Ухвала суду № 73348639, 13.04.2018, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1010/17

Провадження № 1-кп/352/130/18

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

13 квітня 2018 р. м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої – судді Хоминець М.М.

з участю прокурора Балкового В.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

секретаря Гундич Г.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя Хом’яківка, вул. Франка, 14, Тисменицького району Івано-Франківської області, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинуваченому ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою 27.12.2017 р. до набрання законної сили вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.12.2017 р., який скасований ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.02.2018 р. Вказаною ухвалою обвинуваченому продовжено тримання під вартою до 16.04.2018 р.

Прокурор заявив клопотання, яке підтримав у судовому засіданні, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, якому висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, щодо якого наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Потерпілі та представники потерпілих у судовому засіданні підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання прокурора; захисник ОСОБА_8 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання, посилаючись на те, що під час ДТП обвинувачений також отримав тілесне ушкодження у вигляді консолідованого перелому правого надколінника, внаслідок хірургічного втручання йому встановлено відповідну металоконструкцію. При огляді спеціалістами в УВК обвинуваченому рекомендовано видалення металоконструкції у плановому порядку, а в умовах медичної частини установи оперативне видалення металоконструкції не проводиться.

Вислухавши учасників судового провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Згідно висновку Конституційного Суду України, викладеному в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов’язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст.29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов’язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

З огляду на те, що обвинуваченому обрано запобіжний захід на стадії судового розгляду, враховуючи, що відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України; з урахуванням наявності ризику незаконного впливу на потерпілих, свідків (п.3 ч.1 ст.177 КПК України) з огляду на те, що судовий розгляд даного кримінального провадження розпочинається заново, – суд вважає за доцільне продовжити тримання обвинуваченого під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, починаючи із сьогоднішнього дня.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Заявлене захистом клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання суд вважає необґрунтованим. Посилання на неможливість оперативного видалення металоконструкції, що міститься в нозі обвинуваченого, в умовах медичної частини УВП № 12 не є підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки установа може забезпечити проведення такого оперативного втручання в умовах відповідної лікарської установи.

На підставі наведеного, керуючись ч.3 ст.331 КПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на строк до 13 червня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча М.М.Хоминець