Рішення № 73369826, 29.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2018Справа № 910/23499/17За позовом: Об'єднання підприємств "Український музичний альянс"

до: Підприємства із 100% іноземним капіталом "ОРСІ"

про стягнення 524 044,01 грн.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Гнідіна М.Ю.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Богатих Д.С. - пред. за дов

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Об'єднання підприємств "Український Музичний Альянс" до підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "ОРСІ" про стягнення відрахувань (відсотків) за період з 30.10.2015 року по 30.06.2017 року у розмірі 524 044,01 грн., які відповідачем не було сплачено в уповноважену організацію за імпортування на митну територію України технічного обладнання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2018 року відкрито провадження у справі №910/23499/17 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.02.2018 року, клопотання про витребування доказів, подане позивачем із позовною заявою, задоволено, зобов'язано Державну фіскальну службу України надати до Господарського суду міста Києва відомості про факти митного оформлення Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "ОРСІ" товарів, визначених додатком до Постанови Кабінету міністрів України №992 від 27.06.2003 року.

Витребуваних документів Державною фіскальною службою України суду не надано, позивач у судовому засіданні 06.02.18 зазначив про відсутність таких доказів у Державної фіскальної служби України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи, що позивачем не доведено кількості та вартості імпортованого обладнання/носіїв, з вартості яких сплачуються відрахування, не доведено розміру відрахувань, які підлягали сплаті, а також не доведено факт імпорту відповідачем обладнання/носіїв в цілому.

В судовому засіданні 01.03.2018 року закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті на 29.03.2018 року.

Представник позивача у судове засідання 29.03.2018 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 29.03.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» (позивач) є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збір та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 №2/У, виданим позивачеві Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом «ОРСІ» (відповідач) є імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення, передбачені ч.2 ст.42 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Позивач зазначає, що відповідач має сайт в мережі Інтернет, а саме http://www.erc.ua/, на якому міститься інформація щодо виду і вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення, передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Позивач зазначає, що у період з 30.10.2015 року по 30.06.2017 року відповідач імпортував на митну територію України мобільні телефони, ноутбуки з оптичним приводом, записувачі комп'ютерні для DVD -дисків, МРЗ плеєри, диски для лазерних систем зчитування, флеш-картки, а також запам'ятовувальні пристрої, які відповідно до Постанови № 992 належать до переліку обладнання, із застосуванням якого в домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

Листом №02-22/03/16 від 22.03.2016р. позивач повідомляв відповідачу про необхідність сплати відрахувань, які останнім сплачені не були, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 524 044,01 грн за період з 30.10.2015р. по 30.06.2017р., сума якої позивачем розрахована, виходячи із вартості обладнання і матеріальних носіїв, вказаних на сайті відповідача.

Розглянувши позовні вимоги та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною третьою цієї статті передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами частин другої і четвертої статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закону) допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Згідно із статтею 1 Закону відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Частиною п'ятою статті 42 Закону встановлено, що розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 №780/123/561 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою №992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збір та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 №2/У, виданим позивачеві Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Постановою Кабінету міністрів України № 992 від 27.06.2003 року затверджено розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

Додаток до Постанови КМУ № 992 від 27.06.2003 року визначає описові назви обладнання та матеріальних носіїв та розмір відрахувань у відсотках від вартості таких товарів (без урахування ПДВ), зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті) для імпортерів (у відсотках від відпускної ціни для виробників), які мають сплачуватись з одиниці товару ввезеного (виробленого) на територію України.

Таким чином, базою обчислення відрахувань для імпортерів є вартість товарів, що ввозяться на митну територію України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач надав до матеріалів справи роздруківки з інтернет-сайту http://www.erc.ua/, стверджуючи, що даний сайт містить інформацію про вартість товарів, які були імпортовані відповідачем, а відтак доводять розмір відрахувань, які мали бути сплачені відповідачем.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу на те, що процес доказування не є суто формальним, а направлений на встановлення судом усіх обставин справи, результатом якого має бути з'ясування об'єктивної істини у справі, що дозволяє суду прийняти законне і обґрунтоване рішення. Відтак, процесуальне законодавство висуває ряд вимог до процесу доказування в цілому і до доказів зокрема. Так, докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 76 - 79 ГПК України).

За умови відповідності поданих сторонами доказів усім наведеним у статтях 76-79 ГПК України критеріям такі докази можуть бути взяті до уваги судом при з'ясуванні обставин справи та прийнятті на їх підставі рішення. Невідповідність хоча б одному з критеріїв позбавляє такий доказ здатності підтверджувати наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи.

Судом встановлено, що надані позивачем роздруківки з інтернет-сайту http://www.erc.ua/ не відповідають наведеним критеріям. Надані позивачем роздруківки не доводять належності вказаного сайту відповідачеві, а також не доводять той факт, що товари, зразки яких розміщені на сайті, були імпортовані відповідачем. Роздруківки інтернет-сайту містять лише групи (каталоги) товарів та не містять ані назв (опису) обладнання і матеріальних носіїв у відповідності до Постанови КМУ № 992, ані вартості за зовнішньоекономічним договором (відпускної ціни), у зв'язку з чим вони не можуть вважатися такими, що є допустимими, достовірними та достатніми доказами у даній справі, які б дозволяли суду дійти висновку про факт імпорту відповідачем товарів, з яких сплачуються відрахування, а також про обсяг, вартість і номенклатуру таких товарів.

Надаючи розрахунок суми відрахувань, стягнення з відповідача якої є предметом спору, позивач не обґрунтовує доказами, щодо яких конкретно одиниць обладнання/носіїв він зроблений та щодо якої їх кількості та вартості. Так само позивачем не надано доказів, які б давали можливість встановити контрактну ціну кожної окремої одиниці обладнання/носіїв в розрізі кожного найменування імпортованого обладнання/носіїв. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази ввезення відповідачем на митну територію України обладнання/носіїв, з вартості яких здійснюється сплата відрахувань.

Таким чином, позивачем не виконано покладений на нього статтею 74 ГПК України обов'язок доказування, не доведено обставин, на які він посилається, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог та відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення повного рішення:12.04.18