №916/153/18 після закриття підготовчого провадження, яке без поважних причин не було заявлене в підготовчому провадженні, суд залишає заяву без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував.

В судовому засіданні 11.04.2018року, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши представників сторін, подані сторонами документи в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється за правилами, встановленими ст. 213 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначені ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальнее значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги зясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

При цьому суд вказує, що прийняте судом рішення щодо тлумачення умов договору в жодному разі не повинно суперечити тлумаченню змісту правочину, встановленому пунктами 3, 4 ст. 213 ЦК України.

Судом встановлено, що сторонами Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" і Товариство з обмеженою відповідальністю "ШАМПАНЬ УКРАЇНИ" було укладено Договір поставки № 45 від 09.12.2016 р..

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки № 45 від 09.12.2016 року, Покупець (Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний") проводить оплату кожної отриманої партії товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (Товариство з обмеженою відповідальністю "ШАМПАНЬ УКРАЇНИ"), через 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки партії Товару, згідно затвердженого сторонами графіку.

Відповідно до п. 4.5. Договору поставки, право власності на виноматеріал (товар) переходить до в момент отримання виноматеріалу Покупцем на складі, місце якого вказано в п. 4.1. договору. Факт отримання Покупцем відповідної партії товару від Постачальника підтверджується відповідними накладними, підписаними сторонами та не заперечується представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається представниками сторін у судовому засіданні, сторонами не було узгоджено графік оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" у своєму позову зазначає, що два твердження щодо визначення моменту оплати вартості товару, визначені у п. 2.1 договору поставки № 45 від 09.12.2016р., стосуються одного і того же предмету, в той самий час і в тому самому відношенні, однак при цьому фактично суперечать один одному, оскільки:

а) закріплення обов'язку сторін скласти графік взаєморозрахунків передбачає, що сааме цей графік має встановлювати терміни оплати вартості товару;

б) визначення 30-денного терміну оплати вартості товару, який обліковується з моменту отримання кожної чергової партії передбачає відсутність необхідності складати графік взаєморозрахунків.

Отже, вищезазначені твердження, за переконанням позивача Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" щодо визначення моменту оплати вартості товару, закріплені у п. 2.1 договору поставки № 45 від 09.12.2016 р., перебувають у логічній суперечності між собою.

Суд відхиляє доводи позивача про застосування спірних правовідносин Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" логічного тлумачення норм права із застосуванням законів формальної логіки (закон тотожності, закон суперечності) у зв'язку з тим, що чинним законодавством України передбачені прямі норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом встановлено, що умови договору поставки від 09.12.2016 року № 45 не містять будь-якого причинно-наслідкового зв'язку між поставкою партії товару і обов'язку Сторін договору затверджувати відповідний графік оплати за отриманий товар. Договором також не встановлений обов'язок сторін узгоджувати та підписувати графік оплати, внаслідок чого договір не містить будь якої відповідальності за ухилення від підписання графіку оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 531 ЦК України, плата за отриманий товар може бути здійснена достроково.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України. Цією нормою передбачено і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, зокрема, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. Передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до п. 1 Оглядового листа Вищого Господарського Суду України від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин та поставки, встановлений спеціальною нормою ст. 692 ЦК України, не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки, чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Наявність зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом також було досліджені процесуальні документи по судовим справам № 910/15793 і № 910/160112/17, повний текст яких знаходиться в Єдиному Державному реєстрі судових рішень, а також копії договорів поставки № 44 від 08 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" і Публічним акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний" та № 10 від 08 лютого 2017 року між Фермерським господарством "Кулевча" і Публічним акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний", що були додані відповідачем до відзиву від 26 лютого 2018 р. .

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" є стороною (покупець) договору поставки № 44 від 08 червня 2017 року і у договорі поставки № 10 від 08 лютого 2017 року.

Судом також встановлено тотожність умов п. 2.1. договорів поставки № 44 від 08 червня 2017 року, № 10 від 08 лютого 2017 року і п. 2.1. договору поставки № 45 від 09.12.2016 року, укладеного між позивачем і відповідачем.

Зробивши системний аналіз умов п. 2.1. договорів поставки № 44 від 08 червня 2017 року, № 10 від 08 лютого 2017 року, в поєднанні з висновками, викладеними Київським апеляційним господарським судом у Постанові від 30.01.2018 року по справі №910/16011/17 і у Постанові від 09.01.2018 року по справі №910/15793/17, суд дійшов висновку про можливість застосування преюдиції судового рішення (висновків суду) до спірних правовідносин, що склалися між Публічним акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний" і Товариством з обмеженою відповідальністю "ШАМПАНЬ УКРАЇНИ" внаслідок різного розуміння сторонами 2.1. договору поставки № 45 від 09.12.2016 року, а саме:

відсутність узгодженого сторонами графіку оплати за отриманий Публічним акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний" товар;

обов'язок Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" сплатити за кожну отриману партію товару через 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки партії товару;

настання строку для оплати за кожну отриману партію товару через 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки кожної партії товару в разі відсутності узгодженого сторонами графіку оплати.

Зробивши системний аналіз норм чинного законодавства України щодо обов'язку покупця здійснити оплату за отриманий товар в поєднанні з умовами, визначеними у п. 2.1 договору поставки № 45 від 09.12.2016 р., суд дійшов висновку про те, що в даному випадку графік оплати за отриманий покупцем товар не повинен перевищувати 30-денний термін (строк), який обчислюється з дня кожної відповідної поставки товару.

У разі, якщо сторонами не був узгоджений і підписаний відповідний графік оплати, передбачений умовами п. 2.1. договору поставки № 45 від 09.12.2016 р., у покупця виникає обов'язок сплатити прийнятий ним товар протягом 30 днів з дня кожної відповідної поставки товару.

Таким чином, п. 2.1. Договору поставки від 09.12.2016 року № 45, суд розтлумачує наступним чином:

«Покупець проводить оплату кожної отриманої партії виноматеріалу шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, через 30 календарних днів від дати поставки партії Товару, згідно затвердженого Сторонами графіку.

В разі відсутності затвердженого Сторонами графіку, Покупець зобов'язаний здійснити оплату кожної отриманої партії виноматеріалу шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, через 30 календарних днів від дати поставки партії Товару.».

Стосовно тлумачення п. 3.4. і 5.2. Договору поставки від 09.12.2016 року № 45. суд зазначає, що зустрічна позовна заява в рамках судової справи № 910/15143/17, на яку посилається позивач, не містить будь яких вимог та/або претензій щодо неналежної якості товару, який Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАМПАНЬ УКРАЇНИ".

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність необхідність окремого тлумачення п. 3.4. і 5.2. Договору поставки від 09.12.2016 року № 45 і тому в цій частині позову відмовляє позивачу повністю.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд позовні вимоги позивача стосовно тлумачення п. 2.1. договору поставки №45 від 09.12.2016року задовольняє частково, в частині позовних вимог про тлумачення п.п. 3.4., 5.2. договору поставки №45 від 09.12.2016року відмовляє повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАМПАНЬ УКРАЇНИ" про тлумачення умов договору - задовольнити частково.

2. Розтлумачити п. 2.1. договору поставки № 45 від 09.12.2016р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Шампань України» (вул.Центральна,75,Надеждівка,Арцизький район, Одеська область,68454, код ЄДРПОУ 00413143) та приватним акціонерним товариством «Київський завод шампанських вин «Столичний» (вул.Сирецька,27,Київ 73,04073, код ЄДРПОУ 30373419), наступним чином:

«Покупець проводить оплату кожної отриманої партії виноматеріалу шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, через 30 календарних днів від дати поставки партії Товару, згідно затвердженого Сторонами графіку.

В разі відсутності затвердженого Сторонами графіку, Покупець зобов'язаний здійснити оплату кожної отриманої партії виноматеріалу шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, через 30 календарних днів від дати поставки партії Товару.».

3. В задоволенні позовних вимог про тлумачення п.п. 3.4, 5.2 договору поставки № 45 від 09.12.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шампань України» та приватним акціонерним товариством «Київський завод шампанських вин «Столичний» - відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шампань України» (вул.Центральна,75,Надеждівка,Арцизький район, Одеська область,68454, код ЄДРПОУ 00413143) на користь приватного акціонерного товариства «Київський завод шампанських вин «Столичний» (вул. Сирецька, 27, Київ 73, 04073, код ЄДРПОУ 30373419) 1762 (п'ять тисяч сорок шість) грн. 32коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 16 квітня 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов