Ухвала суду № 73360307, 12.04.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №581/832/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/315/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне легке тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Олійника В. Б., Філонової Ю. О.,

з участю секретаря судового засідання -Різниченко Н.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 581/832/17 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3, першого заступника прокурора Сумської області Сидоренка І.А. на вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 05 грудня 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

учасників кримінального провадження:

прокурора – Савостьянової Л.В.,

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3, першого заступника прокурора Сумської області Сидоренка І.А. на вирок суду, якими:

- прокурор у кримінальному провадженні просить вироку суду скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- перший заступник прокурора Сумської області просить вирок суду змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст. 125 КК України до сплати в дохід держави 850 грн. штрафу, в іншій частині вирок залишити без зміни.

Даним вироком, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді виправних робіт на строк 6 місяців, з відрахуванням із суми заробітку в дохід держави 10 відсотків.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 зазначає, що суд не отримав належних доказів про те, що ОСОБА_4 працює приватним підприємцем та отримує за це відповідну заробітну плату. У ході судового слідства, обвинувачений не підтвердив, що отримує заробітну плату з підприємницької діяльності, що позбавляє орган пробації виконати рішення суду в частині призначеного покарання у виді виправних робіт з відрахуванням 10 % із заробітку.

Відповідно апеляційної скарги першого заступника прокурора Сумської області Сидоренка І.А., покарання у виді виправних робіт відбувається за місцем роботи засудженого, що має на меті виправлення засудженого в звичайних для нього умовах праці та запобігання вчинення ним нового злочину. Таке покарання не може бути призначене фізичній особі-підприємцю, оскільки закон визначає статус громадянина-підприємця, як особу, яка здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва, принципах вільного вибору видів підприємницької діяльності та самостійного вирішення усіх питань пов’язаних з її організацією, безпосереднім здійсненням та оплатою. Як вбачається з вироку, обвинувачений як найманий працівник на підприємстві, установі чи організації не значиться.

Згідно з вироком суду, 24 вересня 2016 року близько 01 год. 00 хв., ОСОБА_4 перебуваючи на зупинці громадського транспорту по вул. Миру в с. Московське, Липоводолинського району, Сумської області, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи навпроти ОСОБА_5, який сидів на лавці, правою ногою наніс один удар в область обличчя останнього, а саме в ніс та ліве око, від чого потерпілий різко відхилився до стіни зупинки та впав на лівий бік спини, вдарившись об лавку зупинки. Від нанесеного удару, потерпілому заподіяно легкі тілесні ушкодження у виді: гематоми нижньої повіки, закритої травми носа.

Про день та час розгляду провадження у порядку апеляційної процедури учасників провадження було проінформовано, при цьому клопотання про відкладення не надійшло, а їх участь в розгляді провадження судом апеляційної інстанції при перевірці судового рішення, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вислухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав повністю апеляційну прокурора Сидоренка І.А., та частково апеляційну скаргу прокурора Пось С.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України за обставин, викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації його дій в поданій апеляційній скарзі не оспорюються.

Дії ОСОБА_4 за ст. 125 ч. 1 КК України кваліфіковані вірно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, висновок органу пробації про те, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі не становить високої небезпеки для суспільства, обставину, що пом'якшує покарання, а саме щире каяття, обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції призначив ОСОБА_4 покарання за вчинений злочин у виді виправних робіт і дійшов висновку, що таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Однак призначаючи такий вид покарання суд допустив порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність, оскільки таке покарання у даному випадку застосоване бути не може з таких підстав.

Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.

Частиною 1 статті 57 КК України встановлено, що покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Пунктами 12, 13 вищевказаної постанови передбачено, що відповідно до ст.57 КК виправні роботи можуть бути призначені, як правило, особам, котрі вчинили менш небезпечні злочини і не потребують ізоляції від суспільства. Виправні роботи призначаються тільки працюючим і відбуваються за місцем роботи засуджених. Призначаючи покарання у виді виправних робіт (ст. 57 КК) чи службового обмеження, суд зобов'язаний визначити розмір відрахувань із заробітку або грошового забезпечення засудженого. Відсутність вказівки на цей розмір є підставою для скасування вироку.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що обвинувачений ОСОБА_4 є приватним підприємцем, офіційного місця роботи не має, стабільного заробітку не отримує, а відтак, покарання у виді виправних робіт не може бути виконане, оскільки таке покарання відбувається лише за певним місцем роботи обвинуваченого.

З огляду на такі обставини, не можуть бути виконані грошові відрахування із суми заробітку обвинуваченого.

Отже, враховуючи те, що покарання у виді виправних робіт не може бути застосовано до ОСОБА_4, який не має офіційного місця роботи, колегія суддів, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, вищенаведених даних про особу обвинуваченого, зважаючи на вимоги апеляційних скарг прокурорів, дійшла висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

З цих підстав вирок суду підлягає зміні в частині призначеного обвинуваченому покарання на підставі п.4 ч.1 ст.408, п.4 ч.1 ст.409 КПК України, оскільки така зміна не погіршує його становище.

Підстави для скасування вироку та ухвалення апеляційним судом нового вироку, з урахуванням положень ст.420 КПК України, у даному випадку відсутні, а тому апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 у цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, п.4 ч.1 ст.408, п.4 ч.1 ст.409 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Сумської області Сидоренка І.А. задовольнити у повному обсязі, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 – частково.

Вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 05 грудня 2017 року відносно ОСОБА_4 в частині призначеного покарання змінити.

Пом’якшити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.125 КК України та вважати засудженим до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі 3-х місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_6. ОСОБА_7.