Рішення № 73348425, 04.04.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11059/17 2/335/288/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 квітня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача-1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 6 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Діамант Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача, повернення коштів по депозитному вкладу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Діамантбанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) про захист прав споживача та повернення коштів по депозитному вкладу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 15.12.2016 між нею та ПАТ «Діамантбанк» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) у доларах США № 16-12-005528 строком до 03.07.2017 з відсотковою ставкою 7% річних на суму 13 214 доларів США. 03.02.2017 вона звернулась письмово до банку із завою-вимогою про дострокове припинення договору банківського вкладу (депозиту) та видачу вкладу через касу або на розрахунковий рахунок. Також позивачем подано розпорядження про здійснення валюто-обмінної операції та перерахування гривневого еквівалентну на поточний рахунок в ПАТ «ПУМБ» протягом 7 днів з дати отримання заяви. Проте у визначений строк 14.02.2017 вклад не було повернуто. 23.04.2017 вона повторно звернулась до директора відділення ПАТ «Діамантбанк» в м. Запоріжжі, та 25.04.2017 із засобів масової інформації дізналась, що у банку з 17:00 год. 24.04.2017 запроваджено тимчасову адміністрацію. 25.07.2017 позивачеві було видано 200 000 грн. що за курсом долару станом на 24.04.2017 дорівнювало 7 482,22 долари США. Тобто, залишок неповернутої суми вкладу становить 5 998,15 доларів США, що за курсом станом на 24.04.2017 становило 160 330,55 грн. Вважає, що односторонньою відмовою від належного виконання своїх зобов’язань за договором були порушені вимоги ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1068 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України.

Просила зобов’язати відповідачів повернути їй суму невиплаченого вкладу у зазначеному вище розмірі, а також стягнути з відповідачів на її користь пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення, що становить 1 941 437,43 грн. (а.с. 1–7).

Ухвалою від 15.09.2017 відкрито провадження у даній справі та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 28).

23.10.2017 надійшли письмові заперечення від ПАТ «Діамантбанк», за змістом яких відповідач посилається на те, що в ПАТ «Діамантбанк» у встановленому законом порядку було запроваджено тимчасову адміністрацію, а також в подальшому прийнято рішення про ліквідацію банку. Тому, стягнення з банку коштів неможливо у будь-який інший спосіб, крім визначеного Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». ОСОБА_4 передбачає спосіб захисту права кредитора – подання заяви про включення кредитора до реєстру акцептованих вимог. Позивач ОСОБА_3 20.07.2017 подала заяву про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог. З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 23–26).

23.11.2017 надійшли письмові заперечення Фонду, згідно з якими відповідач зауважує, що в ПАТ «Діамантбанк» у встановленому законом порядку було запроваджено тимчасову адміністрацію, а також в подальшому прийнято рішення про ліквідацію банку. Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 цього Закону, під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог кредиторів. Після запровадження у банку тимчасової адміністрації та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому вказаним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбачених статтею 52 цього Закону. Позивач є кредитором банку у розумінні вимог вказаного Закону, і задоволення її вимог відбувається в порядку визначеному цим Законом. З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 53–58).

01.12.2017 позивачем подано відзив на заперечення відповідачів проти позову, згідно з яким позивач додатково вказала, що ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Тобто, сума 200 000 грн. не є граничною, доки не буде виконане зобов’язання банку по виплаті коштів у повному обсязі, зобов’язання не бути припинене. З наведених підстав, а також з підстав, викладених у позовній заяві просила суд задовольнити її позовні вимоги (а.с. 91–93).

15.12.2017 набрав чинності ОСОБА_4 України № 2147-VIII від 03.10.2017, за яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України) викладено у новій редакції.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на викладене, оскільки дана цивільна справа станом на 15.12.2017 перебувала в процесі судового розгляду, судом, з урахуванням думки учасників справи, висловленій у судовому засіданні, продовжено її розгляд в порядку загального позовного провадження. При цьому, учасники справи висловились про недоцільність встановлення їм строків для подання заяв по суті справи.

У судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 ПАТ «Діамантбанк» ОСОБА_2, будучі присутнім у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Також зазначив, що Фонд почав виплачувати ОСОБА_3 грошові кошти, підтвердженням чого є довідка від 11.01.2018 № 37/55.2л, згідно з якою 20.12.2017 здійснено часткове задоволення кредиторських вимог ОСОБА_3 на суму 23 415,90 грн. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кожної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Представник відповідача-2 Фонду у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином рекомендованим листом із повідомленням, причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності представник відповідача-2 суду не надав. Враховуючи думку учасників справи, які з’явились у судове засідання, а також вимоги ст. 223 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2, з урахуванням поданих ним заперечень.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.

15.12.2016 між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_3 укладено договір строкового банківського вкладу № 16-12-15-005528, за умовами якого ОСОБА_3 передала Банку грошові кошти на суму 13 214 долара США на строк 200 календарних днів з 15.12.2016 по 02.07.2017 включно під 7% річних, а Банк зобов’язався виплатити їй суму вкладу та проценти на неї (а.с. 8).

Внесення коштів вкладу на депозитний рахунок підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № TR.1197174.1357.2640 від 15.12.2016 (а.с. 9).

03.02.2017 ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «Діамантбанк» із заявою-вимогою про дострокове припинення (розірвання) договору банківського вкладу, в якій просила достроково припинити (розірвати) договір, видати їй вклад у розмірі 13 214 доларів США через касу банку або на рахунок (а.с. 10).

23.04.2017 ОСОБА_3 звернулась із заявою на адресу директора ПАТ «Діамантбанк» в місті Запоріжжі із заявою про дострокове розірвання договору та повернення вкладу і нарахованих процентів по ньому (а.с. 11).

Проте, відповідей на свої заяви ОСОБА_3 не отримала.

23.06.2017 ОСОБА_3 було виплачено 7 481,01 доларів США по вказаному вкладу. Залишок не повернутої суми вкладу відповідно до банківської виписки склав 5 985,69 доларів США (а.с. 12).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 № 264-рш/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24.04.2017 № 1684 «Про запровадження тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно із даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Діамантбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць з 17:00 год. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано усі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Діамантбанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного ат інспекційного моніторингу діяльності банків Фонду ОСОБА_5 строком до 23.05.2017 включно.

23.05.2017 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 2075 «Про продовження строку тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк», згідно з яким строк тимчасової адміністрації продовжено на один місяць з 24.05.2017 по 23.06.2017 та продовжено строк повноважень ОСОБА_5

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.06.2017 № 2663 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Діамантбанк» з 24.06.2017 по 23.06.2019 включно, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами ОСОБА_6 уповноваженою особою Фонду та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ «Діамантбанк» (а.с. 27–28).

Відповідно до наказів Уповноваженої особи Фонду № 225-Л від 22.08.2017, № 159-Л від 01.08.2017, № 146-Л від 31.07.2017, № 125-Л від 26.07.2017, № 29-Л від 04.07.2017 були вжиті заходи щодо закриття Відділень ПАТ «Діамантбанк» №№ 1, 2, 4, 5, 6 та дирекції ПАТ «Діамантбанк» (регіональне відділення) у м. Запоріжжі (а.с. 67–75).

20.07.2017 ОСОБА_3 звернулась до Уповноваженої особи Фонду ОСОБА_7 із заявою про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог, згідно з якою просила визнати її кредитором ПАТ «Діамантбанк» щодо залишків на поточних/вкладних рахунках кредиторської заборгованості та за іншими видами заборгованості, на загальну суму 5 998,15 доларів США, що за курсом на 24.04.2017 становить 160 330,55 грн. (а.с. 29).

Позивачем у позовній заяві визначено спосіб захисту її порушеного права – зобов’язання відповідачів повернути залишок не виданої їй суми грошового вкладу, а також стягнення з відповідачів пені на підставі ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проте, суд в межах розгляду даної цивільної справи дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 та неможливість застосування у даних правовідносинах обраного позивачем способу захисту порушеного права, виходячи з наступного.

Так, згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація – це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку – це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей ОСОБА_4 є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Зазначений правовий висновок висловлено у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-1123цс16 від 13.06.2016.

Таким чином, у даному випадку, оскільки в ПАТ «Діамантбанк» було введено тимчасову адміністрацію та, в подальшому, запроваджено процедуру ліквідації, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п’ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Як зазначено судом вище, рішенням Фонду від 24.04.2017 № 1684 в ПАТ «Діамантбанк» була запроваджена тимчасова адміністрація, а 23.06.2017, на підставі постанови Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш, розпочато процедуру ліквідації цього банку.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду із даним позовом 14.09.2017 у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 5 ст. 45 вказаного Закону Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Так, позивач скористалась своїм правом та подала 20.07.2017 Уповноваженій особі Фонду заяву про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог. ОСОБА_4 вимоги ОСОБА_3 були акцептовані та 20.12.2017 їй було виплачено 23 415,90 грн., чим частково задоволено її вимоги кредитора. При цьому, процедура ліквідації банку ще не завершена, а тому відсутні підстави стверджувати, що вимоги ОСОБА_3 як кредитора не будуть задоволені у подальшому.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_3 на приписи ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як зазначено судом вище, застосуванню у спірних відносинах підлягають норми спеціального закону, яким є ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також суд дійшов висновку, що заяви ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору не свідчать про те, що договір було фактично розірвано, оскільки в силу п. 5.5 договору зміни та доповнення до договору вносяться у письмовій формі і підписуються сторонами. Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. У даному випадку в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору у такій самій формі, як і було укладено договір, тобто відсутній документ підписаний обома сторонами договору, який би підтверджував розірвання договору.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_3, а тому у задоволені позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 142 ЦПК України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76–80, 89, 141, 142, 259, 265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 4 квітня 2018 р.

Повне судове рішення складене 13 квітня 2018 р. (з урахуванням того, що 14 квітня 2018 р. є вихідним неробочим днем).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Шалагінова