Рішення № 73369937, 16.04.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2018 року Справа № 913/84/18

Провадження №26/913/84/18

Суддя господарського суду Луганської області Масловський С.В., розглянувши матеріали позовної заяви №14/4-103 від 09.02.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (просп. Гвардійський, б. 30/1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)

про стягнення 28127 грн 41 коп.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" про стягнення штрафних санкцій та 3% річних за договором купівлі - продажу природного газу №13/3552-ТЕ/112-1940ра-20 від 28.12.2012, а саме: пеня в сумі 23360,88 грн та 3% річних в сумі 4766,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №13/3552-ТЕ/112-1940ра-20 від 28.12.2012 щодо своєчасної оплати поставленого природного газу. Відповідачем заборгованість сплачена у повному обсязі, однак з простроченням терміну оплати. У зв'язку з тим, що відповідачем не здійснено оплату у строк визначений умовами договору позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 23360,88 грн та 3% річних в сумі 4766,53 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.02.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 26.02.2018 суд встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву - до 16.03.2018. Зазначена ухвала отримана відповідачем 01.03.2018, що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про вручення.

04.04.2018 відповідач через канцелярію Господарського суду Луганської області подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч.ч.8, 9 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ч.2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", як покупцем, укладено договір купівлі - продажу природного газу №13/3552-ТЕ/112-1940ра-20, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну території України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1).

Умовами договору сторони погодили, що газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо - комерційної діяльності) (п.1.2.); продавець передає покупцеві газ з 01.01.2013 по 31.12.2013 обсягом до 6955,502 тис.куб.м (п. 2.1.); приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3.); не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4.) ціна на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ (п.5.1.); ціна за 1 000 куб. м газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування , розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 гривень (п.5.2.); у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п.5.3); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1.); за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.7.1); строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3.); договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.).

На виконання умов договору позивач в період з січня 2013 року по грудень 2013 року поставив природний газ відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі, а саме: акт за січень 2013 року на суму 1405843,84 грн, акт за лютий 2013 року на суму 1188987,95 грн, акт за березень 2013 року на суму 1169272,70 грн, акт за квітень 2013 року на суму 295351,59 грн, підписаними сторонами, без будь-яких претензій, зауважень та скріплені печатками сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Відповідно до вказаного Порядку 13.11.2013 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Лисичанської міської ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» та НАК «Нафтогаз України» було підписано спільне протокольне рішення №1894 про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання. Відповідно до п.2.7 договору сторона 5 (ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит») перераховує останній стороні (НАК «Нафтогаз України») кошти в сумі 398470,00 грн за природний газ 2013 року згідно договору №13/3552-ТЕ/112-1940ра-20 від 28.12.2012 з записом у графі "призначення платежу": "Постанова КМУ від 11.01.2005 №20, дата і номер спільного протокольного рішення за природний газ 2013 року згідно договору №13/3552-ТЕ/112-1940ра-20 від 28.12.2012.

17.12.2013 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Лисичанської міської ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» та НАК «Нафтогаз України» було підписано спільне протокольне рішення №1894 про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання. Відповідно до п.2.7 договору сторона 5 (ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит») перераховує останній стороні (НАК «Нафтогаз України») кошти в сумі 798800,00 грн за природний газ 2013 року згідно договору №13/3552-ТЕ/112-1940ра-20 від 28.12.2012 з записом у графі "призначення платежу": "Постанова КМУ від 11.01.2005 №20, дата і номер спільного протокольного рішення за природний газ 2013 року згідно договору №13/3552-ТЕ/112-1940ра-20 від 28.12.2012.

Відповідно до бухгалтерської виписки позивача з 01.01.2013 по 31.05.2014 відповідачем сплачено суму заборгованості за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на загальну суму 6479490,01, з яких суму 398470,00 грн сплачено згідно постанови КМУ №20 від 11.01.2005 та спільного протокольного рішення №1894 від 13.11.2013 та суму 798800,00 грн сплачено згідно постанови КМУ №20 від 11.01.2005 та спільного протокольного рішення №2222 від 17.12.2013.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування .

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що позивачем, як продавцем, на виконання умов договору купівлі - продажу природного газу №13/3552-ТЕ/112-1940ра-20 від 28.12.2012, було поставлено відповідачу, а останнім прийнято природний газ на загальну суму 6479490,01 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу, які підписані представниками сторін, а також скріплені печатками юридичних осіб, без жодних зауважень та заперечень. Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого природного газу в строк встановлений п.6.1. - не виконав. Здійснив повну оплату поставленого природного газу на загальну суму 6479490,01 грн за період з 01.01.2013 по 31.05.2014, що підтверджується бухгалтерською випискою.

Відповідно до п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №13/3552-ТЕ/112-1940ра-20 від 28.12.2012, позивач просить стягнути з відповідача за період прострочення пеню у розмірі 23360,88 грн, а також на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 4766,53 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм закону, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що він є вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 4766,53 грн є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 23360,88 грн суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом було перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що він є вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 23360,88 грн є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належним та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: 3% річних в сумі 4766,53 грн та пеня в сумі 23360,88 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 1762 грн. 00 коп.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (код ЄДРПОУ 37713861, просп. Гвардійський, б. 30/1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, б.6) 3% річних в сумі 4766 (чотири тисячі сімсот шістдесят шість ) грн 53 коп, пеню в сумі 23360 (двадцять три тисячі триста шістдесят) грн 88 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2018

Суддя С.В. Масловський