Ухвала суду № 73370064, 11.04.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.04.2018 р. Справа № 914/156/13

За скаргою: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львівпро:зобов'язання начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській обл., здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. №914/156/13, зобов'язання державного виконавця Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській обл. у випадку втрати наказу Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. №914/156/13 вчинити дії, необхідні для отримання дубліката втраченого наказу, провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом (дублікатом) Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. №914/156/13 у справі:№ 914/156/13за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львівдо відповідача:Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Львівза участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівське комунальне підприємство «Бондарівка», м. Львів Приватне акціонерне товариство «Будівельне управління-62», м. Новий Розділ, Львівська обл.за участі:Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, м. Львівпро:стягнення заборгованості в розмірі 290271,00 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Палюх Г.І.Представники сторін в судове засідання не з'явилися

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг» не здійснювалося.

ВСТАНОВИВ:

На адресу господарського суду Львівської області від ПрАТ «Львівобленерго» надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби №119-952/2 від 21.03.2018р., відповідно до якої скаржник просить суд:

- прийняти подану скаргу на дії (бездіяльність ) державного виконавця та інших посадових осіб органу ДВС , поновивши пропущений строк для подання скарги;

- зобов'язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (виконавці) Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області, здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця (виконавців) щодо виконання наказу господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 в межах повноважень, наданих чинним законодавством, про що письмово повідомити суд та стягувача;

- у випадку втрати наказу №914/156/13 від 01.09.2014р., зобов'язати державного виконавця провести дії, необхідні для отримання дубліката втраченого виконавчого документа;

- зобов'язати державного виконавця Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом (дублікатом) Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2018р., скаргу передано для розгляду судді Крупнику Р.В.

Ухвалою від 26.03.2018р. суд прийняв скаргу до розгляду, який призначив на 11.04.2018р. Крім цього, в порядку ч. 2 ст. 340 ГПК України Галицький ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській обл. було повідомлено про надходження від ПрАТ «Львівобленерго» скарги, шляхом направлення відповідного листа на електронну пошту органу ДВС.

Скаржник явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, подану скаргу ПрАТ «Львівобленерго» обґрунтовує тим, що у серпні 2015р. позивач звернувся до Галицького ВДВС ЛМУЮ з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13. У зв'язку з відсутністю впродовж тривалого часу інформації про стан виконавчого провадження, скаржник звертався до Галицького ВДВС з клопотаннями про надання інформації про хід виконавчого провадження, скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця на ім'я Галицького ВДВС ЛМУЮ у Львівській області. Востаннє, скаржник звернувся до Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області зі скаргою від 02.03.2018р. №119-637/2, однак незважаючи на те, що така була одержана органом ДВС 02.03.2018р., відповіді на результатами скарги ПрАТ «Львівобленерго» знову ж таки не одержав і відповідно звернувся з даною скаргою до суду.

Відповідач, треті особи, прокуратура явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце судового розгляду.

11.04.2018р. на адресу суду від ПрАТ «Будівельне управління-62» надійшли пояснення, в яких третя особа-1 зазначає, що зобов'язань перед позивачем щодо виконання судового рішення у справі №8914/156/13 не мала та просить суд розглядати справу без участі повноважного представника.

Галицький ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській обл. явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду щодо надання матеріалів виконавчого провадження та письмових заперечень (пояснень) не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.08.2014р. у справі №914/156/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» 290271,00 грн. недоврахованої електричної енергії та 5805,42 грн. судового збору.

На примусове виконання рішення, 01.09.2014р. Господарським судом Львівської області видано відповідний наказ.

20.08.2015р. позивач звернувся до Галицького ВДВС ЛМУЮ з заявою про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2015р. №502-2850/2 (з долученим оригіналом наказу), відповідно до якої ПАТ «Львівобленерго» просило, зокрема, прийняти наказ Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 до виконання, винести постанову про відкриття виконавчого провадження, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно та кошти боржника, у разі ненадання боржником документального підтвердження повного виконання рішення - розпочати примусове виконання рішення із застосуванням до боржника заходів, передбачених ст. 32, гл. 4, 5 ЗУ «Про виконавче провадження». Заява одержана органом ДВС 20.08.2015р.

26.07.2016р. ПАТ «Львівобленерго» скеровано на адресу Галицького ВДВС ЛМУЮ клопотання вих. №119-2510/2 від 21.07.2016р. про вжиття до боржника заходів примусового стягнення боргу, у випадку втрати наказу вчинити необхідні дії для отримання його дубліката, про що повідомити письмового стягувача. Клопотання одержано органом ДВС 24.04.2017р. ПАТ «Львівобленерго» направило на адресу Галицького ВДВС ЛМУЮ повторне клопотання вих. №119-1442/2 від 20.04.2017р. за змістом, аналогічним попередньому клопотанню. Клопотання одержано органом ДВС 26.04.2017 р.

Згідно п. 1.1. Статуту ПрАТ «Львівобленерго», затв. Загальними зборами ПАТ «Львівобленерго», Протокол №14 від 13.04.2017р., Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго».

Судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю інформації (відповіді) щодо стану виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13, 22.06.2017р. позивач звернувся до начальника Галицького ВДВС ЛМУЮ зі скаргою вих. №119-2260/2 від 19.06.2017р. У вказаній скарзі ПрАТ «Львівобленерго» вимагало здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця під час виконання наказу Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 в межах повноважень, наданих чинним законодавством України; зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за вказаним наказом, а у випадку втрати виконавчого документа, попередньо зобов'язати державного виконавця провести дії, необхідні для отримання дубліката втраченого виконавчого документа. Скарга одержана органом ДВС 26.06.2017р.

В матеріалах справи наявним є клопотання ПрАТ «Львівобленерго» б/н від 22.12.2017р. з проханням вжити до боржника заходів примусового стягнення боргу, у випадку втрати наказу вчинити необхідні дії для отримання його дубліката, про що повідомити письмового стягувача. Однак докази його направлення/вручення органу ДВС скаржником до скарги не долучені.

28.02.2018р. ПрАТ «Львівобленерго» звернулося до Галицького ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській обл. зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця від 27.02.2018р. №119-637/2. У скарзі ПрАТ «Львівобленерго» вимагало здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця під час виконання наказу Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 в межах повноважень, наданих чинним законодавством України; зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за вказаним наказом, а у випадку втрати виконавчого документа, попередньо зобов'язати державного виконавця провести дії, необхідні для отримання дубліката втраченого виконавчого документа. Скарга одержана органом ДВС 02.03.2018р.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що на жодне зі звернень ПрАТ «Львівобленерго» у вигляді клопотань, скарг Галицький ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській обл. не відреагував, а тому скаржник був змушений звернутися до суду.

Ухвалою від 26.03.2018р. суд витребовував у Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській обл. матеріали виконавчого провадження та письмові заперечення на скаргу, однак такі подані органом ДВС не були, відповідно у матеріалах справи відсутні будь-які документи, котрі б підтверджували, що звернення скаржника були розглянуті органом ДВС у встановлений законом строк та порядку.

Встановивши наведені обставини справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 129-1 Конституції визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, п. 37 рішення у справі «Деркач та Палек проти України» від 21.12.2004).

Проблема виконання судових рішень в Україні неодноразово констатувалася Європейським судом з прав людини. Зокрема, 12.10.2017 Велика палата Європейського Суду з прав людини ухвалила рішення у справі «Бурмич та інші проти України», яке стосується системної проблеми невиконання державою судових рішень. Вперше констатація Європейським судом з прав людини системності такої проблеми відбулася у 2009 році у справі «ОСОБА_2 проти України». Саме тоді Суд вперше застосував процедуру «пілотного рішення», щоб спонукати Державу-відповідача (Україну) до вирішення великої кількості індивідуальних справ, породжуваних однією і тією самою структурною проблемою, що існує на національному рівні.

Як наслідок, Європейський Суд з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» постановив, що повторення одних і тих самих висновків у величезній кількості схожих рішень не сприятиме досягненню справедливості, і лише накладе істотний тягар на ресурси Суду. Це не сприятиме жодним чином посиленню захисту прав людини згідно з Конвенцією про захист прав людини і основополоних свобод. Також Європейський суд з прав людини зазначив про те, що ці проблеми можуть бути адекватно вирішені лише між Державою-відповідачем, з одного боку, та Комітетом Міністрів Ради Європи, з іншого, оскільки останній має повноваження, відповідно до пункту 2 статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, контролювати виконання рішень Суду.

Отже, Європейський Суд з прав людини ідентифікував та повторно констатував системну проблему - порушення права на справедливий суд і надав вказівки щодо заходів, які потрібно вжити Україні та вказав на необхідність вирішення цієї проблеми Урядом України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) (у редакції від 06.06.2015р., яка діяла на момент звернення скаржника до органу ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відтак, чинний на час виконавчого провадження закон також визначав процедуру примусового виконання рішень суду стадією судового провадження. Адже не саме по собі судове рішення, а його фактичне виконання забезпечує реальний та ефективний захист порушених прав та дотримання верховенства права. З огляду на зазначене, процедура примусового виконання судового рішення нерозривно пов'язана з судовим провадженням, а на суд покладається обов'язок з контролю за виконанням судових рішень в силу статті 129-1 Конституції України.

При цьому суд бере до уваги принцип «належного урядування» та концепцію «позитивних зобов'язань держави».

У справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини встановив порушення Україною принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п. 70).

У справі «Новоселецький проти України» (заява №47148/99) Європейський Суд з прав людини відзначив, що коли питання суспільної користі виникає у справі, державні органи влади повинні реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю. Якщо відповідно до положень статті 1 Протоколу №1 держава зобов'язана вжити заходи у вигляді розслідування, то останнє повинно бути проведене об'єктивно, у розумні строки і неупереджено. Суд нагадує, що мінімальний та ефективний критерій розслідування залежить від обставин справи, які оцінюються на основі сукупності фактів та беруться до уваги разом з реальною роботою, проведеною при розслідуванні (п.п. 102-103).

При цьому хоча у справі «Новоселецький проти України» мова йшла про розслідування злочину, аналогічні принципи та підходи потрібно застосувати і в цій справі. Адже саме на державу покладається обов'язок забезпечити ефективне виконання судових рішень або, принаймні, вчинити всі необхідні та достатні дії з метою такого виконання. Отже, в силу зазначеного на ДВС покладався обов'язок вжити відповідних заходів з примусового виконання рішення суду об'єктивно, у розумні строки, неупереджено, вчиняючи реальні, а не формальні дії. Суд наголошує, що мова в цьому контексті йде не стільки про фактичне виконання судового рішення, а скільки про вжиття всіх належних та ефективних заходів з метою такого виконання.

Про це йдеться також і в ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, котра була чинною на момент звернення скаржника до органу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону (у редакції від 06.06.2015р., яка діяла на момент звернення скаржника до органу ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

В силу приписів ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону (у редакції від 06.06.2015р., яка діяла на момент звернення скаржника до органу ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (положення ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 11 Закону в редакції від 06.06.2015р., яка діяла на момент звернення скаржника до органу ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження).

Документально підтверджено, що 20.08.2015р. скаржник звернувся до Галицького ВДВС ЛМУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2015р. №502-2850/2 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13. Таким чином (враховуючи вихідні та святкові дні), державним виконавцем до 27.08.2015р. мала бути винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт на майно та кошти боржника (про винесення якої просив стягував у заяві). Проте, докази відкриття державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ виконавчого провадження у строки та порядку, визначеному ст. 25 Закону (в чинній на той момент редакції) в матеріалах справи відсутні, що дає підстави суду вважати, що таке всупереч вимогам Закону не відкривалося. Доказів, які б спростовували зазначений висновок суду, органом ДВС подано не було.

Частиною 2 ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону (в редакції, яка діяла на момент звернення скаржника до органу ДВС з клопотанням вих. №119-2510/2 від 21.07.2016р.) передбачалося, зокрема, що державний виконавець розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання. Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Аналогічні законодавчі положення закріплені в ч. 1 ст. 19, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону (в редакції, яка діяла на момент звернення скаржника до органу ДВС з клопотанням вих. №119-1442/2 від 20.04.2017р.).

Однак, незважаючи на одержання Галицьким ВДВС клопотань скаржника щодо надання інформації про стан виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу (виданого Господарським судом Львівської області від 01.09.2014р. №914/156/13) та вжиття заходів щодо його виконання за вих. №119-2510/2 від 21.07.2016р., вих. №119-1442/2 від 20.04.2017р., органом ДВС не надано жодної письмової відповіді за результатами розгляду клопотань скаржника.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2017р. ПрАТ «Львівобленерго» звернулося до Галицького ВДВС ЛМУЮ зі скаргою від 19.06.2017р. №119-2260/2, в якій вимагало здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця під час виконання наказу Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13; зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за вказаним наказом, в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження», а у випадку втрати виконавчого документа, попередньо зобов'язати державного виконавця провести дії, необхідні для отримання дубліката втраченого виконавчого документа.

02.03.2018р. ПрАТ «Львівобленерго» повторно звернулося до Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області зі скаргою від 27.02.2017р. №119-637/2 з вимогами аналогічними, які були викладені в попередній скарзі від 19.06.2017р. №119-2260/2.

Так, абзацом 5 п. 1 розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (надалі - Інструкція) визначено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право, зокрема, начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Згідно п. 2 розділу XII Інструкції, посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п'ятому та шостому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі.

За змістом положень п. 6-7 Інструкції, перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження. Про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова.

Так, п. 9-10 Інструкції передбачено, що посадова особа органу державної виконавчої служби, яка здійснювала перевірку виконавчого провадження і виявила порушення вимог законодавства, зобов'язана забезпечити безпосередній контроль за цим виконавчим провадженням до повного усунення виявлених порушень. Постанови про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів підлягають обліку в журналі обліку постанов про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування (додаток 10).

Натомість, у матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б свідчили про те, що начальником Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області, у встановлений в Інструкції строк та порядку були розглянуті скарги ПрАТ «Львівобленерго» від 19.06.2017р. №119-2260/2 та від 27.02.2017р. №119-637/2, проведено перевірку виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. №914/156/13 на предмет законності чи виявлення в результаті перевірки відсутності такого виконавчого провадження та вжиття у зв'язку з цим заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд зазначає, що Галицьким ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області майже протягом трьох років не лише не вчинено жодних необхідних дій з метою ефективного виконання судового рішення, а й грубо порушено норми Закону, зокрема, безпідставно не розглянуто жодного клопотання, скарги (в т.ч. скарги від 27.02.2018р. №119-637/2) ПрАТ «Львівобленерго», про що свідчить відсутність в матеріалах відповідних постанов чи ін. документів, прийнятих за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження, клопотань, скарг чим порушено вимоги ст.ст. 2, 18, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та чим фактично створено стягувачу перешкоди для своєчасного та повного виконання судового рішення у справі №914/156/13.

Враховуючи наведене, беручи до уваги положеннями п. 1, 2 розділу XII Інструкції, якими передбачено наділення начальника відділу органу ДВС на проведення перевірки виконавчого провадження, суд прийшов до висновку, що вимога скаржника про зобов'язання начальника відділу Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця (виконавців) щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 в межах повноважень, наданих чинним законодавством, зобов'язання провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця у випадку втрати наказу провести дії, необхідні для отримання дубліката втраченого виконавчого документа, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 19.4 Перехідних положень ГПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 18 Закону визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Наведене свідчить про те, що передумовою для звернення до суду з заявою про видачу дублікату наказу є факт втрати виконавчого документу. В судовому порядку можна зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, лише у випадку, якщо він безпідставно від них ухиляється. Оскільки, в наявних матеріалів справи відсутні докази того, що наказ Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 був втрачений, у суду відсутні підстави зобов'язувати державного виконавця вжити заходів щодо отримання дублікату наказу.

Керуючись ст. ст. 234, 340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ПрАТ «Львівобленерго» задоволити частково.

2. Зобов'язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (виконавці) Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області, здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця (виконавців) щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 в межах повноважень, наданих чинним законодавством.

3. Зобов'язати державного виконавця Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом Господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

3. У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.04.2018р.

Суддя Крупник Р.В.