Постанова № 73363225, 11.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року

м. Харків

Справа № 643/6732/17

Провадження № 22-ц/790/1631/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М.

при секретарі - Дашковської Н.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу № 643/6732/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року, ухвалене суддею Погасій О.Ф.,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В обґрунтування позову зазначає, що 05 квітня 2006 року між ним та відповідачем укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала в борг 30600грн., що в еквіваленті складало 6000 доларів США., строком до 05 травня 2006 року. ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконала, грошові кошти станом на 06 травня 2009 року не повернула. 02 квітня 2009 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис вчинено 22 листопада 2010 року. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2015 року виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню. Він оскаржив це рішення у касаційному порядку. У 2015 році відмовлено у відкритті касаційного провадження, але він про це дізнався тільки у 2017 році.

Просить стягнути з відповідача суму боргу за договором позики еквіваленту 6000 доларів США, що станом на 25 травня 2017 року згідно курсу НБУ становить 158051, 50грн. (26,341917грн. за 100 доларів США) та поновити строк звернення до суду.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила застосувати позовну давність.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 05 квітня 2006 року в розмірі 157596,71грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1575,97грн., а всього 159172,68грн.

В решті вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності з поважних причин.

Оскільки зобов'язання за договором позики виражено в іноземній валюті - 6000дол. США, з відповідача підлягає стягненню її гривневий еквівалент в межах позовних вимог станом на 25 травня 2017 року згідно курсу НБУ (2626,6118грн. за 100дол. США).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що звернення ОСОБА_1 до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, оскільки це не впливає на перебіг строку. Позивач не позбавлений був можливості звернутися за захистом свого права безпосередньо до суду.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 05 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно умов якого остання отримала в позику грошові кошти в сумі 30600грн., що є еквівалентом 6000дол. США строком до 05 травня 2006 року.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконала, грошові кошти у встановлений договором строк не повернула.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

02 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення коштів.

22 листопада 2010 року приватним нотаріусом ХМНО Маліковою О.К. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 47626,20 грн., що є еквівалентом 6000 доларів США на день вчинення виконавчого напису, та витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису у розмірі 477грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 січня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2015 року рішення скасовано та ухвалено нове, яким визнано виконавчий напис № 4662 від 22 листопада 2010 року, вчинений приватним нотаріусом ХМНО Маліковою О.К. на договорі позики від 05 квітня 2006 року, таким, що не підлягає виконанню.

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з цим позов до суду з посиланням на те, що строк для звернення до суду ним пропущений з поважних причин.

В якості поважності причин пропуску позовної давності ОСОБА_1 посилається на те, що рішення апеляційного суду від 25 лютого 2015 року ним було оскаржено в касаційному порядку. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2015 року у відкритті касаційного провадження відмовлено. Про існування цієї ухвали він дізнався лише у травні 2017 року, а тому не міг раніше звернутися з позовом до суду.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ч.1 ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 чт.261 ЦК України).

За зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 ? 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів вважає, що обставини на які посилається позивач не свідчать про поважність пропуску позовної давності.

Як свідчать матеріали справи, договір позики укладено 05 квітня 2006 року строком до 05 травня 2006 року. З позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у травні 2017 року.

Посилання ОСОБА_1, що він звертався до приватного нотаріуса, оскаржував а касаційному порядку рішення суду і не знав про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки не отримував ухвалу про це не є поважною причиною пропуску строку.

За таких обставин рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову ОСОБА_1 в позові.

Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судові витрати підлягають перерозподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, серія та номер паспорту НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2, серія та номер паспорту НОМЕР_2) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2370,78грн. (дві тисячі триста сімдесят гривень 78 коп.)

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 12 квітня 2018 року.

Головуючий Овсяннікова А.І.

Судді Коваленко І.П.

Піддубний Р.М.