Рішення № 73350202, 04.04.2018, Ірпінський міський суд Київської області

Справа №367/6068/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Когут К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язнання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

13.09.2017 року до Ірпінського міського суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язнання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.03.2017 року вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області з заявою про призначення їй пенсії за вислугою років відповідно до ч.1 ст.50-1 ЗУ "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, в розмірі 90% місячного (чинного) заробітку як працівнику органів прокуратури, надавши всі необхідні документи. Листом від 27.03.2017 року за № 2513/03 їй було відмовлено в призначенні пенсії з посиланням на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (від 02.03.2015р. № 213-VІІІ) у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного України.Також, відповідачем у листі № 2513/03, яким повідомлено про рішення №1028 від 27.03.2017р., зазначено, що для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» після 01.06.2015 р. законодавчим органом має бути прийнятий закон, який визначатиме інші умови призначення чи проведення перерахунку пенсій ніж існуючі.Вважає, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за вислугою років є протиправними та таким, що не відповідає Конституції України та чинному законодавству України.

Вказує, що на час звернення до УПФУ ( на 20.03.2017 р.) вислуга років яка дає право на призначення пенсії відповідно до ч.1 ст.50-1 ЗУ "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ, складає 20 років 17 днів на прокурорсько-слідчих посадах, що підтверджується трудовою книжкою, довідкою № 11/37вих.17 від 06.03.2017 р., виданою прокуратурою Луганської області.

Просила, визнати противоправним та скасувати рішення від 27.03.2017 р. №1028 Управління пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про відмову у призначенні ій пенсії за вислугу років згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХИ ( в редакції 12.07.2001 р.).Зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити їй пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001р.) з дня звернення, тобто з 20.03.2017 р., зарахувавши строк роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури - 20 років 00 місяців 17 днів, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, на підставі довідки № 18-вих-17 від 03.03.2017 р. прокуратури Луганської області.

В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - Криворучко Т.В. просила відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки №18-75вих.-17 Прокуратури Луганської області від 03.03.2017р. ОСОБА_1 працює в органах прокуратури Луганської області на посаді прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області. Заробітна плата на 03.03.2017 року складається: основний оклад 2 048 грн., кл. чин 130 грн., вислуга років 614,40 грн. Інші виплати, які передбачені чинним законодавством: старший помічник прокурора міста (поза групою) з 01.12.2011 р. по13.06. 2012 р. 43 065,83 грн.; старший прокурор прокуратури міста (поза групою) з 14.06.2012 р. по 31.03.2013 р. 79 631, 88 грн.; прокурор місцевої прокуратури з 01.07.2016 р. по 28.02.2017 р. 109 444, 06 грн. Сума заробітної плати для призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» у межах максимальної заробітної плати (чинної) за відповідною посадою 12 464, 97 грн.

Згідно довідки № 11/37вих.-17 Прокуратури Луганської області від 06.03.2017 р. вимлуга років ОСОБА_1, що дає їй право на пенсію за вислугу років згідно із ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. станом на 06.03.2017 р. складає 20 років 00 місяців 03 дні. Має класний чин радника юстиції.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 наком № 724 від 13.06.2016 року переведена на посаду прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області.

Згідно рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області № 1028 від 27.03.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у призначення пенсії.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч. 2 ст.З Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У п.4 рішення від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав «вступну правову позицію: - в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та тримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави.

Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом ст. 1,3,6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваних, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які змін у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року (справа № 21-445а13) та від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акту в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Так, частиною 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ (у редакції від 26.01.2001) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст.56 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

З вищенаведеного вбачається, що на момент звернення ОСОБА_1 до Управління ПФУ у м. Ірпінь, позивач мав право на пенсію за вислугу років, відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (чинну на день звернення із заявою про перерахунок пенсії) оскільки, позивач має необхідний стаж роботи на прокурорсько-слідчих посадах - 20 років 00 місяці 17 днів.

На підставі викладеного, суд визнає неправомірним дії Управління Пенсійного фонду України в місті Ірпені Київської області, скасовує рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, зобов'язує відповідача зарахувати позивачу строк роботи на прокурорського - слідчих посадах в органах прокуратури відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», що діяла на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії за призначенням пенсії.

На підставі вкладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», ст. ст. 76, 90, 242-246 , 295 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язнання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення від 27.03.2017 р. № 1028 Управління Пенсійного фонду у місті Ірпені Київської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001 р.).

Зобов'язати Ірпінське об'єднане управління пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001 р.) з дня звернення, тобто з 20.03.2017 року зарахувавши строк роботи на прокуросько-слідчих посадах в органах прокуратури - 20 років 00 місяців 17 днів, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, на підставі довідки № 18-75 вих.-17 від 03.03.2017 р. прокуратури Луганської області.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення буде виготовлено 14.04.2018 року.

Суддя Н.Ф.Карабаза