Постанова № 73347320, 03.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4997/17

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Фазикош Г.В., Собослой Г.Г.,

секретарі: Чучка Н.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, який діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 жовтня 2017 року ухвалене суддею Котубей І.І. у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ КБ «Банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позов мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 21.03.2008 року, відповідач отримав кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов’язання за даним договором та угодою виконав повністю, а саме надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому Договором. Відповідач порушив умови договору, свої зобов’язання щодо повернення коштів повністю не виконав, в зв’язку з чим станом на 30.06.2017 року має заборгованість перед позивачем в розмірі 89 604,87 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник за довіреністю ОСОБА_1, який діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якою просить: скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення необґрунтовано з порушеннями норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановивши обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.

Зокрема, вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія приходить до наступного висновку.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги недоведені, оскільки не додано документів, що є складовими договору.

Такі висновки місцевого суду є помилковими, зроблені без належного з'ясування обставин справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог (п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Відмовляючи в заявленому позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Як встановлено,що відповідно до укладеного договору № б/н від 21.03.2008 року, відповідач отримав кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Кредит був отриманий у вигляді встановлення кредитного ліміту на картку. Нормативне регулювання в Україні правовідносин із використанням спеціальних платіжних засобів — платіжних карт, регулюється, зокрема, наступними актами : Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України «Про електронний підпис», постановою НБУ № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», іншими законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Сучасний стан економіки та розвиток фінансової системи них (не паперових) підтверджень видачі кредитних коштів. У постанові НБУ № 705, вказано: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час регулювання спірних питань», «Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо».

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачем були здійснені наступні 24.04.2014 року у сумі 100.00 грн. та 12.12.2014 у сумі 0.21 грн.

Отже, згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, якщо особою вчинені дії, які свідчать про нею свого боргу, то перебіг позовної давності переривається. Відповідно до ч. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Таким чином, строк позовної давності був перерваний та почався знову. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. ПриватБанк звернувся із позовом у межах загального строку позовної давності.

Крім іншого, пунктом 4.6 "Умов та правил банківських послуг" передбачено право банку списувати кошти з поточних клієнта у рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитним договором та Клієнт доручає Банку здійснювати списання з поточних та інших рахунків. Тобто, у жодному випадку усі сплати за Кредитним договором відбулись за дорученням відповідача.

Позивачем надані належні та допустимі докази по справі. Крім іншого, наданий також розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до Кредитного договору. Відповідачем ці докази не спростовані. Отже судом при здійсненні судочинства порушені принципи змагальності та рівності сторін, передбачені ст. 10 ЦПК.

Укладаючи кредитний договір відповідач не мав сумнівів щодо його розумності та справедливості. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 30.06.2017 року у нього утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 89604,87 грн. З них: - 5885,72 грн. борг по кредиту; -75364,37 борг за відсотками;- 3849,79 грн. пеня та комісія;- 4504,99 грн. штраф.

Суд, приймаючи вказане рішення, неповно встановив обставини справи та прийшов до хибних висновків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та суперечать матеріальному закону, що відповідно до ст. 376 ЦПК є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.268, 374,376, ЦПК України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника за довіреністю ОСОБА_1, який діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.03.2008 року у сумі 89604,87 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1760,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.04. 2018 року.

Головуючий

Судді