Постанова № 73346274, 04.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/840/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника апелянта: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у справі № 803/1795/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, –

ВСТАНОВИВ :

13.12.2017р. позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 36846-17 від 20.06.2015 р.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.12.2017р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.12.2017р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник апелянта ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що місцеві ради за вимогами Податкового кодексу України мають обов'язково встановити відповідним рішенням транспортний податок і таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановленого місцевого податку. У іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки TOYOTA LAND CRUISER 200 4461, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, що підтверджується матеріалами справи.

20.06.2015р. податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №36846-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн.

Згідно із квитанцією №6466 від 25.08.2015р. ОСОБА_3 сплатив транспортний податок в розмірі 25000,00 грн.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі ст. 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

Відповідно пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 см3.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Згідно із пп. 267.4 ст.267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Із змісту пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України видно, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п. 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України).

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (п. 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України).

Серед переліку загальнодержавних податків та зборів, наведеного у п. 9.1. ст. 9 Податкового кодексу України, транспортний податок відсутній і виходячи із приписів ст. 10 Податкового кодексу України він є місцевим податком.

Із змісту п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення видно, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Таким чином, безпосереднє встановлення транспортного податку віднесено приписами Податкового кодексу України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

При цьому згідно із п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 21.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З огляду на приписи наведених правових норм апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що місцеві ради повинні встановлювати транспортний податок своїм рішенням і таке рішення має бути оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування такого місцевого податку. У іншому разі норми відповідного рішення можуть бути застосовані не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

28.01.2015р. рішенням Луцької міської ради № 69/5 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку» встановлено ставку транспортного податку в м. Луцьк. При цьому, виходячи із приписів ст. 3 Бюджетного кодексу України, щодо вказаного рішення 2015 рік є плановим періодом, а 2016 рік бюджетним.

Наведене дає підстави для висновку, що встановленні рішенням Луцької міської ради № 69/5 від 28.01.2015 р. нові місцеві податки не можуть вважатися обов'язковими до сплати у 2015 році.

Крім того, апеляційний суд вважає вірним врахування судом першої інстанції проголошених у ст.4 Податкового кодексу України принципів презумпції правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України) та стабільності (пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України) і погоджується із тим, що застосування відповідачем положень ст. 267 Податкового кодексу України з урахуванням рішення Луцької міської ради № 69/5 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку» від 28.01.2015 р. не може мати місце у 2015 році.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, податковий орган як суб’єкт владних повноважень діяв не в межах повноважень та не у спосіб що визначений законом та Конституцією України.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у справі № 803/1795/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя Р.М. Гулид

Суддя С.М. Кузьмич

Постанова складена в повному обсязі 13.04.2018 року.