Постанова № 73357555, 10.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1594/17 Номер провадження 22-ц/786/699/18Головуючий у 1-й інстанції Даценко В. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.,

За участю секретаря судового засідання – Колодюк О.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Першої Лубенської державної нотаріальної контори, Управління Держгеокадастру у Лубенському районі Полтавської області, територіальної громади Таранденцівської сільської ради Полтавської області, Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 січня 2018 року, ухваленого у період часу з 14:45:52 год. до 15:27:55 год. 22 січня 2018 року, під головуванням судді Даценко В.М.,-

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В червні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322887000:07:003:0047 ПЛ №094207 від 13 серпня 2003 року, виданий ОСОБА_4 на підставі розпорядження Лубенської райдержадміністрації від 03 липня 2003 року.

Підстави позову вмотивовувала тим, що 09 липня 2002 року ОСОБА_4, яка була тіткою позивача, склала заповіт, згідно умов якого заповіла позивачу земельний пай за сертифікатом №0217945 від 20 грудня 1996 року. 13 серпня 2003 року на підставі розпорядження Лубенської райдержадміністрації від 03 липня 2003 року №303 взамін сертифікату серії ПЛ №0217945 від 20 грудня 1996 року був виготовлений Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,96 га серії ПЛ №094207.

27 серпня 2004 року ОСОБА_4 померла. Після смерті ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку згідно Державного акту на право власності серії ПЛ №094207 від 13 серпня 2003 року успадкував відповідач ОСОБА_3

Також позивач вказувала, що в ході судових спорів між сторонами було встановлено, що при оформленні Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №094207 від 13 серпня 2003 року було допущено описку – неправильно зазначено кадастровий номер. Внаслідок цього, оскільки нотаріус не зміг встановити, що земельна ділянка охоплюється заповітом, і видав свідоцтво про право на спадщину за законом на позивача, позивач, являючись спадкоємцем за заповітом цієї земельної ділянки, була позбавлена законно належного їй права на успадкування.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 січня 2018 року у задоволенні ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Першої Лубенської державної нотаріальної контори, Управління Держгеокадастру у Лубенському районі Полтавської області, територіальної громади Таранденцівської сільської ради Полтавської області, Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку – відмовлено.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодилася позивач ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Апелянт вважає висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Також вважає, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив спір.

Доводи апеляційної скарги вмотивовує підставами позову. Вказує на те, що при виготовленні державного акту на земельну ділянку за сертифікатом, на який померла ОСОБА_4 мала заповідальне розпорядження на користь позивача, була допущена суттєва помилка, яка полягала у тому, що було закріплено право власності померлої ОСОБА_4 на зовсім іншу земельну ділянку, якої не було на території Таранденцівської сільської ради, з кадастровим номером 532288700:07:003:0047. Державний акт по своїй суті є одностороннім правочином.

Також вказує, що дана помилка була виправлена вже після виготовлення свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВСЕ від 23 листопада 2005 року, в якому теж було зазначено кадастровий номер земельної ділянки 532288700:07:003:0047, а правильний кадастровий номер – 532288000:07:004:610 вказано лише після перереєстрації відповідачем в Управління Держгеокадастру в Лубенському районі.

Вважає необґрунтованим висновок суду про недоведеність причинно-наслідкового зв’язку мж такою помилкою та неможливістю реалізації мною права на спадкування за заповітом.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

ОСОБА_3 надав заперечення на апеляційну скаргу, у яких вказує на те, що відсутній факт порушення прав позивача, оскільки спадкодавець заповідала не саму земельну ділянку, а право на земельну частку (пай), яким володіла на підставі сертифікату.

Вважає рішення цілком законним та обґрунтованим, прохає апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин:

Судом встановлено, що 09 липня 2002 року тітка позивача ОСОБА_4 склала заповіт, згідно умов якого заповіла ОСОБА_2 належний їй на підставі свідоцтва серії ПЛ №0217945 від 20 грудня 1996 року земельний пай.

13 серпня 2003 року на підставі розпорядження Лубенської райдержадміністрації від 03 липня 2003 року № 303 взамін сертифікату серії ПЛ № 0217945 від 20 грудня 1996 року ОСОБА_4 був виготовлений Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,96 га серії ПЛ №094207.

Вказаний Державний акт був за життя отриманий ОСОБА_4

Встановлено, що при виготовленні Державного акту на земельну ділянку серії ПЛ №094207 від 13 серпня 2003 року було допущено описку – невірно зазначено кадастровий номер.

Після смерті спадкодавиці ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку на підставі Державного акут на право власності на земельну ділянку серії №094207 від 13 серпня 2003 року успадкував ОСОБА_3. Останньому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ВСЕ №332774 від 23 листопада 2005 року.

доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позивач не довела того факту, що внаслідок помилки у державному акті були порушені належні їй спадкові права.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що спадкова справа на майно померлої 27 серпня 2004 року ОСОБА_4 заведена 23 лютого 2005 року за номером 109/2005 на підставі заяви про прийняття спадщини за заповітом від ОСОБА_2 ( позивача у справі).

Згідно постанови про відмову у вчинення нотаріальної дії ( а. с 59) у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім’я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,96 га, що знаходиться на території Тарандинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області відмовлено з тих підстав, що у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на вказане майно.

Відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

З прийняттям нового Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ст. 125 Земельного кодексу України). Право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ст. 126 Земельного кодексу України).

Якщо рішення про передачу у власність земельної ділянки прийняте до 01 січня 2002 року, то громадяни мали право переоформити право власності на земельну ділянку на підставі зазначеного рішення та свідоцтва про спадщину.

Нормами статті 1218 ЦКУ передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (день смерті або день оголошення померлим).

Оскільки після виділення в натурі земельної ділянки право на земельну частку (пай) зникає, воно не може бути успадковане.

Тому після отримання державного акту власник земельної ділянки мала скористатися встановленим ст. 1254 ЦКУ правом на внесення змін до заповіту. В протилежному випадку спадкування земельної ділянки буде здійснюється за законом.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Судом встановлено, що у 2003 році ОСОБА_4 самостійно реалізувала належне їй на підставі сертифікату право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), отримавши у приватну власність земельну ділянку (пай).

Померла ОСОБА_4 27 серпня 2004 року. За життя змін до заповіту не вносила.

З урахуванням викладеного, оскільки померла ОСОБА_4 за свого життя, отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку, що передбачає виділ її в натурі, втратила право на земельну частку (пай), а заповідальне розпорядження щодо майна, яке вибуло з її володіння у заповіті від 09 липня 2002 року не свідчить про порушення внаслідок помилки, яка мала місце у кадастровому номері при виготовлені документації на земельну ділянку, спадкових прав ОСОБА_2.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 січня 2018 року не встановлено.

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтом судові витрати відшкодуванню не підлягають. Відповідачем вимоги про відшкодування судових витрат на стадії апеляційного розгляду не заявлялись.

Керуючись ст. ст. 374 ч. 1 п.1, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення (у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи – з дня складення повного судового рішення), шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, у випадках, передбачених нормами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 10 квітня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ ОСОБА_6

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1