Постанова № 73346135, 04.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/790/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області,

на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року (суддя – Битківський Л.М., час ухвалення – 14:53 год., місце ухвалення – смт.Богородчани, дата складання повного тексту – не вказана),

в адміністративній справі №338/1074/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області,

про визнання протиправним рішення, неправомірними дій та зобов`язати вчинити дії,

встановив:

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідачів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, Тисменицького ОУПФУ Івано-Франківської області, в якому, з врахуванням зміни позовних вимог, просила: 1) визнати протиправним рішення комісії при ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 26.05.2017 року №98 про відмову у підтвердженні стажу роботи на пільгових умовах за період з 02.01.1988 року по 31.12.1989 року; 2) визнати неправомірними дії УПФУ в Богородчанському районі, що виразилися у відмові позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2; 3) зобов'язати ОСОБА_2 ОУПФУ Івано-Франківської області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2, відповідно до ст.100 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 01.03.2017 року.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним рішення комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.05.2017 року №98 про відмову ОСОБА_1 у підтвердженні її стажу роботи на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за період роботи з 02.01.1988 року по 31.12.1989 року на посаді оздоблювальника виробів з деревини 3 розряду цеху ширвжитку Солотвинського лісокомбінату. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі, що виразились у відмові призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах. Зобов’язано ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з 01.03.2017 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», врахувавши до стажу роботи по списку №2 період її роботи на посаді оздоблювальника виробів з деревини 3 розряду цеху ширвжитку Солотвинського лісокомбінату з 02.01.1988 року по 31.12.1989 року.

З цією постановою суду першої інстанції від 14.12.2017 року не погодився відповідач ОСОБА_2 ОУПФУ Івано-Франківської області та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду ухвалена з порушенням вимог щодо законності та відповідності нормам матеріального та процесуально права, а також при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому оскаржена постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництв у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника даними трудової книжки, пільгової уточнюючої Довідки або рішенням комісії. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах. Згідно із записами трудової книжки та архівним витягом з наказу від 18.07.1983 року № 93-к, заявниця була прийнята столяром 4 розряду в цех ширвжитку Солотвинського лісокомбінату, а з 02.01.1988 року наказом від 31.12.1987 р. №190-к переведена оздоблювальником виробів з деревини 3 розряду. Згідно з архівною копією зазначеного наказу робітникам Солотвинського лісокомбінату з 01.01.1988 року присвоєні професії і розряди, відповідно до протоколів тарифно-кваліфікаційної комісії згідно з додатками №1-13, проте ці додатки відсутні на зберіганні в архівному відділі Богородчанської райдержадміністрації. Відповідно до інших первинних документів – книг нарахування заробітної плати працівникам цеху ширвжитку Солотвинського лісокомбінату в 1983-1989 роках посада заявниці зазначена «столяр 4 розряду», «столяр д/о». Інших документів, які б підтверджували зайнятість заявниці на пільговій посаді, на розгляд комісії не було подано.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 14.12.2017 р. та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач апеляційної скарги не визнала, суду апеляційної інстанції подала відзив, просить оскаржену постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням комісії при ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 26.05.2017 року №98 про результати розгляду заяви, відмовлено позивачу ОСОБА_1 у підтвердженні стажу роботи на пільгових умовах, а саме на посаді оздоблювача виробів з деревини за період роботи з 02.01.1988 року по 31.12.1989 року (1 рік 11 місяців 29 днів) (а.с. 118-119).

Позивачу повідомлено про вищевказане рішення листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 29.05.2017 р. № 4582/03 (а.с. 106-107).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вказаного вище рішення Комісії та про право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Статтями 13, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що для призначення пенсії на пільгових умовах позивачу необхідно мати вік 50 років 6 місяців, загальний трудовий стаж - 25 років та стаж роботи на шкідливих умовах - 10 років.

Матеріалами справи підтверджується, що необхідного віку для призначення пенсії на пільгових умовах позивач по справі досягла 16.10.2015 року. Станом на 01.09.2017 року її загальний трудовий стаж становив - 36 років 2 місяці 26 днів, а на час звернення до органів ПФУ у 2015 році - 33 роки 3 місяці 27 днів. Пільговий стаж, який визнається відповідачем - 8 років 6 місяців 22 дні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до відомостей трудової книжки позивача, а саме запису №3, наказом по Солотвинському лісокомбінату №190-к від 31.12.1987 року позивач була переведена з посади столяра цеху ширвжитку по четвертому розряду на посаду оздоблювача виробів з деревини по третьому розряду того ж цеху і фактично працювала на цій посаді до 17.02.1998 року (попри те, що підприємство реорганізовувалось та переіменовувалось). Стаж її роботи на вказаній посаді починаючи з 01.01.1990 року органами ПФ зараховано до пільгового, хоча жодних змін у її трудових відносинах не відбулось.

Згідно з архівною копією зазначеного наказу, робітникам Солотвинського лісокомбінату з 01.01.1988 року присвоєні професії і розряди відповідно до протоколів тарифно-кваліфікаційної комісії згідно з додатками №1-13. Той факт, що ці додатки відсутні на зберіганні в архівному відділі Богородчанської РДА не спростовує прав позивача на зарахування їй стажу. Так само не спростовують цього дані відомостей про заробітну плату за 1989 рік, де центральною бухгалтерією у відомостях позивач вказувалася як столяр.

Крім записів про роботу в Солотвинському (Дзвиняцькому) лісокомбінаті, які відображені у трудовій книжці, ці ж дані містяться у розділі ІІІ особової карточки №729 на позивача форми Т-2 «Назва і переміщення», розділу V «Додаткові відомості» про дату і причини звільнення, яка є в архіві і була представлена органам ПФ.

Факт роботи позивача на посаді оздоблювальника виробів з деревини підтверджено в судовому засідання першої інстанції допитаними свідками.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Зазначеній нормі відповідає і пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємств, установи, організації, або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені у п.17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання відповідача на те, що відомості про стаж роботи позивача у період з 02.01.1988 року по 31.12.1989 року на посаді, що віднесена до переліку посад, визначених Списком №2 не можуть бути прийняті до розрахунку трудового стажу, є не обґрунтованими.

Отже, стаж роботи позивача на посаді оздоблювача виробів з деревини 3 розряду за період з 02.01.1988 року по 31.12.1989 року, що складає 1 рік 11 місяців 29 днів, слід зарахувати до стажу роботи по списку №2, що дає їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, з врахуванням віку та пільгового стажу роботи, позивач має право на призначення відповідної пенсії.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що являється передчасною і не підлягає до задоволення вимога позивача про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 ОУПФУ виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

Так, відповідно до ст.2 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року, тобто станом на час пред’явлення і вирішення адміністративного позову), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, метою звернення до адміністративного суду із позовом є необхідність захисту порушеного права, свобод чи інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Отже, з врахуванням того, що питання щодо виплати позивачу пенсії може бути реалізованим лише після призначення такої пенсії, а у розглядуваних правовідносинах предметом спору являється право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, тому, вимога позивача щодо виплати (отримання) пенсії, носить перспективний характер, а тому не підлягає до задоволення.

При цьому, слід зазначити, що відносно позивача відмовлено у призначенні, а не у виплаті пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржену постанову суду першої інстанції від 14.12.2017 року слід скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах та щодо зобов’язання виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, і в цій частині слід прийняти нову постанову про відмову в задоволенні відповідних позовних вимог.

У решта частині оскаржену постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області – задоволити частково.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року в адміністративній справі №338/1074/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправним рішення, неправомірними дій та зобов`язати вчинити дії – скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах, та про зобов’язання виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах, - та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні відповідних позовних вимог.

У решта частині постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Л.Я. Гудим

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 12.04.2018 року