Постанова № 73350795, 10.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 337/3413/17 Головуючий у 1 інстанції Салтан Л.Г.

Номер провадження 22-ц/778/612/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Маловічко С.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2017 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про звільнення або відстрочення сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно під час шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно під час шлюбу, до якої додав заяву про звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про звільнення або відстрочення сплати судового збору відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою судді, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу судді скасувати постановити нову ухвалу, якою звільнити його від сплати судового збору і направити справу до Хортицького районного суду м. Запоріжжя на розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про звільнення або відстрочення від сплати судового збору, суд першої інстанції послався на те, що позивач є працездатною особою, тому повинен нести обов'язок по сплаті судового збору. Крім того, позивачем не зазначено в заяві та в позові ні розміру судового збору ні суми від якої він просить його звільнити.

Однак з таким висновком суду погодитися не можна.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (далі - Постанова) роз'яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 82 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду), з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

У п. 29 вищевказаної Постанови роз'яснено, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та ст. 82 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду) єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 10 ЦПК України ( у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду ) повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Суд, відповідно до змісту ч. 1 ст. 73 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду), може продовжити строк, встановлений судом, для вчинення процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особистої приватної власності на майно придбане під час шлюбу (а.с. 1-2).

До позову було додано заяву про звільнення або відстрочення сплати судового збору на строк до ухвалення рішення у справі, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України ( в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду) (а.с. 4-5), в обґрунтування якої посилався на те, що має скрутний майновий стан, який підтверджується довідкою Державної фіскальної служби України № 76306 від 17.08.2017р., згідно якої у 2017 році заявник не мав доходів (а.с. 3).

Відповідно до ст. 210 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду), ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з: вступної частини; описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини.

Отже, за наслідками розгляду скарги у даній справі, обґрунтованою може вважатися така ухвала, яка постановлена на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених належними доказами, які мають бути досліджені в судовому засіданні.

При цьому суддя, всупереч положенням процесуального закону щодо вмотивованості судових рішень, належним чином не перевірив та не дав оцінки доводам позивача і наданим ним доказам щодо його тяжкого матеріального стану і як наслідок наявності підстав для звільнення від сплати судового збору. Зокрема, суддя лише послався в ухвалі на норми права, які регулюють звільнення від сплати судового збору, і не пов'язав їх із оцінкою наданих позивачем доказів щодо його матеріального стану, зокрема довідки з Державної податкової інспекції (а.с. 3).

Крім того, суддя не вирішив питання чи є підстави для відстрочення сплати судового збору, про що просив позивач у заяві (а.с. 4), оскільки таке клопотання за своїм змістом відрізняється від звільнення від сплати судового збору.

Такі ж вимоги щодо обґрунтування судових рішень і необхідності відповіді на доводи сторін містить і практика Європейського суду з прав людини, яка вказує, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27 вересня 2001 року; "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до правосуддя, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Вимога апеляційної скарги ОСОБА_3 про постановлення ухвали, якою звільнити його від сплати судового збору (відстрочити сплату судового збору на строк до ухвалення рішення у справі) не може бути задоволена, оскільки за приписами Цивільного процесуального кодексу України питання щодо звільнення чи відстрочення сплати судового збору за подання позову належить до компетенції суду першої інстанції.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2017 року у цій справі скасувати справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судового рішення буде складено протягом 10 днів.

Головуючий

Судді: