Рішення № 73361486, 10.04.2018, Люботинський міський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Малихіна О.О.

за участю секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 630/98/18 (провадження №2/630/113/18) за позовною заявою, поданою ОСОБА_1 – представником позивача ОСОБА_2 до Люботинської міської ради Харківської області про припинення права власності на житловий будинок літ. «А-1», розташованого по вул. Слобожанська, 195 в м. Люботині Харківської області, зареєстрованого за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 14 січня 1955 року, виданого Люботинською міською радою Харківської області на підставі рішення виконавчого комітету від 07 січня 1955 року, зареєстрованого за реєстровим номером №3147 в книзі 29 та визнання за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, загальною площею 52,20 кв.м., житловою площею 31,30 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 195, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого 12 грудня 1974 року та смерті матері ОСОБА_5, померлої 17 травня 2000 року, –

встановив:

В обґрунтування заявленого позову представник позивача ОСОБА_1 вказувала, що житловий будинок, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 195, збудували батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5, однак право власності так і не оформили. Крім того за вказаною адресою зареєстровано право власності на житловий будинок, який було знесено, за дідом позивача ОСОБА_3. В зв’язку з тим, що батьки позивача право власності на житловий будинок не зареєстрували, то позивач після їхньої смерті не може оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі. Саме тому він був змушений звернутися з даним позовом до суду.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 не з’явилася, але подала до суду письмову заяву, в якій вказувала, що повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити, а також просила справу розглядати за її відсутності.

Люботинська міська рада Харківської області до суду подала заяву, в якій просить проводити розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Люботинської міської ради про припинення права власності та визнання права власності на житловий будинок без участі її представника.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

На земельній ділянці за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 195 був розташований житловий будинок, який належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 14 січня 1955 року, виданого Люботинською міською радою Харківської області на підставі рішення виконавчого комітету від 07 січня 1955 року, зареєстрованого за реєстровим номером №3147 в книзі 29, що підтверджується довідкою КП «Люботинське БТІ» №40 від 15 лютого 2018 року.

25 липня 1963 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія IV-ЯР №396971, виданого Люботинським міським бюро ЗАГС 25 липня 1963 року.

Враховуючи, що ОСОБА_3 помер 25 липня 1963 року, тобто в період дії Цивільного кодексу України 1963 року, суд вважає за доцільне керуватися нормами ЦК України в редакції 1963 року, так як відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, Цивільний кодекс України 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Відносно цивільних правовідносин, які виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, його положення застосовуються до тих прав і обов’язків, які виникли та продовжують існувати після вступу його в силу. В зв’язку з тим, що вказані правовідносини виникли та продовжували існувати до 01 січня 2004 року, тобто до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин між сторонами по справі правові норми, передбачені Цивільним кодексом України в редакції 1963 року.

Згідно зі ст. 525 ЦК України (в редакції 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Тобто спадщина, яка складається з житлового будинку, розташованого за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська (колишня вул. Радянська), 195, після смерті ОСОБА_3 відкрилася 25 липня 1963 року.

Відповідно до довідки Харківського обласного державного нотаріального архіву № 823/01-21 від 27 березня 2018 року та довідки Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області №390/01-16 від 22 березня 2018 року за наявними в архіві даними, згідно із записами в алфавітних книгах обліку спадкових справ Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області в період 1963-1995 років заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлого 25 липня 1963 року ОСОБА_3 до нотаріальної контори не надходили, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Згідно з ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємець, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав в нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Вказаний житловий будинок був знесений, а на його місці в 1971 році був збудований новий, який не є самочинним, але право власності на який не оформлено, що також підтверджується довідкою КП «Люботинське БТІ» №40 від 15 лютого 2018 року.

Тому у суду не виникає сумнівів з приводу того, що спадщину у виді житлового будинку, що був розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська (колишня вул. Радянська), 195, прийняв син спадкодавця ОСОБА_4, оскільки зруйнував старий житловий будинок та збудував новий.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого на замовлення ОСОБА_2 КП «Люботинське бюро технічної інвентаризації» від 15 лютого 2018 року на земельній ділянці, що розташована за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 195, в 1971 році був побудований житловий будинок літ. «Б-1» з верандою літ. «б», ганком літ. «б1», загальною площею 50,20 кв.м., із них житловою площею 31,30 кв.м., підсобною площею 12,20 кв.м., холодною площею 6,70 кв.м..

Станом на 1971 рік питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Таким чином, з моменту завершення будівництва житлового будинку ОСОБА_4 набув статусу власника житлового будинку та він набув право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

12 грудня 1974 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія І-ВЛ №386682, виданого Люботинським міським бюро ЗАГС 14 грудня 1974 року.

Відповідно до довідки Харківського обласного державного нотаріального архіву № 709/01-21 від 16 березня 2018 року та довідки Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області №390/01-16 від 22 березня 2018 року за наявними в архіві даними, згідно із записами в алфавітних книгах обліку спадкових справ Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області в період 1974-1995 років заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлого 12 грудня 1974 року ОСОБА_4 до нотаріальної контори не надходили, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Спадкоємцями на відкриту після смерті ОСОБА_4 спадщину є його дружина – ОСОБА_5 та син – ОСОБА_2, що відповідає ст. 529 ЦК України, відповідно до вимог якої при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є діти, той з подружжя котрий залишився, батьки померлого.

Спадщину у виді житлового будинку, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська (вул. Радянська), 195, після смерті ОСОБА_4 прийняли його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_2 в рівних частинах, оскільки фактично вступили в управління або володіння спадковим майном, та використовувала житловий будинок для проживання.

Таким чином суд приходить до висновку, що житловий будинок за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська (колишня вул. Радянська), 195, став належати ОСОБА_5 та ОСОБА_2 по 1/2 частині кожному.

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_4 та спадкоємцями ОСОБА_5, ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про одруження серія ЯТ №850843, виданого Люботинським міським бюро ЗАГС 08 вересня 1951 року та копією про народження серія ЯЖ №159733, виданого Люботинським бюро ЗАГС 16 серпня 1955 року.

17 травня 2000 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія І-ВЛ № 239607, виданим 17 травня 2000 року Люботинським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, про що зроблений відповідний актовий запис № 270.

Спадкоємцем на відкриту після смерті ОСОБА_5 спадщину є її син – ОСОБА_2, що відповідає ст. 529 ЦК України, відповідно до вимог якої при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є діти, той з подружжя котрий залишився, батьки померлого.

Відповідно до довідки Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області № 332/01-16 від 14 березня 2018 року після смерті ОСОБА_5, померлої 17 травня 2000 року, до нотаріальної контори в шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини або про відмову від спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину нікому не видавалися.

Спадщину у виді 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська (колишня вул. Радянська), 195, після смерті ОСОБА_5 прийняв її син ОСОБА_2, оскільки фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, та використовував житловий будинок для проживання, що підтверджується копією національного паспорту серія МН 060354, виданим Люботинським МВУМВС України в Харківській області 01 серпня 2001 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою з 20 червня 1974 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги успадкував житловий будинок, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська (колишня вул. Радянська), 195, в порядку спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5, а тому суд задовольняє позов повністю та визнає за ним право власності на вказаний житловий будинок в цілому.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524, 525, 529, 549, ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 12, 13, 77, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Припинити право власності на житловий будинок літ. «А-1», розташованого по вул. Слобожанська, 195 в м. Люботині Харківської області, зареєстрованого за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 14 січня 1955 року, виданого Люботинською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 07 січня 1955 року, зареєстрованого за реєстровим номером №3147 в книзі 29.

Визнати за ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1, право власності на житловий будинок літ. «Б-1», з верандою літ. «б», ганком літ. «б-1», житловою площею 31,30 кв.м., загальною площею 50,20 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 195, в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_4, який помер 12 грудня 1974 року та смерті матері – ОСОБА_5, померлої 17 травня 2000 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 13 квітня 2018 року.

Суддя О. О. Малихін