Постанова № 73345965, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 372/3758/17 Суддя (судді) першої інстанції: Зінченко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Сорочка Є.О.

Федотова І.В.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ОСОБА_3, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на здійснення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому в наданні запитуваної інформації. На переконання позивача, вказана ним у запиті інформація є публічною, відповідає критеріям відображеності та задокументованості, відповідно, для підготовки відповіді на запит відповідачу не потрібно докладати значних зусиль і проводити змістовний аналіз документів. Також апелянт посилається на те, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а подану позивачем скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2017 року позивач засобами електронної пошти звернувся до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області із Запитом на отримання публічної інформації, яким просив відповідача надати йому інформацію про всі земельні ділянки (з зазначенням загальної площі кожної з даних земельних ділянок) в межах Обухівської міської ради Київської області, які у період з 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2017 року були надані Обухівською міською радою Київської області і приватним особам у власність чи користування, а також інформацію про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки.

Листом від 13 жовтня 2017 року № 63, відповідач повідомив позивача про можливість ознайомлення з рішеннями Обухівської міської ради про надання земельних ділянок у власність чи користування на офіційному сайті м. Обухів. Щодо надання копій рішень у паперовому вигляді відповідач зазначив, що заявник зобов'язаний відшкодувати витрати відповідача на копіювання і друк відповідно до Постанови Кабінету України Міністрів України «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» від 13 липня 2011 року № 740.

Вважаючи дії відповідача стосовно відмови у наданні запитуваної інформації протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що дії та рішення відповідача є правомірними, оскільки останній немає права повідомляти заявника щодо інформації з обмеженим доступом, тобто такої інформації, яка містить персональні дані фізичних осіб. Крім того, суд першої інстанції погодився з позицією відповідача стосовно того, що для виготовлення копій документів, якщо інформація містить документи, обсягом більш як 10 сторінок, заявник зобов'язаний відшкодувати витрати відповідача на копіювання і друк відповідно до Постанови Кабінету України Міністрів України «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» від 13 липня 2011 року № 740 визначено граничні норми витрат на копіювання або друк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, однак вважає, що в мотивувальній частині судового рішення судом було помилково визначено про належність запитуваної інформації в цілому до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у ст. 13 Закону № 2939-VІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ); інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ); інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ); інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ); інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (ч. 2 ст. 13 Закону № 2939-VІ).

Згідно з абз. 11 п. 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України №10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.

Згідно з вимогами ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з тексту запиту позивача від 10 жовтня 2017 року № 2, останній просив надати інформацію про всі земельні ділянки (з зазначенням загальної площі кожної з даних земельних ділянок) в межах Обухівської міської ради Київської області, які у період з 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2017 року були надані Обухівською міською радою Київської області приватним особам у власність чи користування, а також інформацію про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки.

У строк, визначений ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідач надав ОСОБА_3 відповідь на зазначений запит.

Листом від 13 жовтня 2017 року № 63 відповідач зазначив те, що така інформація у вигляді рішень Обухівської міської ради розміщена на офіційному сайті міста Обухів в розділі: «Міська влада - Міська рада - Проекти та рішення». Стосовно надання копій рішень сесій Обухівської міської ради з питань регулювання земельних відносин у період з 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2017 року, відповідач зазначив, що копіювання та друк документів, що надаються за запитом на інформацію є платним.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст. 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.

Як повідомив представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, після зазначеної вище відповіді позивач не звертався до відповідача за будь якими роз'ясненнями з приводу об'єму інформації, яка йому може бити надана та не надавав доказів здійснення ним оплати за роздрукування або копіювання вказаної інформації.

Крім того, представник позивача не пояснив причин з яких позивач або його представник не може ознайомитись з запитуваною інформацією з інформаційного ресурсу, посилання на який було надано позивачу у відповіді на запит.

Стосовно вказаних обставин останній лише повідомив, що позивачем обрано такий спосіб захисту своїх прав, який є доцільним, на його думку, в даному випадку.

Разом з тим, відмова відповідача у наданні запитуваної інформації мотивована фактично тим, що відповідні рішення розміщені на електронному сайті відповідача та тим, що особа, яка подала запит не оплатила передбачені ст. 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, відповідь на запит позивача відповідає критерію обґрунтованості та законності, оскільки з матеріалів справи не встановлено виконання позивачем вимог п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У відповідності до п. 11 Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України № 10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону № 2939-VІ у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. У наведеному положенні під фактичними витратами маються на увазі усі витрати, що здійсненні при копіюванні та/або друкові документів обсягом більш як 10 сторінок, тобто запитувач інформації зобов'язаний відшкодувати витрати на виготовлення всіх сторінок запитаної інформації, крім перших 10 сторінок.

При цьому, питання щодо надання розпорядником інформації перших 10 сторінок документа (частини інформації) безкоштовно одночасно з повідомленням запитувача про необхідність відшкодування витрат або повідомленням про відмову в задоволенні запиту у зв'язку з невідшкодуванням відповідних витрат прямо Законом № 2939-VІ та іншими чинними нормативно-правовими актами не врегульовано.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку про відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу обґрунтованої відповіді на запит від 10 жовтня 2017 року № 2 про надання інформації стосовно всіх земельних ділянок (з зазначенням загальної площі кожної з даних земельних ділянок) в межах Обухівської міської ради Київської області, які у період з 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2017 року були надані Обухівською міською радою Київської області приватним особам у власність чи користування, а також інформацію про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки та зобов'язання відповідача надати таку інформацію та зобов'язання надати таку відповідь.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, але помилково мотивував своє рішення з посиланням на ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині визначення інформації з обмеженим доступом, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення в мотивувальній частині, виключивши з його тексту зазначені мотивування рішення.

Неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України є підставою для зміни судового рішення в мотивувальній частині.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2018 року - змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Федотов І.В.

Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено 13 квітня 2018 року.