Рішення № 73348464, 03.04.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.04.2018

Справа № 320\897\17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

при секретарі - Арифовій Л.А.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання квартири АДРЕСА_1, та квартири АДРЕСА_2 об’єктами спільної сумісної власності та про поділ спільно нажитого майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просить: визнати квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 38,6кв.м., житловою площею 16,8кв.м., та квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 41,9кв.м., житловою площею 25,0 кв.м., об’єктами спільної сумісної власності, набутими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період шлюбу; визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3, загальною площею 41,9 кв.м., житловою площею 25,0 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_4, загальною площею 41,9 кв.м., житловою площею 25,0 кв.м..

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.02.1981 він, ОСОБА_2 уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_3. В період шлюбу, а саме 04.09.2008 вони з відповідачкою придбали квартиру АДРЕСА_3, однак право власності було зареєстровано за відповідачкою 08.09.2008. В лютому 2016 року після того, як він отримав постанову державного виконавця про стягнення з ОСОБА_3 суми в доларах США то дізнався, що вищевказана квартира, яка фактично належить їм з відповідачкою на праві спільної сумісної власності, була передана відповідачкою в іпотеку АКБ «Укрсоцбанк», в якості забезпечення виконання зобов’язань по Генеральному договору від 16.09.2016 про отримання кредиту на підставі іпотечного договору №325/08/94/СМБ-1 від 16.09.2008. Про наявність відповідних правовідносин йому на той час не було відомо, оскільки ОСОБА_3 йому даних обставин не повідомляла. 16.09.2008 між ОСОБА_3 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №325/08/94СМБ, відповідно до умов якого, банком було надано ОСОБА_3 кредит у формі ліміту, що встановлюється в базовій валюті – в гривнях в розмірі 116416,80 грн., строком до 03.02.2017 під 24% в гривні, 15,5% в доларах США та євро. В послідуючому було укладено Додаткову угоду №325/08/94/СМБ-1/К від 16.09.2008, якою було визначено форму кредиту іноземній валюті – 14000 доларів США, зі строком дії вищевказаного кредитного договору до 15.09.2013, під 15% річних та комісії, визначених тарифами на послуги по наданню кредитів згідно додатку №1, яким в свою чергу визначено комісію за відкриття позичкового рахунку в розмірі 140 доларів США. Додатковою угодою №1 від 26.08.2009 було внесено зміни до кредитного договору в частині строку його дії та визначено кінцеву дату – 05.04.2017. Цього ж дня було укладено між ними договір про внесення змін до Додаткової угоди 325/08/94/СМБ-1/К від 16.09.2008, згідно умов якого, сума кредитного ліміту була збільшена та становила 14183,23 долари США. В послідуючому з’ясувалося в ході розгляду справи про стягнення сум по кредитним договорам, що ним, при нотаріальному посвідченні договору іпотеки приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 всупереч закону надавалася згода на вчинення відповідного правочину, однак він цих обставин не пам’ятає. Крім того, в лютому 2017 року він дізнався, що квартира АДРЕСА_4, в якій вони з відповідачкою проживають, також була передана в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» в якості виконання кредитному договору №325/08/94/СМБ від 14.07.2008 на підставі іпотечного договору №325/08/46 СМБ-1 від 14.07.2008. Хоча на даний об’єкт нерухомості право власності зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування №3081 від 29.05.2006, який вважається приватною власністю, однак в період сумісного проживання в даній квартирі внаслідок як сумісних затрат, так і його власних, було проведено ремонт, який коштує більше за саму квартиру, і тому в силу закону воно може бути визнано сумісним майном подружжя. Вважає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в уточненій позовній заяві, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи ПАТ «Укрсоцбанк» у судове засідання не з’явився, надіславши на електрону адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, з підстав, вказаних в письмових запереченнях.

Суд, вислухавши думку представника позивача, повно і всебічно з’ясувавши обставини цієї справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, частиною 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно перебувають у шлюбі з 06.02.1981, який зареєстровано Відділом РАГСу Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області.

16 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» був укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг № 325/08/94-СМБ. Згідно Договору кредиту Банк зобов’язався надавати ОСОБА_3 грошові кошти у наступних валютах: -Гривнях; - Доларах США; - Євро. В межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті – гривнях в сумі 116 416,80 (сто шістнадцять тисяч чотириста шістнадцять) гривень 80 копійок, на умовах визначених Кредитним договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов’язується повертати кредит у строки та на умовах визначеними Кредитним договором та Додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у Додаткових угодах до Кредитного договору, але в будь-якому разі, не більше:-24 процентів річних в гривні;-15,5 процентів річних в доларах США; -15,5 процентів річних в євро. А також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на кредитні послуги, що міститься у додатку 1 Кредитного договору та є його невід’ємною частиною. Відповідно п.2 Основних положень Кредитного договору надання кредитних послуг за Кредитним договором здійснюється протягом періоду з 16.09.2008 по 03.02.2017 р. включно.

16 вересня 2008 року було укладено Додаткову угоду №325/08/94СМБ-1/К до Генерального договору про надання кредитних послуг № 325/08/94СМБ від 16.09.2008 р.(далі за текстом – Додаткова угода), згідно з якою Банк надав, а ОСОБА_3 отримала 14000,00 (чотирнадцять тисяч) доларів США 00 центів зі сплатою за користування кредитними коштами процентів у розмірі 15 річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів за Генеральним кредитним договором, що містяться в Додатку 1 до Генерального договору.

26 серпня 2009 року було укладено Договір про внесення змін № 1 до Додаткової угоди № 325/08/94СМБ-1/К до Генерального договору про надання кредитних послуг № 325/08/94СМБ від 16.09.2008 р.(далі за текстом – Договір про внесення змін №1), згідно із яким були внесені зміни до умов кредитування, а саме викладено п.1. Додаткової угоди 1 в новій редакції:

« 1. Кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, відповідно до основних положень Генерального договору у формі разового кредиту в сумі 14 183,23 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят три) долара США 23 цента, зі сплатою 15 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів за Генеральним кредитним договором, що містяться в Додатку 1 до Генерального договору».

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов’язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником був укладений Іпотечний договір № 325/08/94 СМБ-І від 16.09.2008.(далі за текстом – Іпотечний договір 1)

В іпотеку Банку було передано наступне нерухоме майно, а саме квартиру, за адресою: м. Мелітополь, вул. Гвардійська, б. 34, кв.48, яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі продажу від 04.09.2008 р..

Відповідно до п. 1.6 Іпотечного договору 1 іпотекодавець гарантує що на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

При нотаріальному посвідченні договору іпотеки бралась згода позивача, що підтверджується матеріалами справи, а саме: копією нотаріально посвідченої копії згоди ОСОБА_2 на передачу в іпотеку нерухомого майна (квартири, за адресою: м. Мелітополь, вул. Гвардійська, б. 34, кв.48); копією згоди ОСОБА_2 на отримання кредиту в сумі 14 000 доларів США строком на 60 місяців його дружиною ОСОБА_3.

Згідно копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 20148979 від 08.09.2008 р., власником квартири за адресою: м. Мелітополь, вул. Гвардійська, б. 34, кв.48, є ОСОБА_3, форма власності – приватна, частка – 1/1.

14 липня 2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» був укладений Договір кредиту № 325/08/46-СМБ (далі за текстом – Договір кредиту 2) Згідно Договору кредиту Банк надав, а ОСОБА_3 отримала грошові кошти у сумі 32 200,00 (тридцять дві тисячі двісті) доларів США, зі сплатою 14 % річних та кінцевим терміном повернення заборгованості до 13.07.2018 р.

Згідно п. п. 1.1. Договору кредиту встановлено порядок повернення Кредиту рівними частинами, в сумі 268,33 (двісті шістдесят вісім) доларів США 33 центів, не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано Кредит.

21 жовтня 2008 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору кредиту № 325/08/46СМБ від 14.07.2008 року, згідно із якою було встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 14,5 процента річних.

26 серпня 2009 року було укладено Додаткову угоду №2 до Договору кредиту № 325/08/46СМБ від 14.07.2008 року, згідно із якою були внесені зміни до умов кредитування, а саме викладено п.1. статті 1 Кредитного договору в новій редакції:

« 1.1 Кредитор зобов’язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 33 311,37 (тридцять три тисячі триста одинадцять) доларів США 37 центів, зі сплатою 14,5 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться у додатку 1 до цього договору, що є невід’ємною складовою частиною цього договору та порядком повернення суми основної заборгованості згідно з графіком, що міститься в Додатку 2 до цього Договору, який є невід’ємною складовою частиною цього Договору, та з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом не пізніше 27 червня 2024 року, на умовах визначених цим Договором».

Пункт 1.2 статті 1 Кредитного договору викладено в новій редакції:

«1.2. Кредит надається позичальнику на наступні цілі та в наступному порядку:

- частина кредиту в розмірі 32 200,00 (тридцять дві тисячі двісті) доларів США 00 центів на поточні потреби:

- частина кредиту в розмірі 1 111,37 (одна тисяча сто одинадцять) доларів США 37 центів на поточні потреби (для погашення прострочених відсотків).

Викладено в новій редакції детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту викладено в новій редакції та наведено в Додатку №3 до Додаткової угоди 2, що є невід’ємною частиною Кредитного договору.

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов’язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником був укладений Іпотечний договір № 325/08/46 СМБ-І від 14.07.2008 р.(далі за текстом Іпотечний договір 2).

В іпотеку Банку було передано наступне нерухоме майно, а саме квартиру, за адресою: м. Мелітополь, вул. Гвардійська, б. 22, кв.70, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 29.05.2006 р..

Відповідно до п. 1.6 Іпотечного договору 2 іпотекодавець гарантує що на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

При нотаріальному посвідченні договору іпотеки бралась згода позивача, що підтверджується матеріалами справи, а саме: копією згоди ОСОБА_2 на отримання кредиту в сумі 32 200,00 доларів США строком на 120 місяців від 14 липня 2008 року.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви, ОСОБА_3 повідомляє, що в квартирі за адресою: м. Мелітополь, вул. Гвардійська, б. 22, кв.70, яку вона передає в іпотеку Банку, малолітні та неповнолітні особи не проживають та не зареєстровані, прав третіх осіб на вказане нерухоме майно немає.

Відповідно довідки наданій Банку від КП Житлосервіс-Авіа» від 11.07.2008 р., ОСОБА_3 зазначає склад сім’ї – одна особа.

Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10820736 від 01.06.2006 р. зазначена частка власника на квартиру за адресою: м. Мелітополь, вул. Гвардійська, б. 22, кв.70 складає - 1/1 за ОСОБА_3.

За правилами п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України , вирішуючи по суті даний спір суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст.62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1,2 ст.70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11 (далі Постанова), встановлено ,що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший).

Зі змісту п.п. 23,24 Постанови вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Відповідно до п.30 Постанови рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

Також, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Таким, чином, враховуючи, що квартира за адресою: м. Мелітополь, вул. Гвардійська, б. 34, кв.48, придбана ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період шлюбу (Договір купівлі-продажу №6785 від 04.09.2008), вона є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому суд вважає за можливим розподілити його виходячи з правил рівності часток.

Щодо вимоги позивача про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири за адресою: м. Мелітополь, вул. Гвардійська, б. 22, кв.70, суд дійшов висновку про відмову даної вимоги, оскільки право власності відповідачки ОСОБА_3 на дану квартиру виникло на підставі Договору дарування від 29.05.2006 року, та є її особистою приватною власністю.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, надавши оцінку заявленим позовним вимогам, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги пояснення сторони, та те, що відповідач визнала позов, а також вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись 12, 13, 76, 77, 78, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11, ст.ст.3, 57, 60, 62, 74 СК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання квартири АДРЕСА_1, та квартири АДРЕСА_2 об’єктами спільної сумісної власності та про поділ спільно нажитого майна подружжя – задовольнити частково:

Визнати квартиру за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гвардійська, б. 34 кв.48, об’єктом спільної сумісної власності подружжя, набутого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період шлюбу.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ін..н.2143210596, право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3, загальною площею 38,6 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м..

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області.

Суддя: Л.В. Колодіна