Рішення № 73368088, 03.04.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.04.2018р. Справа №905/2300/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 03361075

про стягнення 1887444,81 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 – гол. юрисконс.

від відповідача: не з’явився

Згідно із ст.77 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.), ст.183 ГПК України (в редакції, що діє на теперішній час) в засіданні суду оголошувались перерви з 14.11.2017р. по 29.11.2017р., з 14.12.2017р. по 20.12.2017р., з 16.01.2018р. по 15.02.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ про стягнення боргу у загальній сумі 1887444,81 грн, у тому числі: основного боргу у сумі 1008130,58 грн, 3% річних – 135795,34 грн, інфляційних втрат – 743518,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13-385-РО від 24.01.2013р. (за поставками березня – грудня 2015 року) в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, наявність обставин несвоєчасної та не в повному обсязі оплати відповідачем вартості спожитого природного газу у січні-лютому 2015 року, стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві №15/1-2692 від 20.11.2017р. просив суд відстрочити виконання рішення суду на 1 рік та зменшити розмір штрафних санкцій до 1000 грн з посиланням на підстави понесення значних збитків, недостатність тарифів, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

Крім того, вимога відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік викладена заявником у клопотанні №15/1-2694 від 20.11.2017р.

Разом з тим, відповідач просив суд зменшити суму нарахованих позивачем інфляційних втрат до 1000 грн та суму нарахованих 3% річних до 1000 грн (клопотання №15/1-2693 від 20.11.2017р.).

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 24.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №13-385-РО.

За змістом п.п.1.1 договору №13-385-РО від 24.01.2013р. (в редакції додаткової угоди №9 від 22.12.2014р.) продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу (п.2.1 спірного правочину).

Додатковою угодою №19 від 04.11.2015р. до договору №13-385-РО від 24.01.2013р. п.2.1 викладено у наступній редакції: «Газ, що продається за договором в період з 01.07.2015р. по 30.09.2015р. (включно), використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу. Газ, що продається за договором в період з 01.10.2015р. по 03.11.2015р. (включно), використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям, які є кінцевими споживачами газу. Газ, що продається за договором в період з 04.11.2015р. по 31.12.2015р. (включно), використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу».

За приписами п.2.1 укладеного сторонами договору (з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою №16 від 10.07.2015р.) продавець передає покупцеві, зокрема, у 2015 році газ в обсязі до 886,795 тис. куб. м, а саме: І квартал – 393,588 тис. куб. м: січень – 174,363 тис. куб. м, лютий – 147,307 тис. куб. м, березень – 71,918 тис. куб. м; ІІ квартал: 43,207 тис. куб. м: квітень – 34,586 тис. куб. м, травень 5,287 тис. куб. м, червень – 3,334 тис. куб. м; ІІІ квартал – 30 тис. куб. м: липень – 10 тис. куб. м, серпень – 10 тис. куб. м, вересень – 10 тис. куб. м; IV квартал – 420 тис. куб. м: жовтень – 50 тис. куб. м, листопад – 110 тис. куб. м, грудень – 260 тис. куб. м.

Сторони неодноразово вносили зміни до п.5.2 договору №13-385-РО від 24.01.2013р., внаслідок чого ціна за 1000 куб. м газу становила:

- з 01.03.2015р. – 5340 грн з ПДВ (додаткова угода №11 від 10.03.2015р.);

- з 01.04.2015р. – 4320 грн з ПДВ (додаткова угода №13 від 06.04.2015р.);

- з 01.05.2015р. – 4086 грн з ПДВ (додаткова угода №14 від 12.05.2015р.);

- з 01.06.2015р. по 30.09.2015р. – 3960 грн з ПДВ (додаткова угода №15 від 03.06.2015р.);

- з 01.10.2015р. – 7920 грн з ПДВ (додаткова угода №17 від 12.10.2015р.);

- з 01.11.2015р. – 7763,56 грн з ПДВ (додаткова угода №18 від 28.10.2015р.);

- з 04.11.2015р. – 2654,4706 грн з ПДВ (додаткова угода №19 від 04.11.2015р.).

Відповідно до п.11.1 договору №13-385-РО від 24.01.2013р. (в редакції додаткової угоди №12 від 27.03.2015р.) останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.03.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №13-385-РО від 24.01.2013р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу на території підконтрольній українській владі:

- б/н від 31.03.2015р. у березні 2015 року на суму 384042,12 грн,

- б/н від 30.04.2015р. у квітні 2015 року на суму 149411,52 грн,

- б/н від 31.05.2015р. у травні 2015 року на суму 21602,69 грн,

- б/н від 30.06.2015р. у червні 2015 року на суму 13202,64 грн,

- б/н від 31.07.2015р. у липні 2015 року на суму 11151,36 грн,

- б/н від 30.08.2015р. у серпні 2015 року на суму 11416,68 грн,

- б/н від 30.09.2015р. у вересні 2015 року на суму 14529,24 грн,

- б/н від 31.10.2015р. у жовтні 2015 року на суму 119156,40 грн,

- б/н від 30.11.2015р. у листопаді 2015 року (в період з 01.11.2015р. по 03.11.2015р.) на суму 27079,28 грн,

- б/н від 30.11.2015р. у листопаді 2015 року (в період з 04.11.2015р. по 30.11.2015р.) на суму 108005,10 грн,

- б/н від 31.12.2015р. у грудні 2015 року на суму 148533,55 грн.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов’язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 1008130,58 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №13-385-РО від 24.01.2013р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Відтак, зобов’язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою березня 2015 року на суму 384042,12 грн – 20.04.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (19.04.2015р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою квітня 2015 року на суму 149411,52 грн – 19.05.2015р. включно,

- за поставкою травня 2015 року на суму 21602,69 грн – 19.06.2015р. включно,

- за поставкою червня 2015 року на суму 13202,64 грн – 20.07.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (19.07.2015р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою липня 2015 року на суму 11151,36 грн – 19.08.2015р. включно,

- за поставкою серпня 2015 року на суму 11416,68 грн – 21.09.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (19.09.2015р., 20.09.2015р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою вересня 2015 року на суму 14529,24 грн – 19.10.2015р. включно,

- за поставкою жовтня 2015 року на суму 119156,40 грн – 19.11.2015р. включно,

- за поставкою листопада 2015 року на загальну суму 135084,38 грн – 21.12.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (19.12.2015р., 20.12.2015р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою грудня 2015 року на суму 148533,55 грн – 19.01.2016р. включно.

Проте, за твердженнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» за спожитий у березні – грудні 2015 року природний газ у повному обсязі не розрахувалось.

В той же час, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідачем не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором №13-385-РО від 24.01.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення 1008130,58 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

У січні – лютому 2015 року енергопостачальником було поставлено відповідачу на підставі спірного правочину природний газ на загальну суму 1121034,96 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

Одночасно, ішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2015р. по справі №905/1227/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення 1224116,50 грн задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1206670,42 грн, у тому числі 1121034,96 грн заборгованості за поставлений природний газ, 8789,89 грн 3% річних та 76845,57 грн інфляційних витрат, а також судовий збір у розмірі 24133,41 грн; надано відстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців з моменту набрання даним судовим актом законної сили.

При цьому, у мотивувальній частині рішення суд дослідив обставини укладання договору №13-385-РО від 24.01.2013р., здійснення позивачем постачання природного газу за період з січня 2013 року по лютий 2015 року, а також невиконання відповідачем власних платіжних зобов’язань у вказаний період, що стало підставою для нарахування, в тому числі, 3% річних за період з 20.02.2013р. по 08.04.2015р., інфляційних збитків за загальний період з березня 2013 року по березень 2015 року.

Відповідно до відомостей, які наявні у матеріалах справи, підтверджуються позивачем, даними, які наявні в комп’ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиному державному реєстру судових рішень, а також не спростовані відповідачем, рішення від 13.10.2015р. господарського суду Донецької області по справі №905/1227/15 не переглядалось в апеляційному, касаційному порядках або з підстав, які визначені ст.320 Господарського процесуального кодексу України (ст.112 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній до 15.12.2017р.), та набрало законної сили.

Господарський суд при вирішенні розглядуваного спору приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені судом при розгляді справи №905/1227/15 як такі, що відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Як вказує позивач, у період з 06.10.2015р. по 05.09.2017р. споживач перерахував на користь енергопостачальника в рахунок погашення заборгованості за поставками січня-лютого 2015 року грошові кошти у загальному розмірі 352947,07 грн, що підтверджується реєстром прийнятих платежів на користь НАК «Нафтогаз України» від ПАТ «Донецькоблгаз» через АТ «Ощадбанк» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2015р., довідкою «Операції по підприємству ПАТ «Донецькоблгаз» з 01.01.2013р. по 30.11.2017р.» та банківськими виписками, в тому числі:

- за період з 06.10.2015р. по 30.10.2015р. – 47229,41 грн (призначення платежу: за сп. пр. газ від реліг. орг. (крім вир-ком. дія-ть) зг.дог.№13-385-РО від 24.01.2013р., п.2.1.5 дог. ДЮП_3_1399 від 10.04.2008р. на вик. ПКМУ від 26.03.08р. №247 п.НКРЕ №2538 від 02.10.2015р. в т.ч. ПДВ);

- за період з 23.11.2015р. по 01.12.2015р. – 31813,70 грн (призначення платежу: за сп. пр. газ від реліг. орг. (крім вир-ком. дія-ть) зг.дог.№13-385-РО від 24.01.2013р., дог. ДЮП_3_1399 від 10.04.2008р. на вик. ПКМУ від 30.09.15р. №792 п.НКРЕ №2805 від 17.11.2015р. в т.ч. ПДВ);

- за період з 02.12.2015р. по 05.01.2016р. – 23746,29 грн (призначення платежу: за сп. пр. газ від реліг. орг. (крім вир-ком. дія-ть) зг.дог.№13-385-РО від 24.01.2013р. ріш. суду №905/1227/15 від 13.10.2015р. дог. ДЮП_3_1399 від 10.04.2008р. ПКМУ від 30.09.15р. №792 п.НКРЕ №2889 від 27.11.2015р. в т.ч. ПДВ);

- за період з 06.01.2016р. по 12.01.2016р. – 11865,03 грн (призначення платежу: за сп. пр. газ від реліг. орг. (крім вир-ком. дія-ть) зг.дог.№13-385-РО від 24.01.2013р. ріш. суду №905/1227/15 від 13.10.2015р. дог. ДЮП_3_1399 від 10.04.2008р. ПКМУ від 30.09.15р. №792 п.НКРЕ №3223 від 29.12.2015р. в т.ч. ПДВ);

- 13.01.2016р. – 2295,59 грн (виписка АТ Ощадбанк по рахунку №26038308921 за 13.01.2016р. на суму 3299,14 грн з урахуванням переносу оплати у сумі 1003,55 грн в рахунок погашення заборгованості за стягнутими рішенням від 13.10.2015р. господарського суду Донецької області у справі №905/1227/15 процентами річних, інфляційними та судовим збором);

- 01.02.2016р. – 27,62 грн (призначення платежу: за сп. пр. газ від реліг. орг. (крім вир-ком. дія-ть) зг.дог.№13-385-РО від 24.01.2013р. ріш. суду №905/1227/15 від 13.10.2015р. дог. ДЮП_3_1399 від 10.04.2008р. ПКМУ від 30.09.15р. №792 п.НКРЕ №3223 від 29.12.2015р. в т.ч. ПДВ);

- за період з 02.02.2016р. по 04.02.2016р. – 14911,33 грн (призначення платежу: за сп. пр. газ від реліг. орг. (крім вир-ком. дія-ть) зг.дог.№13-385-РО від 24.01.2013р. ріш. суду №905/1227/15 від 13.10.2015р. дог. ДЮП_3_1399 від 10.04.2008р. ПКМУ від 30.09.15р. №792 п.НКРЕ №36 від 22.01.2016р. в т.ч. ПДВ);

- за період з 21.04.2017р. по 16.06.2017р. – 54555,86 грн (призначення платежу: Краматорський міський відділ ДВС ГУ ДКСУ у Донецькій області, стягн. з Донецькоблгаз, зг.АСВП 51534483);

- за період з 22.06.2017р. по 25.07.2017р. – 53685,92 грн (призначення платежу: за сп. пр. газ від реліг. орг. (крім вир-ком. дія-ть) зг.дог.№13-385-РО від 24.01.2013р., дог. ДЮП_3_1399 від 10.04.2008р. ПКМУ від 26.04.15р. №296 п.НКРЕ №295 від 21.03.2017р. в т.ч. ПДВ);

- 26.07.2017р. – 10000 грн (призначення платежу: Краматорський міський відділ ДВС ГУ ДКСУ у Донецькій області, стягн. з Донецькоблгаз, зг.АСВП 51534483);

- 26.07.2017р. – 2396,58 грн (призначення платежу: за сп. пр. газ від реліг. орг. (крім вир-ком. дія-ть) зг.дог.№13-385-РО від 24.01.2013р., дог. ДЮП_3_1399 від 10.04.2008р. ПКМУ від 26.04.15р. №296 п.НКРЕ №295 від 21.03.2017р. в т.ч. ПДВ);

- за період з 27.07.2017р. по 08.08.2017р. – 17799,83 грн (призначення платежу: за сп. пр. газ від реліг. орг. (крім вир-ком. дія-ть) зг.дог.№13-385-РО від 24.01.2013р., дог. ДЮП_3_1399 від 10.04.2008р. ПКМУ від 26.04.15р. №296 п.НКРЕ №295 від 21.03.2017р. в т.ч. ПДВ);

- 09.08.2017р. – 40555,86 грн (призначення платежу: Краматорський міський відділ ДВС ГУ ДКСУ у Донецькій області, стягн. з Донецькоблгаз, зг.АСВП 51534483);

- 09.08.2017р. – 1599,35 грн (призначення платежу: за сп. пр. газ від реліг. орг. (крім вир-ком. дія-ть) зг.дог.№13-385-РО від 24.01.2013р., дог. ДЮП_3_1399 від 10.04.2008р. ПКМУ від 26.04.15р. №296 п.НКРЕ №295 від 21.03.2017р. в т.ч. ПДВ);

- за період з 10.08.2017р. по 05.09.2017р. – 40464,70 грн (призначення платежу: за сп. пр. газ від реліг. орг. (крім вир-ком. дія-ть) зг.дог.№13-385-РО від 24.01.2013р., дог. ДЮП_3_1399 від 10.04.2008р. ПКМУ від 26.04.15р. №296 п.НКРЕ №295 від 21.03.2017р. в т.ч. ПДВ).

Разом з тим, за твердженням відповідача, Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» при здійснені розрахунку позовних вимог не було враховано проведені відповідачем оплати за період, зокрема, з 29.03.2017р. по 05.09.2017р. на загальну суму 124555,86 грн.

Вказані твердження позивача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст.599 вказаного кодифікованого акту України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Відтак, з огляду на те, що зобов’язання між сторонами виникло з договору №13-385-РО від 24.01.2013р. купівлі-продажу природного газу, за яким позивач зобов’язується передати у власність покупця природний газ, а відповідач в свою чергу зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах, встановлених спірною угодою, в розумінні ст.599 Цивільного кодексу України, зобов’язання між контрагентами за вказаним правочином є припиненими виконанням, проведеним належним чином, за умови передання товару позивачем, та отримання останнім грошових коштів в рахунок оплати поставленого товару.

За приписами п.1.4 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

Як вбачається з наданих відповідачем платіжних доручень, Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» у період з 29.03.2017р. по 05.09.2017р. було перераховано на користь Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області грошові кошти у загальній сумі 124555,86 грн (а.с.214 – 235) з наступним призначенням платежу: «Погашення боргу по рішенню суду №905/1227/15 від 30.10.2015р. господарський суд Донецької області на користь ПАТ НАК Нафтогаз (код ЄДРПОУ 20077720)».

Відповідно до ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

За змістом листа №15-888 від 18.01.2018р. Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» останній звернувся до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо надання інформації про конкретні дати перерахування на рахунок стягувача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» грошових коштів, які були сплачені Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на рахунок органу примусового виконання рішень за ВП №51534483 за період з 29.03.2017р. по 05.09.2017р.

У відповідь на вищевказане звернення у листі №14.13-783/2605 від 22.01.2018р. орган примусового виконання зазначив, що грошові кошти, які були сплачені Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на виконання наказу №905/1227/15 від 30.10.2015р. господарського суду Донецької області (ВП №51534483), за запитуваний боржником період були перераховані Краматорським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у наступні строки:

- 20.04.2017р. – 20555,86 грн,

- 03.05.2017р. – 9000 грн,

- 12.05.2017р. – 3000 грн,

- 25.05.2017р. – 4000 грн,

- 30.05.2017р. – 8000 грн,

- 09.06.2017р. – 5000 грн,

- 16.06.2017р. – 5000 грн,

- 26.07.2017р. – 10000 грн,

- 09.08.2017р. – 40555,86 грн.

В той же час, відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок АТ Ощадбанк по рахунку №26038308921 за 21.04.2017р., 03.05.2017р. 12.05.2017р., 25.05.2017р., 31.05.2017р., 09.06.2017р., 16.06.2017р., 26.07.2017р., 09.06.2017р. Краматорським міським відділом було перераховано на користь стягувача грошові кошти у загальній сумі 105111,72 грн з наступним призначенням платежу: «Краматорський міський відділ ДВС ГУ ДКСУ у Донецькій області, стягн. з Донецькоблгаз, зг.АСВП 51534483».

Разом з тим, у доданому до позовної заяви розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ПАТ «Донецькоблгаз» за договором №13-385-РО від 24.01.2013р. станом на 05.09.2017р., у графі «Фактична оплата, за період (грн)» позивачем відображені оплати за спожитий природний газ, зокрема, у січні 2015 року, які надійшли від органу примусового виконання рішень у дати, зазначені у виписках банку.

Таким чином, при визначені суми основного боргу за договором №13-385-РО від 24.01.2013р. у спірний період, позивачем враховано оплати на які посилається відповідач.

При цьому, беручи до уваги вищенаведене, датами виконання Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» зобов’язання з оплати спожитого у січні-лютому природного газу за договором №13-385-РО від 24.01.2013р. (яка стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2015р. по справі №905/1227/15) за період з 29.03.2017р. по 05.09.2017р. (дата, станом на яку здійснено розрахунок інфляційних та 3% річних) є дати перерахування вказаних грошових коштів органом примусового виконання рішень на рахунок стягувача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та у визначеному органом примусового виконання рішень розмірі.

Виходячи з того, що відповідач після прийняття рішення у справі №905/1227/15 за спожитий у січні-лютому 2015 року природний газ за договором №13-385-РО від 24.01.2013р. у повному обсязі та у встановлені строки не розрахувався, позивач нарахував та заявив до стягнення проценти річних, а саме:

- 36619,16 грн за період з 09.04.2015р. по 05.09.2017р. (поставка січня 2015 року на суму 617245,02 грн),

- 36438,52 грн за період з 09.04.2015р. по 05.09.2017р. (поставка лютого 2015 року на суму 503789,94 грн).

В той же час, рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2015р. по справі №905/1227/15, виконання вказаного рішення на суму 1206670,42 грн було відстрочено на шість місяців з моменту набрання даним судовим актом законної сили.

На переконання суду, невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові №3-1276г15 від 17.02.2016р. (справа №905/3137/14-908/5775/14).

Таким чином, за наявності обставин відстрочення виконання рішення від 13.10.2015р. у справі №905/1227/15 до 30.04.2016р. включно, підстави для нарахування 3% річних за зобов’язаннями січня-лютого 2015 року у період з 31.10.2015р. по 30.04.2016р. на теперішній час відсутні.

В той же час, з огляду на те, що відповідач за спожитий протягом березня-грудня 2015 року природний газ за договором №13-385-РО від 24.01.2013р. не розрахувався, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних, а саме:

- 27398,51 грн за період з 21.04.2015р. по 05.09.2017р. (поставка березня 2015 року на суму 384042,12 грн),

- 10303,25 грн за період з 20.05.2015р. по 05.09.2017р. (поставка квітня 2015 року на суму 149411,52 грн),

- 1434,65 грн за період з 20.06.2015р. по 05.09.2017р. (поставка травня 2015 року на суму 125380,08 грн),

- 843,16 грн за період з 21.07.2015р. по 05.09.2017р. (поставка червня 2015 року на суму 13202,64 грн),

- 684,66 грн за період з 20.08.2015р. по 05.09.2017р. (поставка липня 2015 року на суму 11151,36 грн),

- 669,98 грн за період з 22.09.2015р. по 05.09.2017р. (поставка серпня 2015 року на суму 11416,68 грн),

- 819,22 грн за період з 20.10.2015р. по 05.09.2017р. (поставка вересня 2015 року на суму 14529,24 грн),

- 6414,85 грн за період з 20.11.2015р. по 05.09.2017р. (поставка жовтня 2015 року на суму 119156,40 грн),

- 6917,06 грн за період з 22.12.2015р. по 05.09.2017р. (поставка листопада 2015 року на суму 135084,38 грн),

- 7252,32 грн за період з 20.01.2016р. по 05.09.2017р. (поставка грудня 2015 року на суму 148533,55 грн).

Здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині нарахування 3% річних за зобов’язаннями березня-грудня 2015 року, а також нарахованих за межами періоду з 31.10.2015р. по 30.04.2016р. за поставками січня-лютого 2015 року, суд дійшов висновку, що сума 3% річних становить 107157,37 грн.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 743518,89 грн, а саме:

- 274068,09 грн за період з квітня 2015 року по липень 2017 року (поставка січня 2015 року на суму 617245,02 грн),

- 225680,88 грн за період з квітня 2015 року по липень 2017 року (поставка лютого 2015 року на суму 503789,94 грн),

- 103747,37 грн за період з травня 2015 року по липень 2017 року (поставка березня 2015 року на суму 384042,12 грн),

- 36277,73 грн за період з червня 2015 року по липень 2017 року (поставка квітня 2015 року на суму 149411,52 грн),

- 5138,26 грн за період з липня 2015 року по липень 2017 року (поставка травня 2015 року на суму 21602,69 грн),

- 3305,36 грн за період з серпня 2015 року по липень 2017 року (поставка червня 2015 року на суму 13202,64 грн),

- 2904,26 грн за період з вересня 2015 року по липень 2017 року (поставка липня 2015 року на суму 11151,36 грн),

- 2649,83 грн за період з жовтня 2015 року по липень 2017 року (поставка серпня 2015 року на суму 11416,68 грн),

- 3608,04 грн за період з листопада 2015 року по липень 2017 року (поставка вересня 2015 року на суму 14529,24 грн),

- 26673,48 грн за період з грудня 2015 року по липень 2017 року (поставка жовтня 2015 року на суму 119156,40 грн),

- 29089,78 грн за період з січня 2016 року по липень 2017 року (поставка листопада 2015 року на суму 135084,38 грн),

- 30375,81 грн за період з лютого 2016 року по липень 2017 року (поставка грудня 2015 року на суму 148533,55 грн).

Здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині нарахування інфляційних за зобов’язаннями березня-грудня 2015 року, а також нарахованих за межами періоду з 31.10.2015р. по 30.04.2016р. за поставками січня-лютого 2015 року, суд дійшов висновку, що інфляційна складова боргу дорівнює 453900,34 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення процентів річних та інфляційних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 107157,37 грн та 453900,34 грн.

Відносно клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду у справі на 1 рік, викладеного у відзиві №15/1-2692 від 20.11.2017р., клопотанні №15/1-2694 від 20.11.2017р., суд зазначає наступне:

В обґрунтування вказаного клопотання, відповідач посилається на підстави понесення значних збитків, недостатність тарифів, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, проведення на території Донецької області антитерористичної операції, що на думку заявника, свідчить про неможливість своєчасного та повного виконання ним своїх зобов’язань. Відтак, надання відстрочки підприємству, яке здійснює господарську діяльність у вищевказаних умовах, строком на 1 рік є вкрай необхідним заходом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч.3, 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження свого клопотання відповідачем представлено до матеріалів справи звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік, наказ №51 від 27.02.2017р. Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень, встановлення графіку роботи», висновок №1140/12.12-03 від 11.08.2015р. Донецької Торгово-промислової палати про істотну зміну обставин.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що основними споживачами природного газу, що постачається відповідачем, є установи і організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, підприємство постійно працює по збитковим тарифам та знаходиться у важкому фінансовому становищі, із зазнанням значних збитків, у тому числі внаслідок проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

В той же час, відповідно до наказу №51 від 27.02.2017р. Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень, встановлення графіку роботи» затверджено внести, на період з 01.05.2017р. до моменту фінансово-економічної стабілізації, зміну в організацію виробництва і праці, а саме перевести на роботу в режимі неповного робочого часу.

Додатковий фінансовий тягар у вигляді примусового стягнення 3% річних та інфляційних витрат може привести до банкрутства підприємства відповідача і поставить під загрозу можливість відновлення становища, та як наслідок подальшої реалізацій газу установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, наведені відповідачем в підтвердження свого скрутного фінансового становища, є винятковими і ускладнюють виконання рішення.

Суд ознайомився з запереченнями №14/4-213 від 14.02.2018р. (відповідь на відзив) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та поясненнями позивача відносно скрутного фінансового становища.

В той же час, аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів відносно свого фінансового становища, розміру спірних нарахувань поряд із сумою основного боргу, враховуючи фактичний строк прострочення грошових зобов'язань з боку відповідача, ступінь його вини у виникненні цього спору, зважаючи на встановлений договором порядок розрахунків за спожитий природний газ, зумовлює висновок про те, що надання відстрочення виконання рішення строком на 1 рік може призвести до істотного порушення гарантованих ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. прав позивача на отримання коштів і тим самим, захисту майнового права та його інтересу, внаслідок чого, суд вважає можливим надання відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2018р. по справі №905/2300/17 на 1 місяць, з огляду на що заява Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» підлягає частковому задоволенню.

Клопотання №15/1-2693 від 20.11.2017р. Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про зменшення розміру інфляційних втрат – до 1000 грн, 3% річних – до 1000 грн не приймається судом до уваги з огляду на те, що вказані суми не є штрафними санкціями, оскільки проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, а інфляційні втрати за своєю правовою природною є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, можливість зменшення яких чинним законодавством України не передбачена.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 28311,67 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ про стягнення боргу у загальній сумі 1887444,81 грн, у тому числі: основного боргу у сумі 1008130,58 грн, 3% річних – 135795,34 грн, інфляційних втрат – 743518,89 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, буд.1, код ЄДРПОУ 03361075) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг - 1008130,58 грн, 3% річних – 107157,37 грн, інфляційні нарахування – 453900,34 грн, а також судовий збір в сумі 23537,82 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відстрочити виконання рішення від 03.04.2018р. господарського суду Донецької області по справі №905/2300/17 на 1 місяць з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 03.04.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця