Рішення № 73356517, 06.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/10989/17

Провадження № 2/520/2382/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Огренич І.В.

при секретарі - Бусленко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ГУНП в Одеській області, ОСОБА_4 управління державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди завданої бездіяльністю органів досудового розслідування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом та просять суд ухвалити рішення, яким стягнути з Держави Україна, шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України на їх користь, у відшкодування моральної шкоди по 10000 (десять тисяч) гривень кожному з позивачів. При цьому позивачі посилаються на те, що слідством Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР №12014160480004695 від 14 листопада 2014 року та приєднаного кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄДРСР №12014160030000581 від 14 листопада 2014 року, за фактом скоєння 13 листопада 2014 року злочину, а саме нанесення йому тілесних ушкоджень. Позивач зазначив, що досудове слідство до теперішнього часу триває, слідчі дії не проводяться, тобто строк досудового розслідування складає 34 місяця, що ніяк не розуміється з поняттям законодавця-розумний строк досудового розслідування, у зв’язку з чим він неодноразово звертався до суду зі скаргами, які були задоволені, а тому він вимушений звернутись до суду з даним позовом.

У судове засідання позивачі не з’явились, повідомлялись, позивач ОСОБА_3, який також є представником позивачки ОСОБА_1 та позивачка ОСОБА_2, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач: представник ОСОБА_4 управління Національної Поліції в Одеській області до судового засідання не з'явився, повідомлявся надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. Крім того, 30 січня 2018 року представник відповідача - ОСОБА_5 надав до суду Відзив на позовну заяву в яких також просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач: представник ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Одеській області у судове засіданні не з’явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з п.п. 9 п. 1 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як встановлено у судовому засіданні, слідством Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР №12014160480004695 від 14 листопада 2014 року та приєднаного кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄДРСР №12014160030000581 від 14 листопада 2014 року. В вказаному провадженні позивач ОСОБА_3 є потерпілим.

В заяві вказано місце скоєння злочину, осіб яки вчинили злочин, вказано факт скоєння злочину та надано копії підтверджуючих документів.

Відомості про кримінальний злочин за заявою ОСОБА_3 внесено до ЄРДР №12014160480004695 від 14 листопада 2014 року, за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Згідно ст. 28 КПК України визначено поняття проведення досудового розслідування у розумні строки. Критеріями для визначення розумних строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим своїх повноважень.

Однак, в порушення ст. 28 КПК України, досудове слідство триває до теперішнього часу, у зв’язку з чим позивач неодноразово звертався до суду зі скаргами на бездіяльність слідчого.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2016 року по справі №520/4333/16-ц було задоволено позов ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої бездіяльністю органів досудового розслідування у ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР №12014160480004695 від 14 листопада 2014 року. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2017 року, яке набрало законної сили, рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2016 року було змінено в частині розміру стягнутої моральної шкоди, в решті залишено без змін.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої бездіяльністю органів досудового розслідування у ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР №12014160480004695 від 14 листопада 2014 року також були задоволені.

Крім того, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року, скарга позивача ОСОБА_3 була задоволена та визнано бездіяльність слідчого щодо неповідомлення потерпілого з результатами розгляду клопотання-незаконною, та зобов’язано слідчого ознайомити потерпілого з постановою від 03 серпня 2017 року за результатами розгляду його клопотання від 24 липня 2017 року в рамках кримінального провадження №12014160480004695.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди ними органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси визнавалась незаконною бездіяльність слідчих органів стосовно кримінального провадження №12014160480004695 за яким позивач ОСОБА_3 був визнаний потерпілим, то суд приходить до висновку, що відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Положеннями п. 10-1 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року роз'яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, то при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевою самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган мас бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд мас притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Проаналізувавши встановлені обставини по даній справі, що стосуються наявності порушених нормальних життєвих зв'язків позивача та враховуючи ті зусилля, які позивач ОСОБА_3 доклав для з'ясування питання розгляду слідчими органами його заяви, за якою слідчим СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014160480004695 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, суд вважає доведеними обставини наявності душевних страждань, яких позивач ОСОБА_3 зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою працівників правоохоронних органів щодо нього, однак розмір моральної шкоди, визначений в позовній заяві, є завищеним, а тому вважає за можливе стягнути на користь позивача ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, що на думку суду відповідає вимогам розумності і справедливості.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльністю посадових осіб СВ Київського ВП у м. Одесі, завдано моральної шкоди саме позивачу ОСОБА_3, вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд визнає безпідставними, а тому не підлягаючими задоволенню, оскільки останніми не надано належних та допустимих доказів та не зазначено конкретних обставин справи і наслідків, що наступили для них внаслідок бездіяльності посадових осіб.

При цьому, суд не враховує Відзив представника відповідача ОСОБА_4 управління Національної Поліції в Одеській області, так як вважає його таким, що не заслуговує на увагу, оскільки незаконна бездіяльність працівників правоохоронних органів, яка встановлена судовими рішеннями, підриває довіру населення та сприяє формуванню у громадян негативного ставлення до даних структур.

При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст.10,12,13,18,81,247,258,259,273 ЦПК України, ст.ст.23,1174 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна, шляхом списання Казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН:НОМЕР_1, який проживає за адресою: 65113, м. Одеса, вул. Новгородська, 26-Г у відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) гривень, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Огренич І. В.