Ухвала суду № 73358797, 04.04.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18002/16-ц Провадження № 2-з/638/176/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого: судді Шишкна О.В.,

за участю секретаря Голуб Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ворота», 3-тя особа – товариство з обмеженою відповідальністю торговельно-промислова фірма «Бекар ЛТД» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова знаходиться названа позовна заява.

Позивач звернувся до суду із заявою, якою просив вжити заходи забезпечення позову до набрання чинності рішенням у даній справі, заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1, що складає з п’яти житлових кімнат житловою площею 148.5 кв.м., загальною площею 247,9 кв.м., заборонити органам та посадовим особам, які здійснюють державну реєстрацію, реєстрацію відчуження у будь-який спосіб квартири АДРЕСА_2, що складає з п’яти житлових кімнат житловою площею 148,5 кв.м, загальною площею 247,9 кв.м., до набрання судовим рішенням законної сили уданій справі, а також вжити заходи забезпечення позове шлях їм накладення арешту на квартири АДРЕСА_2, що складається з п’яти житлових кімнат житловою площею 148,5 кв.м, загальною площею 247,9 кв.м., до набрання судовим рішенням законної сили у даній справі.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову саме таким шляхом позивачем вказано про те, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Банк золоті ворота» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно - промислової фірми «Бекар ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави, позовні вимоги ПАТ «Банк золоті ворота» - задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 260 від 09.07.2007 про надання споживчого кредиту у розмірі 146551,02 дол. США (еквівалент 2330101,28 грн.) та 1412646,73 грн., а всього 3742748,01 грн., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом 136455,94 дол. США (еквівалент 2169593,64 грн.) та 655170,46 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками 10095,08 дол. США (еквівалент 160507,64 грн.) та 268818,71 грн.; пеня за кредитом та відсотками, розрахована за період з 27.01.2012 по 26.01.2015 488657,56 грн.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОСОБА_2 ВОРОТА» за договором № 260 від 09.07.2007 про надання споживчого кредиту у розмірі 146 551,02 дол. США (еквівалент 2 330 101,28 грн.) та 1 412 646,73 грн., а всього 3 742 748,01 грн., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом 136 455,94 дол. США (еквівалент 2 169 593,64 грн.) та 655 170,46 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками 10 095,08 дол. США (еквівалент 160 507,64 грн.) та 268 818,71 грн.; пеня за кредитом та відсотками, розрахована за період з 27.01.2012 по 26.01.2015 488 657,56 грн., звернуто стягнення на предмет застави за договором застави № 10-091 від 19.08.2010 року з урахуванням усіх змін до нього, укладений між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОСОБА_2 ВОРОТА» та Товариство з обмеженою відповідальністю торговельно-промислова фірма «Бекар ЛТД», а саме: належні йому на праві власності товари в обороті, які зазначені в Додатку до договору застави № 10-091 від 19.08.2010 року на користь ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОСОБА_2 ВОРОТА» на продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за ціною, визначеною за згодою сторін або на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Як стало відомо позивачу, за час перебування зазначеного позову в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова, ПАТ «ОСОБА_2 ВОРОТА», в процедурі його ліквідації - проводить конкурси з реалізації іпотечного майна або які знаходяться в заставі, та на підставі цих конкурсів передає (відступає) право грошової вимоги за кредитними зобов’язаннями та право за зобов'язанням із його забезпечення до третіх осіб, про що я отримав листа від ПАТ «ОСОБА_2 ВОРОТА».

В забезпечення кредитного договору № 260 від 09.07.2007 р. був укладений іпотечний договір № 07-190 від 09.07.2007 р., відповідно якого іпотечне майно є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_3, що належала позивачу на підставі свідоцтва про право власності № 88/12 від 12.06.2007 р., виданого виконкомом Дзержинської районної ради м. Харкова та у якій я проживав разом зі своєю родиною.

Під час судових засідань позивачу стало відомо, що нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1, що складає з п’яти житлових кімнат житловою площею 148,5 кв.м. загальною площею 247,9 кв.м.), було передано ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» відповідно до іпотечного договору між ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» № 13-012 від 30.01.2016 р.

Згодом, позивачу стало відомо, що 22.03.2016 року між ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» та ТОВ «ФК Горизон» був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 13-012 від 30.01.2016 р., відповідно якого ТОВ «ФК Горизонт» прийняв всі права та обов’язки за зазначеним іпотечним договором.

21.12.2017 р., відповідно до наявної у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником вищезазначеної спірної квартири, не враховуючи на наявність заборон на розпорядження майном, стала ОСОБА_4.

Таким чином, ТОВ «ФК Горизон», яка відповідно до довідки з ЄДРРПМ є іпотекодержателем, за договором іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_4, накладає та знімає заборони на розпорядження вищезазначеним нерухомим майном за власними інтересами, не дивлячись на те, що зазначена квартира є предметом спору.

Як стверджує заявник, у спірній квартирі досі знаходяться його особисті речі, коштовності, певна сума грошей, документи, однак він не має можливості з травня 2017 р. потрапити до квартири, у зв’язку з тим, що невідомі особи змінили замок. По зазначеним обставинам зареєстрована заява про вчинення кримінального правопорушення, яка зареєстрована в ЄРДР.

За ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про забезпечення позову, за ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як роз'яснено судам у постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, зокрема у пункті 4 зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Отже, застосування заходу забезпечення позову спрямоване, в першу чергу, на запобігання несумлінних дій відповдіача, який за час розгляду справи можк приховати майно, продати його, знищити або знецінити, або іншим чином перешкодити виконанню імовірного судового рішення.

Розглядаючи дану заяву, суд дійшов висновку про необхідність незастосування заходів забезпечення позову, оскільки відмова у задоволенні заяви може ускладнити виконання рішення в майбутньому.

З огляду на те, що предметом даного позову є визнання недійсним кредитного договору, а майно, яке передано у заставу є предметом іншого договору, який не оспорюється, то суд вважає обраний спосіб, на який посилається позивач, недоречним.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити заявнику в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки даний вид забезпечення може призвести до порушення нормальної діяльності підприємств, окрім того, даний вид забезпечення прямо непередбачений законом, доводів,які б переконали суд у тому,що у разі задоволення даного клопотання, рішення буде неможливе до виконання або не вжиття заходів ускладнить його виконання не надано суду.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 263-264 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з моменту її постановлення. Строк оскарження ухвали може бути поновлено у разі подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Суддя: О.В. Шишкін