Постанова № 73345798, 13.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року справа №805/2648/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання – Токаревої А.Г.,

за участю: представника позивача – не з’явився

представників відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 34 від 10.04.2018 року,

ОСОБА_3, довіреність № 85 від 13.12.2017 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі № 805/2648/16-а (суддя 1 інстанції Христофоров А.Б. у приміщенні суду вул. Добровольського, 1, м. Слов'янськ, повний текст складено 07 квітня 2016 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління» «Донбас» (далі – позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі – відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 липня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року, січень 2016 року за штрафними санкціями на суму 3060 грн., № НОМЕР_2 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість листопад-грудень 2015 року, січень 2016 року на суму 6263266 грн., № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року, січень 2016 року на суму 80728593 грн. (том 1 а.с.3-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року адміністративний позов задоволений частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 липня 2016 року №0001181200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість листопад-грудень 2015 року, січень 2016 року на суму 6263266,00 грн. та №0001191200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року, січень 2016 року на суму 80728593,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено (том 2 а.с.84-86).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, пославшись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що товариством фактично подано податкову звітність з податку на додану вартість за листопад 2015 року, грудень 2015 року та січень 2016 року лише 19 квітня 2016 року, тобто з порушенням термінів, визначених підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України. Посилається на відсутність у підприємства права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з підстав відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 2 а.с.171-173).

Позивачем 20 березня 2018 року надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

В судове засіданні представники відповідача прибули, підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся з клопотанням про розгляд справи, у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас», зареєстроване у якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 36982901, податкова адреса платника податків: АДРЕСА_1 (том 2 а.с.15-16).

Покровська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб’єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу і у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не оспорюється сторонами, що відповідно до листа від 23 лютого 2016 року №23-1/02 позивачем до податкового органу надано в письмовому вигляді податкову звітність з податку на додану вартість за листопад 2015 року, грудень 2015 року, оскільки податковим органом розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів в листопаді 2016 року.

Листом від 26 лютого 2016 року № 26-1/02, у зв'язку з укладанням договору про визнання електронних документів позивачем відкликано лист від 23 лютого 2016 року №23-1/02.

Податковим органом у відповідності до Квитанцій № 2 прийнято від позивача податкову звітність в електронному вигляді, зокрема, 19 квітня 2016 року: податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2015 року з самостійно задекларованою сумою податку на додану вартість у сумі 27 446 887,00 грн; розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість; довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів;

20 травня 2016 року: уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2015 року з самостійно задекларованою сумою податку на додану вартість у сумі 29444415,00 грн., з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; 19 квітня 2016 року: податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2015 року з самостійно задекларованою сумою податку на додану вартість у сумі 18020124 грн; розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість; розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів;

20 травня 2016 року: уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2015 року з самостійно задекларованою сумою податку на додану вартість у сумі 34636583,00 грн., з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів;

15 квітня 2016 року: податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2016 року з самостійно задекларованою сумою податку на додану вартість у сумі 25708 344 грн; розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість; довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів;

20 травня 2016 року: уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2016 року з самостійно задекларованою сумою податку на додану вартість у сумі 13147426,00 грн., з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад - грудень 2015 року та січень 2016 року за результатом якої складено акт перевірки від 20 травня 2016 року № 305/05/21-15/36982901 (далі – акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення підпункту 19.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункту 203.1 статті 203 Податкового Кодексу України щодо несвоєчасного подання податкової звітності з податку на додану вартість за листопад - грудень 2015 року та січень 2016 року та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України щодо безпідставного віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Внаслідок цих порушень, на думку податкового органу, підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного(податкового) періоду на загальну суму 6263266,00 грн., у т.ч. за листопад 2015 року в сумі 41560,00 грн., за грудень 2015 року в сумі 1464780,00 грн., за січень 2016 року в сумі 4756926,00 грн.; занижено суму податку на додану вартість, яка сплачується до державного бюджету на загальну суму 53819062,00 грн., у т.ч. за листопад 2015 року в сумі 9583440,00 грн, за грудень 2015 року в сумі 34601548,00 грн., за січень 2016 року в сумі 9634047,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 05 липня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року, січень 2016 року за штрафними санкціями на суму 3060,00 грн; № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість листопад-грудень 2015 року, січень 2016 року на суму 6263266,00 грн.; № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року, січень 2016 року на суму 80728593,00 грн.

Платник податків оскаржив спірні податкові повідомлення рішення до податкового органу вищого рівня.

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 01 серпня 2016 року № 4206/10/05-99-10-01-12-1 залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 05 липня 2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 та частково скасовано податкове повідомлення - рішення від 05 липня 2016 року № НОМЕР_2 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 3131633,00 грн.

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, що регулюється Податковим кодексом України та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

За приписами підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

За вимогами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За вимогами пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вищезазначені норми податкового законодавства України визначають, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Наявними матеріалами справи підтверджується та не спростовується доводами апелянта, що між Приватним підприємством «Долина» (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 27 квітня 2015 року № 27/04/15-Д, предметом якого є постачання товару(вугілля) за відповідну плату, найменування асортимент, об'єм зазначається у специфікаціях, видаткових та податкових накладних розрахунках-фактурах. Якість та комплектація зазначаються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Отримання товару за цим договором підтверджується актами приймання-передачі товару: № 39 від 09.05.2015 року; № 48 від 10.05.2015 року; № 71 від 27.04.2015 року; №72 від 11.05.2015 року; № 83 від 12.05.2015 року; № 98 від 13.05.2015 року; № 115 від 20.05.2015 року; № 38 від 03.07.2015 року; № 42 від 04.07.2015 року; № 57 від 05.07.2015 року; № 58 від 05.07.2015 року; № 72 від 06.07.2015 року; № 73 від 06.07.2015 року; № 74 від 06.07.2015 року; № 75 від 06.07.2015 року; № 88 від 08.07.2015 року; № 89 від 08.07.2015 року; № 43 від 09.07.2015 року; № 133 від 21.07.2015 року; № 134 від 21.07.2015 року; № 146 від 23.07.2015 року; № 147 від 23.07.2015 року; № 148 від 25.07.2015 року; № 172 від 26.07.2015 року; № 173 від 26.07.2015 року; № 199 від 31.07.2015 року; № 200 від 31.07.2015 року; № 201 від 31.07.2015 року; № 202 від 31.07.2015 року.

Виконання умов договору також підтверджується видатковими накладними: № 39 від 09.05.2015 року; № 48 від 10.05.2015 року; № 71 від 11.05.2015 року; № 72 від 11.05.2015 року; № 83 від 12.05.2015 року; № 98 від 13.05.2015 року; № 115 від 20.05.2015 року; № 38 від 03.07.2015 року; № 42 від 04.07.2015 року; № 57 від 05.07.2015 року; № 58 від 05.07.2015 року; № 72 від 06.07.2015 року; № 73 від 06.07.2015 року; № 74 від 06.07.2015 року; № 75 від 06.07.2015 року; № 88 від 08.07.2015 року; № 89 від 08.07.2015 року; № 43 від 09.07.2015 року; № 133 від 21.07.2015 року; № 134 від 21.07.2015 року; №146 від 23.07.2015 року; № 147 від 23.07.2015 року; № 148 від 25.07.2015 року; № 172 від 26.07.2015 року; № 173 від 26.07.2015 року; № 199 від 31.07.2015 року; № 200 від 31.07.2015 року; № 201 від 31.07.2015 року; № 202 від 31.07.2015 року, які містяться в матеріалах справи та підтверджують поставку вугілля.

З наявних матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Приватним підприємством «Долина»(посередник), укладено договір надання послуг від 29 жовтня 2015 року №29/10-15-Д, предметом якого є зобов'язання виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати вугільну продукцію у відповідності до умов замовника.

Листом від 29 жовтня 2015 року № 80 до договору надання послуг для належного пошуку контрагентів визначено перелік продукції необхідної позивачу.

Отримання послуг підтверджується актами здачі - прийняття робіт від 01 листопада 2015 року та від 01 грудня 2015 року.

Надання послуг за вказаним договором підтверджується також укладеними позивачем з контрагентами договорів купівлі-продажу, поставки зі специфікаціями.

Поставка товару підтверджується, зокрема, видатковими накладними, актами приймання-передачі товарів, податковими накладними, тощо.

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями Приватним підприємством «Долина» виписано позивачу податкові накладні: № 39 від 09.05.2015 року; № 48 від 10.05.2015 року; № 71 від 11.05.2015 року; № 72 від 11.05.2015 року; № 83 від 12.05.2015 року; № 98 від 13.05.2015 року; № 115 від 20.05.2015 року; № 38 від 03.07.2015 року; № 42 від 04.07.2015 року; № 57 від 05.07.2015 року; № 58 від 05.07.2015 року; № 72 від 06.07.2015 року; № 73 від 06.07.2015 року; № 74 від 06.07.2015 року; № 75 від 06.07.2015 року; № 88 від 08.07.2015 року; № 89 від 08.07.2015 року; № 43 від 09.07.2015 року; № 133 від 21.07.2015 року; № 134 від 21.07.2015 року; № 146 від 23.07.2015 року; № 147 від 23.07.2015 року; № 148 від 25.07.2015 року; № 172 від 26.07.2015 року; № 173 від 26.07.2015 року; № 199 від 31.07.2015 року; № 200 від 31.07.2015 року; № 201 від 31.07.2015 року; № 202 від 31.07.2015 року; № 58 від 02.12.2015 року; № 58 /1 від 02.12.2015 року.

В матеріалах справи в повному обсязі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судом першої інстанції, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимога статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 826/13654/15 та від 14 лютого 2018 року у справі №808/4050/16

Податковим органом встановлено порушення, яке полягає у тому, що згідно податкової інформації з бази Державної фіскальної служби, контрагентом позивача не зареєстровано податкові накладні у ЄРПН.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на те, що податкова інформація, якою скористався контролюючий орган при формуванні висновків проведеної перевірки, гуртується на даних інформаційних податкових баз, з огляду на наступне.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: «Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності».

Письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом спростовують висновки податкового органу, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Тобто, податковим законодавством наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та протиправність податкових повідомлень-рішень від 05 липня 2016 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Стосовно спірного питання щодо строків надання податкової звітності, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

За вимогами пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За приписами пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, зокрема, Квитанцією № 2, що податкова звітність за листопад - грудень 2015 року січень 2016 року, засобами електронного зв'язку отримана податковим органом у квітні та травні 2016 року.

Згідно листа від 23 лютого 2016 року №23-1/02 позивач в паперовому вигляді надав податкову звітність за листопад-грудень 2015 року 23 лютого 2016 року, однак листом від 26 лютого 2016 року № 26-1/02 відкликав зазначений лист, оскільки заключив договір про визнання електронних документів.

Суд враховує посилання товариства на постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року, ухвалу Вищого адміністративного суду від 23 листопада 2016 року в адміністративній справі № 805/4947/15-а.

Зазначеними рішеннями визнано своєчасно поданою податкову декларацію за жовтень 2015 року. Однак, вказаний період не стосується спірних правовідносин, а зазначені рішення лише встановлюють неправомірність дій відповідача за аналогічними обставинами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини у справі та ухвалена постанова з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі № 805/2648/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі № 805/2648/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 13 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_4