Постанова № 73360291, 12.04.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м.Суми

Справа №592/2878/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/407/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач – ОСОБА_4,

представник відповідача – ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2017 року в складі судді Труханової Л.М., ухваленого у м. Суми,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.08.2012 року у розмірі 13774,79 грн. та судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 09.08.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, за умовами якого позивач надав позичальнику кошти у розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, що може бути змінений банком, на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом №СП – 2010 – 256 від 06.03.2010 року та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, який є договором приєднання, що підтверджується підписом у заяві. Позичальник взяті на себе кредитні зобов’язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 31.12.2015 року, виникла заборгованість – 13774,79 грн., яка складається з: 1362,45 грн. - заборгованість за кредитом; 8530,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2750,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 632,13 грн. - штраф (процентна складова). Відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов’язань, що і стало підставою звернення до суду.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.12.2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 1904,75 грн., яка складається з наступного: 1362.45 грн. – заборгованість за кредитом, 542,30 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 1378,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині зменшення розміру заборгованості по відсоткам, а також в частині відмови у стягненні пені та штрафів, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та постановити нове про задоволення позову в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, вирішити питання судових витрат.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вимог банку у повному обсязі, оскільки заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком кредитний договір, який є договором приєднання, що підтверджується підписом у заяві, та в яких визначені розмір та підстави стягнення заявлених у позові розміру відсотків та штрафів. Крім того, відсутність кредитної заборгованості у заявленому розмірі відповідачем спростовано не було, а його згода із зазначеними умовами кредитування також підтверджується частковим погашенням заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Вказує, що сторонами по справі не було досягнуто домовленості у письмовій формі щодо відсотків за користування кредитом та відповідальності у разі неналежного виконання кредитного зобов’язання, тому висновки суду ґрунтуються на вимогах закону.

Представник банку в судовому засіданні доводи скарги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідач заперечив на апеляційну скаргу і просив рішення залишити без змін.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі було укладено кредитний договір, але у встановленій законом формі ними не було досягнуто домовленості щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами та відповідальності у разі неналежного виконання умов кредитного договору. Тому стягненню підлягають лише тіло кредиту та відсотки за користування кредитними коштами на рівні облікової ставки НБУ відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

В частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту рішення суду не оскаржується і тому відповідно о ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Проте повністю з таким висновком місцевого суду в оскарженій частині рішення колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи, що 09.08.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 відбулось підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. У розділі визначення бажаного кредитного ліміту по платіжній картці кредитка «Універсальна» розмір кредитного ліміту не зазначено (а.с. 6).

Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне – «Я согласен(-на) с тем, что данное заявление вместе с Памяткой клиента, Условиями и Правилами предоставления банковских услуг, а также Тарифами составляют между мной и банком договор о предоставлении банковских услуг. Я ознакомился(-ась) и согласен(-на) с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг, а также Тарифами банка, которые были предоставлены мне в письменном виде. Устовия и Правила предоставления банковских услуг размещены на официальном сайте ПриватБанк www.privatbank.ua. Я обвязуюсь исполнять требования Условий и Правил предоставления банковских услуг, а также регулярно ознакомляться с их изменениями на сайте Приватбанка www.privatbank.ua».

Номер виданої кредитної картки, термін її дії та з якими саме затвердженими Умовами і правилами, Тарифами був у письмовому вигляді ознайомлений ОСОБА_4 та дав згоду у анкеті-заяви не зазначено.

Додані банком до позовної заяви копії Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» на містить ознак часу її затвердження, а Витяг з Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом №СП – 2010 – 256 від 06.03.2010 року (далі Умови і правила), ОСОБА_4 не підписані.

Представлений до позову банком розрахунок кредитної заборгованості станом на 31.12.2015 року складає – 13774,79 грн., з яких: 1362,45 грн. - заборгованість за кредитом; 8530,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2750,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 632,13 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно цього розрахунку відповідач почав використовувати кредитні гроші 10.08.2012р. шляхом зняття коштів з використанням кредитної карти «Універсальна 55 днів» № 4149437727790147 з терміном дії по квітень 2016р.

В судовому засіданні представник відповідача також підтвердив, що останній користувався кредитними коштами шляхом їх зняття з використанням карти.

В період з 10.08.12 по 31.12.12 банком нараховувалися проценти у розмірі 36% річних, з 08.02.13 по 31.08.14 банк самостійно зменшив проценти за користування кредитом до 30% річних, а починаючи з 01.09.14 по 31.03.15 в односторонньому порядку збільшує процентну ставку до 34,8% річних, а з 01.04.15 по 30.10.15 до 42,3% річних. За таким порядком нарахування процентів, згідно представленого банком розрахунку, сума заборгованості по процентам стала складати - 8530,21 грн.

Представлені банком накази шаблон №906 СП-2010-256 від 06.03.2010 "ПРо затвердження Умов і Правил надання банківських послуг для ПриватБанка і усіх дочірніх з банків"; №906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 "Про важливі зміни у процедурі оформлення і тарифів по кредитним картам в Приватбанку (Україна, Грузія) і А-Банку"; № 906 СП-2015-6552838 від 18.02.2015 "Про актуалізацію тарифів по картам "Універсальна", "Універсальна Gold, карті Юниора і елітних картах" свідчать проте, що дійсно у 2010 році банком були затверджені Умови і правила, які позивачем долучені до позову, а також, що з 01.08.2014 по карті «Універсальна» ПриватБанку відбулось збільшення базової % ставки в місяць з 2,5% до 2,9%; з 01.04.2015 з 2.9% до 3.6%.

Але ці накази не передбачали зміні процентної ставки за користування кредитом із застосуванням карти "Універсальна 55 днів", бо із змісту наданих наказів зміна розміру фіксованої процентної ставки була передбачена до конкретного виду карти ПриватБанку, а саме, для карток "Універсальна", Універсальна Gold", для виду карти "Універсальна 55 днів" така зміна розміру базової відсоткової ставки не була передбачена.

Отже, належних доказів щодо проведення змін базової відсоткової ставки по карті отриманої відповідачем банком не надано.

Згідно представленого розрахунку заборгованості, починаючи з 09.08.2012 по 30.10.2015, банком процента ставки змінювалась з 36% до 30%, а потім зростала до 34,8% і 43,2%. Відповідно до представленої Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка не підписана відповідачем, базовий розмір процентної ставки в місяць становить 3% або 36% річних.

Доказів узгодження з відповідачем фіксованої процентної ставки за користування кредитом зазначеної у представленій банком Довідці про умови кредитування( у підписаній відповідачем заяві-анкеті приводиться тільки "Тарифи банку"), а також про зміну цієї процентної ставки у порядку визначеному Умовами і правилами, суду не надано.

Апеляційний суд не бере до уваги представлену банком інформацію про кредитну карту №4149437727790147, бо в суді представник підтвердив, що саме скріншот відображає назву карти, видану банком відповідачу за кредитним договором продукту, а саме, кредитної карти "Універсальна 55 днів".

Сторони не заперечили, що спірний вид кредиту є споживчим, оскільки кредитні кошти були використані на споживчі цілі.

Підставами позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, який було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку, та стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсоткам за користування кредитними коштами, а також штрафних санкцій, визначених відповідно до вказаних Умов і правил, а також Тарифів банку.

Згідно п. 2.1.1.2. долучених до позовної заяви Умов і правил, передбачено, що для надання послуг банку клієнту видається картка, її вид визначений у Пам’ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладає договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки, вказаної у заяві. Після отримання банком необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку пред’явлених документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карку. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Як визначено термінами та поняттям Умов і правил: п.1.1.1.33 заява - анкета про надання послуг - звернення клієнта до банку про відкриття йому банківського рахунку або надання інших банківських послуг на умовах даних Умов і правил; п.1.1.1.46. кредитна карта - платіжна карта з встановленим кредитом; п.1.1.1.91. тарифи - розмір винагороди на послуги банку, є невід'ємною частиною договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що клієнт повідомляється відповідно з даними Умовами і правилами.

Відповідно до п. 1.1.3.1.4 та п.1.1.3.2.3 Умов і правил банк нараховує проценти на поточний щоденний залишок коштів, розміщених клієнтом на картрахунку, відповідно до Правил і Тарифів банку. Банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. Банк, за виключенням випадків змін розміру надання кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не пізніше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, в тому числі в у виписці по картрахунку відповідно до п.1.1.3.1.9., якщо на протязі 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, вважається, що клієнт прийняв нові умови.

За змістом п.2.1.1.2.4. Умов і правил підписання даного договору є безумовна згода клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого банком

Отже, викладеними у представлених банком Умовах і правилах визначено порядок надання банківських послуг, що передбачає обов’язковість укладання договору у письмовій форми шляхом підписання клієнтом складових такої форми кредитного договору, а саме: заяви, пам’ятки, довідки про умови кредитування.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакція, що діяла на час підписання відповідачем анкети-заяви - 09.08.12, було передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством

Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

У своєму рішенні від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 Конституційний суд України дійшов висновку, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою, тому положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до положень ст.ст. 1054, 1055, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частинами 1, 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1,2 ст. 207 ЦК України в редакції на час підписання відповідачем анкети-заяви, було передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Слід зазначити, що частинами 2 ст. 1055 та ч.3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Умови договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Викладеними нормами матеріального закону визначені істотні умови і порядок укладення споживчого кредитного договору, а саме розмір суми кредиту, умови його надання, сплати процентів за користування кредитом, які визначаються при укладенні сторонами договору шляхом складення його в письмовій формі, що підписується сторонами.

Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ст.634 ЦК України договір приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може були укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, договір приєднання є видом договорів цивільного законодавства, особливість якого полягає у тому, що у розробці його умов приймає участь лише одна сторона, в даному випадку банк, а інша - позбавлена такої можливості. Але ознака такого договору – це відсутність у сторони, що приєднується можливості приймати участь у визначені умов договору, але сторона, яка приєднується до умов викладених у формулярах або інших стандартних формах, не позбавлена законом права висловити своє приєднання своїм підписом, чим здійснює підтвердження своєї згоди приєднання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заявлених вимог у позові, дотримуючись засад змагальності у цивільному судочинстві.

Аналіз приведених норм матеріального права вказує, що правочин по укладенню кредитного договору вчиняється сторонами в письмовій формі, яким узгоджуються розмір кредиту, процентів за користування кредитом, у забезпечення виконання кредитного зобов’язання узгоджуються питання застосування до позичальника, в разі невиконання ним своїх зобов’язань, застосування неустойки (пені, штрафу) у розмірі визначеному кредитним договором, підписаному сторонами.

Представлена банком анкета-заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку, підписана відповідачем, не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру процентів за користування кредитом та розміру неустойки.

А представлені банком Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов і правил, які не підписані ОСОБА_4, не доводять про досягнення між сторонами по справі домовленості щодо чіткого визначеного розміру процентів за користування кредитом, розміру пені, штрафу на умовах визначеними цими документами.

Оскільки договір приєднання передбачає право особи приєднатися до запропонованих умов, встановлених однією стороною, в даному випадку - банком, викладених в Умовах і правилах, Тарифах про умови кредитування, на що посилається у позові та апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», але враховуючи предмет укладення такого договору - споживчі цілі, договір приєднання до Умов і правил має ознаки змішаної форми договору приєднання та споживчого кредитного договору, і тому повинен відповідати приписам ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", які передбачають зазначення у кредитному договорі: суми кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством. Крім того, у таких договорах забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що укладення змішаної форми споживчого кредитного договору шляхом приєднання до Умов і правил повинно здійснюватись у письмовій формі із підписанням сторонами як самого договору, так і додатків до нього, як невід'ємних його частин, як це визначено і заявою-анкетою, так і самими Умовами і правилами.

В судовому засіданні, банк на власний розсуд з 01.01.13 зменшує процентну ставку за користування кредитом з 36% річних до 30% річних, а потім в порушення існуючої відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України заборони в односторонньому порядку збільшення фіксованої процентної ставки, з 01.09.14 збільшує її до 34,8%, а з 01.04.15 до 43,2%.

Враховуючи, що у заяві-анкеті не відображено з якими Умовами і правилами та Тарифами було письмово ознайомлено відповідача під час підписання ним заяви-анкети, місцевий суд обґрунтовано визнав про відсутність домовленості між сторін про розмір фіксованої базової процентної ставки за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

За змістом ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, у разі відсутності погодження сторонами кредитного договору у письмовій формі умов договору щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, щодо забезпечення виконання зобов'язання, позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків за користування кредитом у розмірі на рівні облікової ставки НБУ, а законні підстави для стягнення суми пені та штрафу відсутні.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості, яка складається з тіла кредиту та відсотків, визначених на рівні облікової ставки НБУ, та про відсутність підстав для стягнення пені та штрафів.

Проте, місцевий суд, визначаючи розмір відсотків, не звернув уваги, що позикодавець має право на отримання відсотків за ввесь час користування кредитними коштами, та помилково обрахував відсотки лише за період з 14.05.2013 року по 31.12.2015 року.

Отже, за період з 11.09.2012 року по 13.05.2013 року розмір відсотків за користування кредитними коштами, що підлягає стягненню з відповідача на користь банка, становить 20,89 грн., а саме: за період з 11.09.2012 по 31.10.2012 – 0,11 грн. (10,00 грн.х7,5%:360х51 день), 09.11.2012 – 0,01 грн. (50,17 грн.х7,5%:360х1 день), 11.11.2012 – 12.11.2012 – 0,03 грн. (60,17 грн.х7,5%:360х2дня), 14.11.2012 – 15.11.2012 – 0,05 грн. (126,91Х7,5%:360х2дня), 17.11.2012 – 21.11.2012 – 0,10 грн. (96,91грн.х7,5%:360х5днів), 23.11.2012 – 08.12.2012 – 0,42 грн. (126,91грн.х7,5%:360х16днів), 10.12.2012 – 0,04 грн. (186,91грн.х7,5%:360х1день), 12.12.2012 – 13.12.2012 – 0,08 грн. (196,91х7,5%:360х2дня), 15.12.2012 – 16.12.2012 – 0,11 грн. (270,17грн.х7,5%:360х2дня), 18.12.2012 – 07.02.2013 – 3,25 грн. (300,17грн.х7,5%:360х52дня), 09.02.2013 – 25.02.2013 – 0,35 грн. (97,93грн.х7,5%:360х17днів), 27.02.2013 – 25.03.2013 – 4,87грн. (866,52грн.х7,5%:360х27днів), 27.03.2013 – 04.04.2013 – 2,21 грн. (1177,72грн.х7,5%:360х9днів), 06.04.2013 – 08.04.2013 – 0,76 грн. (1217,72грн.х7,5%:360х3дня), 10.04.2013 – 0,26 грн. (1257,72 грн.х7,5%:360х1день), 11.04.2013 – 12.04.2013 – 0,53 грн. (1267,72грн.х7,5%:360х2дня), 14.04.2013-09.05.2013 – 6,92грн. (1277,87грн.х7,5%:360х26днів), 11.05.2013 – 12.05.2013 – 0,54 грн. (1287,87грн.х7,5%:360х2дня), 13.05.2013 – 0,25 грн. (1181,25грн.х7,5%:360х1день).

Таким чином, розмір відсотків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 563,19 грн. (542,30+20,89).

Також, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь банку судовий збір за подання позову у повному обсязі, порушивши засади пропорційності відшкодування судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України, із ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню у відшкодування фактично понесених судових витрат за подання позову 192,64 грн. та за подання апеляційної скарги 3,64 грн.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості по процентам за користування кредитними коштами та в частині розподілу судових витрат, через порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, підлягає зміні з ухваленням нової постанови в цій частині.

В частині відмову у задоволенні вимог банку про стягнення пені та штрафів, рішення суду постановлене та підставі всебічного і повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в цій частині.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2017 року змінити в частині визначення розміру заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, збільшивши її розмір до 563 грн. 19коп, та розподілу судових витрат.

В частині відмови у задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» про стягнення пені та штрафів, - рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову 194 грн. 64 коп. та за подання апеляційної скарги 3 грн. 64 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 13 квітня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.І. Собина

ОСОБА_6