Рішення № 73355791, 04.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/13446/17

Провадження № 2/520/3175/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2018 року Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Васильків Олени Василівни,

секретар судового засідання – Дідур Ганна Сергіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу "Саратська центральна районна лікарня" про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку, суд, -

встановив:

06.11.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просить стягнути з КЗ "Саратська центральна районна лікарня" заборговану компенсацію за невикористані нею дні щорічної відпустки у розмірі 32 908,32 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати /компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки/ відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у розмірі 40 534,11 грн.; зобов'язати відповідача розрахувати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та стягнути вказані кошти.

При цьому позивач посилається на те, що вона з 01.08.1986 року працювала в КЗ «Саратська центральна районна лікарня» на посаді лікаря-педіатра та 31.10.2013 року її було звільнено в зв’язку з переводом до КЗ «Саратський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», однак при звільненні не було здійснене перерахування компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, що суттєво порушує права позивача, в зв’язку з чим вона змушена звернутися до суду із позовом.

07.11.2017 року ухвалою суду провадження у справі відкрито.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з п.п. 9 п. 1 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

18.01.2018 року в зв’язку з змінами цивільного процесуального законодавства судом ухвалено цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу "Саратська центральна районна лікарня" про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. З огляду на імперативний характер положень ч.1 ст. 274 ЦПК України заперечення представника відповідача щодо розгляду справи не у спрощенному провадженні, суд вважає неспроможними.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з’явилась. Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судових засіданнях 30.11.2017 року та 28.02.2018 року позовні вимоги підтримували, в подальшому до судового засідання не з’явились. 04.04.2018 року представником позивача ОСОБА_2 до суду подано клопотання, в якому він позовні вимоги підтримує, просить задовольнити в повному обсязі та розглянути справу за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні 30.11.2017 року заявила клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, в подальшому до судового засідання не з’явилась. Зі сторони відповідача до суду неодноразово надходили клопотання про відкладення справи, про залучення співвідповідача та заперечення проти розгляду справи у спрощеному провадженні. До судового засідання 04.04.2018 року представник позивача не з’явилась, за телефоном повідомила, що вчасно прибути до судового засідання не має можливості в зв’язку з технічною несправністю автомобіля. В з'вязку з наведеним суд вважає причини неявки сторони відповідача неповажними.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 01.08.1986 року була зарахована на посаду лікаря-педіатра Колесненської дільничної лікарні; 01.04.2011 року переведена на посаду лікаря-педіатра Кулевчанської АЗП-СМ та 31.10.2013 року звільнена у зв’язку з переводом у КЗ «Саратський районний центр первинної допомоги», що вбачається з копії Трудової книжки ОСОБА_1, серії БТ-І №2819142 /а.с.12-13/.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до керівництва КЗ "Саратська центральна районна лікарня" щодо виплати їй компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з довідкою №57 від 08.07.2015 року, виданою КЗ "Саратська центральна районна лікарня", за період роботи ОСОБА_1 не використала 197 календарних днів щорічної відпустки за періоди: 01.08.97-01.08.98 – 6 к/д; 01.08.07-01.08.08 – 28 к/д; 01.08.08-01.08.09 – 31 к/д; 01.08.09-01.08.10 – 31 к/д; 01.08.10-01.08.11 – 31 к/д; 01.08.11-01.08.12 – 31 к/д; 01.08.12-01.08.13 – 31 к/д; 01.08.13-31.10.13 – 8 к/д /а.с.16/.

Листом КЗ "Саратська центральна районна лікарня" №277 від 03.06.2015 року позивача ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до ст. 89 п. 3 пп.а Бюджетного кодексу України з 2011 року фінансування видатків на охорону здоров’я здійснюється з районного бюджету. До 2011 року фінансування амбулаторій, фельдшерсько-акушерських, фельдшерських пунктів здійснювалось з сільських бюджетів. Так як, основна частина невикористаних відпусток за період до 2011 року, позивачу рекомендовано звернутись за роз’ясненням до Кулевчанської сільської ради /а.с.15/.

В запереченнях проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, наданих до суду 05.02.2018 року сторона відповідача посилається на те, що трудовий договір, за яким ОСОБА_1 працювала в КЗ "Саратська центральна районна лікарня", був укладений між позивачем та Кулевчанською сільською радою, оскільки в період з 01.01.2002 року по грудень 2010 року Кулевчанська дільнична лікарня знаходилась на балансі та фінансуванні Кулевчанської сільської ради Саратського району, позивач отримувала заробітну плату з бюджету Кулевчанської сільської ради, про що свідчить особовий рахунок. При цьому сторона відповідача просила залучити до участі в справі Кулевчанську сільську раду в якості співвідповідача.

Суд погоджується з доводами, викладеними 20.02.2018 року стороною позивача в запереченні на заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, щодо того, що трудовий договір укладався позивачем ОСОБА_1 саме з КЗ "Саратська центральна районна лікарня", від імені якої відповідно до Статуту виступав головний лікар. Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах саме з КЗ "Саратська центральна районна лікарня", суд вважає правомірним та обґрунтованим звернення позивача з вимогами щодо виплати компенсації за весь період саме до відповідача та безпідставним клопотання відповідача про залучення Кулевчанської сільської ради в якості співвідповідача.

Судом досліджено заяву позивача ОСОБА_1, подану нею Головному лікарю КЗ "Саратська центральна районна лікарня" 27.03.2017 року, вхід.№03, щодо відшкодування повної суми компенсації, з урахуванням інфляції та індексації за невикористані відпустки в період роботи в КЗ "Саратська центральна районна лікарня" з 01.08.1986 року по 31.10.2013 року відповідно до довідки №57 від 31.10.2013 року /а.с.23/.

На вказане звернення позивача 06.04.2017 року було надано письмову відповідь, відповідно до якої адміністрація КЗ «Саратська ЦРЛ» повідомила, що не може задовольнити вимоги позивача щодо виплати компенсації в зв’язку з тим, що на 2017 рік кошти на ці виплати не передбачені /а.с.24/.

Зазначену відповідь на звернення позивача суд не приймає до уваги, оскільки відсутність в бюджеті коштів, передбачених для певних виплат, не звільняє відповідача від обов’язку провести виплати відповідно до вимог КЗпП України та не може слугувати підставою для відмови в позові.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» компенсаційні виплати входять до структури заробітної плати.

Згідно з ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

В ході судового розгляду справи стороною відповідача не доведено виконання КЗ «Саратська ЦРЛ» вимог діючого законодавства щодо виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку за визначений в довідці №57 від 08.07.2015 року період, в зв’язку з чим суд приходить до висновку про наявність порушеного з боку відповідача права позивача на отримання компенсації з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, оскільки впродовж тривалого часу позивач ОСОБА_1 не могла отримати грошові кошти, належні до виплати їй відповідно до закону.

Стосовно вимог позивача щодо зобов’язання КЗ «Саратська ЦРЛ» розрахувати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та стягнути його на користь позивача, суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаних вимог, оскільки стороною позивача не наданий розрахунок до позову, вказані недоліки не були усунені стороною позивача і під час судового розгляду справи стороною позивача вказані вимоги не були доведені. При цьому суд враховує, що стороною відповідача не надано суду належних доказів щодо розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що унеможливлює проведення вказаного розрахунку судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 83, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Саратська центральна районна лікарня" /код ЄДРПОУ 01998880, місце знаходження: 68200, Одеська обл., Саратський район, смт Сарата, вул. Соборна, 2/ на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 65104, м. Одеса, вул. Ільфа і ПетроваАДРЕСА_1) компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 32908,32 грн. /тридцять дві тисячі дев’ятсот вісім гривень 32 копійки/.

Стягнути з Комунального закладу "Саратська центральна районна лікарня" /код ЄДРПОУ 01998880, місце знаходження: 68200, Одеська обл., Саратський район, смт Сарата, вул. Соборна, 2/ на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 65104, м. Одеса, вул. Ільфа і ПетроваАДРЕСА_1) компенсацію втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у розмірі 40534,11 грн. /сорок тисяч п’ятсот тридцять чотири гривні 11 копійок/.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня одержання копії рішення шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Васильків О. В.