Ухвала суду № 73369668, 11.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.04.2018

Справа № 910/15097/17

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О.,

за участі секретаря судового засідання Бородині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За заявою Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ"

про відстрочення виконання рішення

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС- МЕДТЕХНІКА"

до Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ"

про стягнення 627 623,26 грн.

Без участі представників учасників справи у зв’язку із їх неявкою

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА" до Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ" про стягнення 627 623,26 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі № 910/15097/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА" задоволено повністю, вирішено стягнути з Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ" втрати від інфляції у розмірі 560 094 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 67 529 грн 26 коп. та суму судового збору у розмірі 9 414,36 грн.

31.10.2017 року на виконання зазначеного рішення, що набрало законної сили, видано відповідний наказ про стягнення.

21.11.2017 Національна дитяча спеціалізована лікарня "ОХМАТДИТ" (боржник) звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою, відповідно до якої просила суд відстрочити виконання рішення суду від 11.10.2017 у справі № 910/15097/17 до 31.03.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у зв’язку із перебування судді Лиськова М.О. на навчанні, матеріали судової справи №910/15097/17 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями справу № 910/15097/17 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.17р. розгляд заяви призначено на 29.11.17р.

У судовому засіданні, яке призначене на 29.11.17, з'явився представник заявника (боржника), який надав усні пояснення по суті заяви та підтримав заяву про відстрочку виконання рішення суду.

У судове засідання представник стягувача не з’явився, вимоги ухвали суду від 22.11.17р. не виконав, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення від стягувача не надходило.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.11.17 заяву Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ" про відстрочення виконання рішення суду від 11.10.2017 у справі № 910/15097/17 до 31.03.2018 року задоволено.

30.03.2018 Національна дитяча спеціалізована лікарня "ОХМАТДИТ" (боржник) повторно звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою, відповідно до якої просила суд відстрочити виконання рішення суду від 11.10.2017 у справі № 910/15097/17 до 31.12.2018 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.2018 розгляд заяви призначено на 11.04.2018.

У судове засідання, призначене на 11.04.2018 представники учасників справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду, з огляду на наступне.

У заяві про відстрочку виконання рішення суду, заявник вказує, що заборгованість Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА" у розмірі 627 623,26 грн. виникла у результаті того, що в грудні 2012р. Державним Казначейством України обмежено проплат по капітальним видаткам та до державного бюджету списано 15 111 690,00 грн.

Заявник зазначає про підставу відстрочити виконання рішення суду є те, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014р. № 65 “Про економію державних коштів та недопущення витрат бюджету” з метою стабілізації економічної ситуації в державі обмежено капітальні видатки.

Крім того, заявник неодноразово звертався до Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства фінансів України про погашення кредиторської заборгованості, проте, у відповідь на запит повідомлено, що видатків на погашення кредиторської заборгованості не виділені по КЕКВ 3110.

Крім того, Національна дитяча спеціалізована лікарня "ОХМАТДИТ" має недостатнє бюджетне фінансування, такі кошти використовуються на зобов’язання відносно поставки енергоносіїв, медикаментів, продуктів харчування, бензину для автомобіля швидкої допомоги та інші.

Також, боржник звертає увагу, що за заявою ТОВ “ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА” відбувається блокування рахунків заявника, у результаті чого блокується робота лікарні.

Заявник зазначаючи про підставу відстрочити виконання рішення суду посилається на те, що через складну економічну і політичну кризу, яка склалася в Україні на сьогоднішній день, Кабінет Міністрів України з метою стабілізації економічної ситуації в державі та економічного і раціонального використання державних коштів обмежував та продовжує обмежувати капітальні видатки постановами № 65 від 01.03.2014 року «Про економію державних коштів та недопущення витрат бюджету» та № 710 від 11 жовтня 2016 р. „Про ефективне використання державних коштів”

Таким чином, у 2014-2015-2016-2017-2018 роках кошти на погашення заборгованості відсутні.

Відповідно до п. 25 Постанови КМ України № 845 від 03.08.2011р. у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Безспірне списання коштів з інших рахунків Установи, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів виключається, оскільки відсутні бюджетні кошти відкритих асигнувань відповідного КЕКВ в затверджених кошторисах та планах використання бюджетних коштів.

За твердженням заявника, Дитяча лікарня жодним чином не має на меті використовувати заяву про відстрочення виконання рішення як тактичний прийом для того, щоб відтермінувати в часі момент примусового стягнення, за для подальшого отримання прибутку чи інших можливих матеріальних чи нематеріальних благ.

Судом встановлено, що з метою погашення кредиторської заборгованості Дитяча лікарня не одноразово зверталася до Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Народних депутатів України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства фінансів України та інших.

З заяви вбачається, що 01 грудня 2017 р. Дитяча лікарня звернулася до Міністерства охорони здоров'я України з проханням про виділення коштів для погашення заборгованості, проте станом на 29.03.2018 р. відповідь на адресу Дитячої лікарні не надійшла.

Окрім того, заявник звертаючись до суду із повторною заявою про відстрочення викоаннання рішення суду вказує на ту обставину, що Головним лікарем та Опікунською радою Дитячої лікарні проводяться численні зустрічі в Комітетах ВРУ, Кабінеті Міністрів України, Міністерстві фінансів України, Міністерстві юстиції, Міністерстві охорони здоров'я України, Державній та в м. Києві казначейській службах, питання про виділення коштів постійно перебуває на контролі та має практично на всіх робочих зустрічах першочергове значення.

Суд відзначає, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначає, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який в рішенні “Шмалько проти України” від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий розгляд.

Окрім того, вирішуючи справу “Шмалько проти України” Європейський суд з прав людини в п. 43 дійшов наступного висновку: “Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі № 910/15097/17, яке набрало законної сили, є обов’язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов’язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відповідно до п.7.2. вказаної Постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи відсутність можливості у заявника виконання рішення суду у встановлений строк, беручи до уваги ту обставину, що із заявою про відстрочення виконання рішення суду заявник звертається до суду вже вдруге, суд вирішив заяву Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ" задовольнити частково, відстрочити до 31 серпня 2018р. виконання рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.17р.

Відповідно до ч.7 ст.331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Враховуючи викладене та керуючись ч.2 ст.232, 233, 234, 331, Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Заяву Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі №910/15097/17 задовольнити частково.

2. Відстрочити до 31 серпня 2018 р. виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 р. у справі № 910/15097/17.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в передбаченому законом порядку.

Дата підписання повного тексту ухвали: 16.04.2018

Суддя М.О. Лиськов