Рішення № 73370102, 13.04.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року Справа № 915/95/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Фролова В.Д., розглянувши матеріали справи №915/95/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (502160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15), код 30262667

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальність "Сільськогосподарське підприємство "ДАС-АГРО" (57021, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Криничка, вул. Перемоги, буд. 27-А), код 38623182

про: стягнення 50426 грн. 53 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальність "Сільськогосподарське підприємство "ДАС-АГРО" про стягнення заборгованості в розмірі 50426 грн. 53 коп., з яких: 37803 грн. 32 коп. - основний борг, 2727 грн. 02 коп. - пеня, 5670 грн. 50 коп. - штраф, 4224 грн. 69 коп. - % річних, посилаючи на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №АП-08-0014 від 06.02.2017 з урахуванням додаткових договорів до нього.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи №915/95/18 між суддями від 07.02.2018 головуючим суддею призначено Фролова В.Д.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

В позовній заяві ТОВ "Хімагромаркетинг" просить суд розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч.5 ст. 252 ГПК України.

Частиною 5 статті 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено та визначено справу №915/95/18 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.5 статті 252 ГПК України, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого 15.02.2018 представник відповідача отримав ухвалу суду від 12.02.2018.

Відповідач вимоги ухвали суду від 15.02.2018 не виконав, відзив на позовну заяву не надав, позов не оспорив, клопотання про відкладення розгляд справи не надав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

06 лютого 2017 року між сторонами було укладено договір поставки №АП-08-0014 (надалі-договір) яким передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а авідповідач зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту росли (товар), які передбачені договором та додатковими угодами до договору (а.с.11-23).

На виконання умов договору позивачем у період з 29.05.2017 по 20.09.2017 було здійснено поставку товару на суму 49678,02 грн., що підтверджено видатковими накладними (а.с. 14, 16, 18, 20, 22), зокрема:

- видатковою накладною №АП-08-0318 від 29.05.2017 на суму 17424,00 грн.;

- видатковою накладною №АП-08-0434 від 16.08.2017 на суму 5418,00 грн.;

- видатковою накладною №АП-08-0441 від 19.08.2017 на суму 13492,50 грн.;

- видатковою накладною №АП-08-0500 від 15.09.2017 на суму 5544,00 грн.;

- видатковою накладною №АП-08-0504 від 20.09.2017 на суму 7799,52 грн..

Позивач вказав, що на виконання умов договору, позивач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару на суму 11874 грн. 70 коп., що підтверджено довідкою банку про находження коштів, однак залишок боргу станом на день подання позову становить 37803 грн. 32 коп..

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.193 ГК України cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст. 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач повністю виконав умови договору щодо поставки відповідачу товару на суму 49678,02 грн., однак відповідач свої зобов'язання передбачені умовами договору, щодо повної оплати поставленого товару не виконав, залишивши неоплаченим поставку товару на суму 37803 грн. 32 коп.

Враховуючи зазначене, те що позивачем повністю виконано умови договору, щодо поставки товару, які частково оплачені відповідачем, позовна вимога про стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1. ст. 230 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 5.2 та 5.4 договору передбачено, що відповідач відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

У випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 данного договору, більше ніж 10 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

Відповідно до п.5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен був сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачних п.2.1 договору, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та % річних. При затримці платежів позивач має право виставити рахунок по сплаті % за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а відповідач зобов'язаний оплатити його в строк не більше 3 банківських днів.

У зв'язку із зазначеним позивачем нараховано відповідачу до стягнення 2727 грн. 02 коп. - пеня, 5670 грн. 50 коп. - штраф, 4224 грн. 69 коп. - % річних, які підтверджені розрахунком позивача, обґрунтовані належним чином, відповідачем не заперечені, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч.1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач своїм правом не скористався.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати, згідно ст.129 ГПК, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 252, 256 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Сільськогосподарське підприємство "ДАС-АГРО" (57021, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Криничка, вул. Перемоги, буд. 27-А, код 38623182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (502160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30262667) заборгованість в розмірі 50426 (п'ятдесят тисяч чотириста двадцять шість) грн. 53 коп., з яких: 37803 (тридцять сім тисяч вісімсот три) грн. 32 коп. - основний борг, 2727 (дві тисячі сімсот двадцять сім) грн. 02 коп. - пеня, 5670 (п'ять тисяч шістсот сімдесят) грн. 50 коп. - штраф, 4224 (чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 69 коп. - відсотки річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його винесення (ст.256 ГПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.2 ст.241 ГПК України).

Суддя В.Д. Фролов