Рішення № 73349008, 02.04.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6770/17

Провадження № 2/336/546/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., при секретарі Палубінській К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 500367399 від 26.04.2013 року у розмірі 36 835, 25 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 600, 00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі по тексту ПАТ «Альфа-Банк») та відповідачем було укладено кредитний договір № 500367399 від 26.04.2013 року на суму 13 938,64 грн.

30.09.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ОСОБА_3» (далі по тексту – ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3») було укладено Договір факторингу відповідно до умов якого до ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором.

10.10.2016 року між ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») укладено договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»належне йому право вимоги коштів до відповідача, що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «ОСОБА_2 груп», а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача.

За твердженнями позивача, відповідач всупереч умов кредитного договору № 500367399 від 26.04.2013 року свої зобов’язання не виконала. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, відзиву або будь-яких заяв до суду не подавала, а тому на підставі статей 280 – 282 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи без участі відповідача за письмовою згодою представника позивача.

За таких обставин судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 26.04.2013 року звернулася до ПАТ «Альфа-Банк» із заявою на відкриття поточного (карткового) рахунку (а.с.5-6).

26.04.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 500367399 (надалі по тексту - Кредитний договір) (а.с.7), відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит, а відповідач прийняла кредит на наступних умовах: сума кредиту, валюта кредиту - 13 938, 64 грн., процентна фіксована ставка за користування 0,01 (нуль цілих одна сота відсотка) річних та комісії за обслуговування кредиту. Дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісій 29.04.2016 року.

Для видачі коштів, відповідно до пункту 2.4 умов Кредитного договору, банк відкрив позичальнику поточний (картковий) рахунок в ПАТ «Альфа-Банк» № 26250001033031, яку відповідач отримала під особистий підпис (а.с.9).

Відповідно до п. 2.6 Кредитного договору платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та відповідно до графіку платежів, який є Додатком №1 до цього договору та його невід’ємною частиною (а.с.8).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що ПАТ «Альфа-Банк» у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання за даним кредитним договором. Відповідач не надала суду заперечень проти зазначених обставин і не оспорила договір або отримання суми кредиту на вказаних умовах і в зазначеному розмірі.

30.09.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» було укладено Договір факторингу відповідно до умов якого до ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 500367399 від 26.04.2013 року (а.с.16-18).

10.10.2016 року між ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ (надалі по тексту - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»належне йому право вимоги коштів до відповідача, що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «ОСОБА_2 груп», а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача (а.с.19-21).

Крім того, 10.10.2016 року між ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було підписано акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 10.10.2016 року до Договору Факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року (а.с.22).

Згідно з пунктом 3.1.7. Договору факторингу TOB «ОСОБА_2 ОСОБА_3» запевняє та гарантує, що на день укладення цього Договору право вимоги, яке відступається за цим Договором, не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість Боржників перед Клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах (незалежно від наявності факту прострочки зобов'язань з боку Боржників, але за наявності законних підстав для стягнення заборгованості), що вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості по Боржникам не відступлені Клієнтом третім особам, Клієнтом не укладено угод про заміну зобов'язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями.

Відповідно до витягу з Додатку № 1-1 до Договору факторингу № 2016-1 ДМГ/ЄАПБ від 10 жовтня 2016 року характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 36835 грн. 25 коп., з яких: сума за основною заборгованістю – 13 633 грн. 97 коп., заборгованість за процентами та комісією – 11 351 грн. 67 коп., пеня (штраф) неустойка – 11 849 грн. 61 коп. (а.с.15).

На виконання умов договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10 жовтня 2016 року, відповідно до вимог статей 512-514, 516 Цивільного кодексу України, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, від імені ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" відповідачу направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.13).

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та комісію за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених кредитним договором.

Відповідач (позичальник) свої зобов'язання за кредитним договором не виконала належним чином, допустила порушення своїх зобов'язань, розрахунки, надані позивачем не оспорила, не подала доказів на їх спростування повне або часткове.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .

Згідно з частиною 1 статтею 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано, а тому, суд приходить до висновку, що факт наявності заборгованості за кредитним договором №500367399 від 26.04.2013 року у розмірі 36 835, 25 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Розрахунок заборгованості, який міститься в матеріалах справи виконаний у відповідності до умов кредитного договору №500367399 від 26.04.2013 року та не оспорюється відповідачем.

У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача було направлено повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу (а.с.14).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1080 Цивільного кодексу України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно частиною 1 статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОСОБА_3" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" надіслали ОСОБА_1 повідомлення (а.с. 13, 14) про відступлення права вимоги заборгованості відповідача у розмірі 36 835,25 грн. за кредитним договором №500367399 від 26.04.2013 року.

Сторонами у Договорі факторингу є Клієнт, яким може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, та Фактор - Банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Відповідно до пункту 11 частини 1статті 4 цього ж Закону фінансовими вважаються такі послуги як факторинг.

Частиною 5 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»визначено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимогЦивільного кодексу Українита цьогоЗакону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про реєстрацію фінансової установи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", серія та номер ФК № 183 від 27.12.2007 року (а.с. 27) та копія свідоцтва про реєстрацію фінансової установи Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОСОБА_3", серія та номер ФК № 343 від 04.10.2012 року (а.с.31).

Приймаючи до уваги вищенаведене, з набуттям позивачем права вимоги до відповідача за Договором факторингу між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору, які мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою про стягнення грошових коштів з відповідача.

Відповідно до п. 4.4.3. Договору факторингу від 30 вересня 2014 року, укладеному між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3", ПАТ "Альфа-Банк", у разі отримання коштів від боржників в рахунок виконання зобов’язань за основними договорами після відступлення права грошової вимоги ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3", перераховує ці кошти ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3", протягом трьох робочих днів з дати їх отримання (включно).

В свою чергу, згідно п. 5.4.3. Договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10 жовтня 2016 року, у разі отримання коштів від боржників, Державної виконавчої служби в рахунок виконання зобов’язань за основними договорами після дати підписання цього договору, ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" зобов’язане перерахувати ці кошти протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати їх отримання (включно) на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Однак в порушення умов Кредитного договору, норм чинного законодавства відповідач не виконала свої зобов’язання та не здійснила погашення існуючої заборгованості. Доказів протилежного суду не надано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 512, 514, 516, 525, 526, 530, 1050, 1054, 1077, 1078, 1080, 1082 Цивільного кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серія СЮ 095034, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_1) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014) суму заборгованості за кредитним договором № 500367399 від 26.04.2013 року у розмірі 36 835, 25 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 600, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Я.Р.Марко