Ухвала суду № 73366839, 13.12.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-з/361/37/16

у справі №361/5475/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Солом`янський районний суду м. Києва в складі:

головуючого судді Лазаренко В.В.,

з участю секретаря Подобєд О.В.

розглянувши заяву позивача - директора ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» Слюсаренка О.А. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року позивач звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовом про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь відповідача заборгованості за кредитним договором №27/10-6201 від 18.07.2006 у сумі 213 102,43 грн.. Відповідно до ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.11.2016 дана справа була направлена за підсудністю і надійшла до провадження Солом'янського районного суду м. Києва 01.12.2016.

06.12.2016 ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на двокімнатну квартиру №147, загальною площею 67,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить, як стверджує позивач, ОСОБА_3.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у такий спосіб зазначає, що невжиття вказаних заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду в даній справі, т.я. позивачеві відомо, що відповідач ОСОБА_3 має намір продати вищевказане нерухоме майно, а за відповідачем ОСОБА_2 взагалі відсутнє зареєстроване нерухоме майно.

З урахуванням ч. 1 статті 153 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, судом не викликалися та не повідомлялися про розгляд заяви про забезпечення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з цим, обставини, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову не свідчать про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, у разі не вжиття заходів забезпечення про які йдеться.

Крім того, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками квартири АДРЕСА_1. є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дане право власності було за ними зареєстроване у 2013 році.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що підстави для застосування заходів забезпечення позову необґрунтовані, у зв'язку з чим вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Враховуючи, викладене та керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви директора ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» Слюсаренка О.А. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру по цивільній справі за позовом ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором -відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В.Лазаренко